Постанова

від 30.05.2011 по справі 2а-5090/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2011 року 13:24 № 2а-5090/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, за участю представника позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2011р. № 6/10-021), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу За позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камеронлюкс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація, - про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів, припинення юридичної особи, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Святошинському районі м. Києва з позовом до ТОВ «Камеронлюкс»про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів, припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно письмових пояснень ОСОБА_3Л, відібраних старшим оперуповноваженим лейтенантом податкової міліції Головного відділу податкової міліції ДПІ у Святошинському районі м. Києва, вбачається, що громадянин ОСОБА_3, який значиться керівником ТОВ «Камеронлюкс», не реєстрував вказане підприємство, ніколи не працював на вказаному підприємстві, не здійснював і не здійснює фінансово-господарську діяльність підприємства, не вів бухгалтерського та податкового обліку підприємства, не заповняв, не підписував та не подавав до податкових інспекцій декларацій, печатку та статутних документів не отримував. Посилаючись на те, що установчі та реєстраційні документи ТОВ «Камеронлюкс»містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства, що свідчить про те, що створення товариства було вчинено за відсутністю волі та волевиявлення засновника на затвердження статуту з метою створення юридичної особи та заняття підприємницької діяльності, тобто направлено на здійснення протиправної діяльності направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів, позивач з посиланням на положення ст. 57, ст. 238, ст. 247, Господарського кодексу України, ст. 80, ст. 87, ст. 92, ст. 110, Цивільного кодексу України, а також на положення ст. 8, ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»просить визнати недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ «Камеронлюкс»та припинити юридичну особу.

Представник позивача у судовому засіданні 30 травня 2011 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 11 травня та 24 травня та 30 травня 2011 року не з'явився, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи у судові засідання 11 травня, 24 травня та 30 травня 2011 року не з'явився, третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Від третьої особи будь -яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

ТОВ «Камеронлюкс»(ідентифікаційний код 36852613) було зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 10 грудня 2009 року.

ТОВ «Камеронлюкс»перебуває на обліку як платник податку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Підпунктом 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, органи державної податкової служби наділені повноваженням у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Викладені положення Податкового кодексу України наділили орган державної служби повноваженнями на звернення до суду з вимогами щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання. Водночас, підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання і припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця встановлені законодавством.

Підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів передбачені ст. 55 1 Господарського кодексу України, яка набрала чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 55 1 Господарського кодексу України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, наявність вищеперерахованих ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

При цьому судом враховується те, що згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення ст. 55 1 Господарського кодексу України та положення підпункту 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України можуть бути застосовані щодо обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеними нормативними правовими актами.

Частиною першою ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в

результаті ліквідації.

В силу ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом (ч. 6 ст. 59 Господарського кодексу України).

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру (ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-ІV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-ІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

В обґрунтування позовних вимог позивача посилається на письмові пояснення громадянина ОСОБА_3, який значиться керівником ТОВ «Камеронлюкс», відібраних 14 вересня 2010 року старшим оперуповноваженим лейтенантом податкової міліції Головного відділу податкової міліції ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Водночас, з пояснень не вбачається на якій правовій підставі вони були відібрані, на підставі якої правової норми та в рамках якої процедури.

Таким чином, зазначені пояснення не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

В силу ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності у ТОВ «Камеронлюкс», що є законодавчою підставою для визнання установчих документів товариства недійсними, тобто не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, зокрема обвинувального вироку щодо керівника підприємства за ст. 205 Кримінального кодексу України.

В частині вимог про припинення юридичної особи - ТОВ «Камеронлюкс»суд також вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

Частиною другою ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-ІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачений вичерпний перелік підстав для припинення юридичної особи.

Відповідно до п. 11.10 Розділу ХІ (Порядок зняття з обліку платників податків в органах держаної податкової служби) Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 979, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1439/18734, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

З огляду на те, що позивачем не було доведено наявності жодної підстави для припинення відповідача, передбаченою ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», а також з урахуванням того, що у відповідача наявний податковий борг згідно письмових пояснень представника позивача від 27 травня 2011 року № 672/10-029, підстави для припинення юридичної особи - ТОВ «Камеронлюкс»відсутні.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_4 Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 06 червня 2011 року.