Рішення

від 23.12.2010 по справі 2-3808/2010

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3808/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство "Житлоінвестбуд-УКБ", Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об"єкти нерухомого майна - про визнання нечинним Розпорядження КМДА №180 від 17.02.2009 року в частині п.2, що стосується анулювання прав власності на квартиру №6, по вулиці Червоноткацька, 39/2,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 є на 1/3 приватизованим та на 2/3 частини придбаним житлом, що підтверджується свідоцтвом на право власності від 17.08.1993 року та договором купівлі-продажу частини квартири від 04.08.1998 року. Він (позивач) мешкає в даній квартирі майже сорок років, для нього це житло є єдиним місцем для проживання. Розпорядженням КМДА №180 від 17.02.2009 року, яке прийняте на виконання розпорядження №850 від 24.05.2004 року "Про надання дозволу на реконструкцію та забудову території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською в Дніпровському районі" КП БТІ міста Києва доручено анулювати реєстрацію права власності на квартири, які належать мешканцям вказаного мікрорайону, в тому числі і його (позивача) правоустановлюючі документи на житло. Вважає дане рішення незаконним та таким, що грунтується на відвертій підставі і таким, що протиправно порушує його, охоронювані Конституцією України права. Примусове відчуження об"єктів права приватної власності може бути застосоване як вийняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, яке допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Враховуючи це, вважає, що відсутні будь-які підстави для примусового відчуження власності, і будь-яке відчуження приватної власності без згоди власника - є незаконним. Розуміючи це, посадові особи КМДА, готуючи та видаючи оскаржуване розпорядження, здійснили фальсифікацію у вказаному пункті 2, видаючи розпорядження про скасування свідоцтв на право власності вони вказали - "враховуючи згоду громадян", що є неправдою. Принаймі він (позивач) такої згоди не давав. Необгрунтованим є і посилання на Закон України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" від 22.12.2006 року, як на підставу позбавлення його (позивача) власності, так як вказаний закон прийнято лише в 2006 році, а розпорядження №850 про комплексну реконструкцію кварталу - в 2004 році. Враховуючи, що акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, то положення даного закону до спірних правовідносин застосовуватися не можуть. Крім того, таке розпорядження, спрямоване на припинення його (позивача) прав, в розумінні ст.202 ЦК України, є одностороннім правочином. Згідно ст.203 ЦК України для того, щоб правочин був чинний, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як зазначалося вище, жодної згоди, як про це брехливо зазначено в п.2 оскаржуваного розпорядження №180, він (позивач) не надавав, і таким чином даний оспорюваний правочин, яким його намагаються позбавити власності, має бути визнаний нечинним. У зв"язку з цим звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав. В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені позовні вимоги, зміст позовної заяви, та надані ним додаткові письмові обгрунтування позовних вимог та просив задовольнити позов.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Пояснила, що вказане оспорюване позивачем розпорядження є чинним і п.2 ніяким чином не порушує права позивача, скасування права власності буде діяти, як зазначено в п.2 розпорядження, за згодою громадян. Позивач сам давав усну згоду на його відселення, отримував документи, квартиру отримав за своїм вибором - пропонувалася спочатку одна, але позивач її не захотів, тому була запропонована та надана інша квартира. Додаткові письмові пояснення сторони позивача стосовно культурної спадщини тощо ніяким чином не свідчать про порушення прав позивача.

Представник третьої особи КП "Житлоінвестбуд-УКБ", яка є і представником відповідача, позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.

Третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об"єкти нерухомого майна в судове засідання не з"явилася, про день та час розгляду справи сповіщалися належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, який є одночасно і представником третьої особи КП "Житлоінвестбуд-УКБ", дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді та не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що квартира №6, в будинку №39/2, по вилиці Червоноткацькій, в місті Києві, жилою площею 45,5 кв.м., належить на праві приватної власності позивачу, а саме: є на 1/3 частину приватизованим та на 2/3 частини придбаним житлом, що підтверджується свідоцтвом на право власності від 17.08.1993 року та договором купівлі-продажу частини квартири від 04.08.1998 року. Згідно до Розпорядження КМДА №180 від 17.02.2009 року "Про надання жилих приміщень громадянам, відселюваним з будинків, що підлягають знесенню", пункту 1.37 - із будинку №39/2 на вулиці Червоноткацькій позивачу ОСОБА_1 надано у власність за рахунок коштів інвесторів трикімнатну квартиру №73 жилою площею 52,46 кв.м., загальною 91,58 кв.м. на чотирнадцятому поверсі у будинку №13-а на вулиці Краківській. Пунктом 2 даного розпорядження встановлено, що Комунальному підприємству "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об"єкти нерухомого майна", враховуючи згоду громадян, зазначених у п.1 цього розпорядження, на переселення в інші жилі приміщення, які надаються їм на праві приватної власності, анулювати реєстрацію права власності громадян на раніше займані жилі приміщення. В даному пункті зазначено перелік квартир, серед яких і квартира АДРЕСА_2, яку раніше займав позивач.

Згідно до відповіді на запит суду КП БТІ міста Києва від 19.12.2010 року за позивачем по цей час зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2, тобто - позивач і по даний час є власником даного житла. З пояснень сторін та наданих документів слідує, що позивач отримав у власність взамін вказаної квартири, яка належала до застарілого житлового фонду, нове житло - квартиру №73 в новому будинку №13-а на вулиці Краківській, більшої площі. Будь-яких даних чи посилань на те, що позивач відмовився чи відмовляється від отримання у власність нової квартири, суду не було надано. Таким чином, в суді встановлено, що права позивача нічим не порушені, оспорюваний пункт 2 розпорядження №180 від 17.02.2009 року ніяким чином не порушує права позивача як на даний час, так і в майбутньому.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовВ»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.15 ЦК України, ст.ст.60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України,

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство "Житлоінвестбуд-УКБ", Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об"єкти нерухомого майна - про визнання нечинним Розпорядження КМДА №180 від 17.02.2009 року в частині п.2, що стосується анулювання прав власності на квартиру №6, по вулиці Червоноткацька, 39/2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: