Постанова

від 25.03.2011 по справі 2а-156/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2011 року 11:13 № 2а-156/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 17.01.2011р. № 17/01/1), відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 19.01.2011р. № 195/10/9), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІРОЛ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправними та незаконним дій, визнання недійсними та скасування рішень, визнання податкових декларацій податковою звітністю, недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення від 05 січня 2011 року № 0026231510/0, - В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Компанія «ІРОЛ»заявлені вимоги (з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 25 березня 2011 року) до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання незаконними та протиправними дій працівників щодо невизнання податкових декларацій з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, півріччя 2010 року, три квартали 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року; визнання недійсними та скасування рішень, викладених в листах № 11882/10/15-411 від 12 травня 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, № 18209/10/15-1111 від 13 липня 2010 року про неподання декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2010 року, № 10762/10/28-011 від 22 червня 2010 року про невизнання декларацій з податку на додану вартість за травень 2010 року, № 20177/10/28-011 від 03 серпня 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, № 35161/10/28-011 від 26 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, № 20132/10/15-411 від 02 серпня 2010 року про неподання декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, № 35163/10/28-011 від 26 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, № 27613/10/28-011 від 30 вересня 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, № 35164/10/28-011 від 26 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, № 27539/10/28-011 від 30 вересня 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, № 35165/10/28-011 від 26 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, № 27497/10/15-411 від 27 вересня 2010 року про неподання декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, № 30454/10/28-011 від 26 жовтня 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, № 30739/10/15-411 від 29 жовтня 2010 року про неподання декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, № 35162/10/28-011 від 26 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, № 35160/10/28-011 від 26 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, № 12952/10/10-111 від 18 травня 2010 року про невизнання декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, № 31325/10/28-011 від 04 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, № 35172/10/28-011 від 26 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, № 21081/10/28-011 від 09 серпня 2010 року про невизнання декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року, № 35170/10/28-011 від 26 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року, № 33509/10/28-011 від 16 листопада 2010 року про невизнання декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року, № 36015/10/28-011 від 07 грудня 2010 року про невизнання декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року; визнання поданих декларацій з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, півріччя 2010 року, три квартали 2010 року, з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року податковою звітністю; визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0026231510/0 від 23 грудня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неприйняття податкової звітності позивача, оформленої належним чином, суперечить вимогам законодавства.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що податкові декларації позивача не були визнані податковим органом як податкова звітність, оскільки подані позивачем декларації не відповідали вимогам законодавства.

В судових засіданнях представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «Компанія «Ірол»(ідентифікаційний код 36602333) було зареєстровано як юридичну особу 18 червня 2009 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (Серія А01 № 5700735).

ТОВ «Компанія «Ірол»перебувало на обліку як платник податків в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно повідомлення про взяття на облік/зняття з обліку платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місце проживання) від 04 січня 2011 року № 288/7/29-110 ТОВ «Компанія «Ірол»07 лютого 2011 року було знято з обліку за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та 10 січня 2011 року взято на облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

ТОВ «Компанія «Ірол»були подані до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкові декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, за перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, з податку на додану вартість за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва рішеннями, викладеними у листах, не визнала вищезазначені подані декларації як податкові звіти, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема:

- листом № 11882/10/15-411 від 12 травня 2010 року повідомлено позивача, що декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року не визнана як податкова звітність, з огляду на те, що згідно заповнених даних у декларації підприємства в шапці декларації повинно бути зазначене повне найменування підприємства;

- листами № 10762/10/28-011 від 22 червня 2010 року, № 35161/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35163/10/28-011 від 26 листопад 2010 року, № 35164/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 27539/10/28-011 від 30 вересня 2010 року, № 35165/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 30454/10/28-011 від 26 жовтня 2010 року, № 35162/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35160/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 31325/10/28-011 від 04 листопада 2010 року, № 35170/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 33509/10/28-011 від 16 листопада 2010 року, № 36015/10/28-011 від 08 грудня 2010 року повідомлено позивача, що декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року та декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року не визнана як податкова звітність, з огляду на те, що декларації подані без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації;

- листом № 20177/10/28-011 від 03 серпня 2010 року повідомлено позивача, що декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки в ній не зазначені номери рядків декларації, до яких додаються додатки;

- листом № 27613/10/28-011 від 30 вересня 2010 року повідомлено позивача про те, що декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року не визнана як податкова звітність, з огляду на те, що в поданій декларації не заповнено поле «головний бухгалтер»;

- листом № 12952/10/15-111 від 18 травня 2010 року повідомлено позивача про те, що декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки у заголовній частині декларації (поле 3) не відображено повну назву підприємства (відповідно до установчих документів);

- листом № 35172/10/28-011 від 26 листопада 2010 року повідомлено позивача про те, що декларація з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року не визнана як податкова звітність з огляду на те, що у заголовній частині декларації (поле 3) не відображено повної назви підприємства (відповідно до реєстраційних даних);

- листом № 21081/10/28-011 від 09 серпня 2010 року повідомлено позивача про те, що декларація з податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року не визнана як податкова звітність з огляду на те, що подана декларація не відповідає вимогам Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2009р. (зі змінами та доповненнями), а саме: декларація заповняється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється. У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститься текст та цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Зазначеними листами відповідач також запропонував позивачу подати нові декларації, оформлені належним чином відповідно до вимог діючого законодавства.

Листами -повідомленнями № 18209/10/15-411 від 13 липня 2010 року, № 20132/10/15-411 від 02 серпня 2010 року, № 27497/10/15-411 від 27 вересня 2010 року, № 30739/10/15-411 від 29 жовтня 2010 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва повідомила позивача про необхідність подання податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року.

Крім того, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої було складено акт від 09 грудня 2010 року № 9400-15/36602333.

В акті перевірки було встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у не поданні декларацій з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення -рішення № 0026231510/0 від 23 грудня 2010 року, яким згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «Компанія «Ірол»»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510, 00 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року

№ 2181-III (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі -Закон № 2181-III) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Суд трактує зазначені положення таким чином, що податковий орган не має право відмовити у прийнятті податкової декларації. Прийняття податкової декларації є обов'язком податкового органу.

Утім, законодавством надано податковому органу право не визнати податкову звітність, отриману і заповнену платником податку всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, у випадку, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, вона не підписана відповідними посадовими особами, не скріплена печаткою платника податку.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 2010 року 1997 року № 166 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4.3, п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213)(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Порядок 1) декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 4.3 Порядку 1 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

В такому випадку податковий орган письмово повідомляє платника про таке невизнання із повідомленням підстави для такого невизнання та пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками. При цьому відповідне письмове звернення податкового органу надсилається поштою з повідомленням про його вручення.

При цьому, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію відповідно до положень підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III є формою рішення податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону включає в себе процедури адміністративного або судового оскарження.

Крім того, відповідно до п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2003 року за № 271/7592, (який діяв на момент спірних правовідносин)(далі -Порядок 2) у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

В силу п. 1.7 Порядку 2 декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.

У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що обов'язковими реквізитами у правовому розумінні визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.

Загальновизнаними елементами обов'язкових реквізитів документа у правозастосовній практиці є: назва документа (форми), дата складання, назва особи (платника), яка склала документ, адреса цієї особи, підпис (найменування посади) особи, що подає документ, відтиск печатки (у визначених законом випадках), та інші дані, без яких неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками документ та особу, яка його склала.

В контексті спірних відносин до цих реквізитів можна віднести й наявність вартісного вираження податкових наслідків вчинення економічних операцій протягом звітного періоду, яка дає можливість обробити наявну в декларації інформацію та ввести її до інформаційної бази податкового органу.

При цьому, перевірка наявності арифметичних помилок щодо цих показників або наявності методологічних помилок не входить до процедури прийняття звітності та перевірки наявності обов'язкових реквізитів та здійснюється за окремою процедурою проведення камеральних перевірок (підпункт «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III), яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

При вирішенні питання щодо правомірності рішень про невизнання податкових декларацій № 10762/10/28-011 від 22 червня 2010 року, № 35161/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35163/10/28-011 від 26 листопад 2010 року, № 35164/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 27539/10/28-011 від 30 вересня 2010 року, № 35165/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 30454/10/28-011 від 26 жовтня 2010 року, № 35162/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35160/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 31325/10/28-011 від 04 листопада 2010 року, № 35170/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 33509/10/28-011 від 16 листопада 2010 року, № 36015/10/28-011 від 08 грудня 2010 року суд зазначає наступне.

В своїх рішеннях відповідач не визначив у чому конкретно полягає порушення, які саме рядки/графи/розділи декларацій не заповнені та не прокреслені.

Як встановлено судом під час розгляду справи, декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року та декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи, підписані уповноваженою особою позивача, скріплені печаткою та містять інші обов'язкові реквізити.

Зазначені декларації забезпечують вільне читання тексту, в них відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в них немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Декларації містять заповненими (або прокресленими) всі рядки. При цьому відсутність прочерків в рядках, які не впливають на визначення сум податкового зобов'язання, не може визнаватись обов'язковими реквізитами податкової декларації, адже їх наявність чи відсутність на чіткість та неоднозначність показників декларації не впливає. Відсутність заповнення інформації про додатки до Декларації нормами Порядку 1 та Порядку 2 не передбачено.

Щодо рішень про невизнання податкових декларацій як податкової звітності № 11882/10/15-411 від 12 травня 2010 року, № 12952/10/15-111 від 18 травня 2010 року та № 35172/10/28-011 від 26 листопада 2010 року суд зазначає наступне.

Наявні в матеріалах справи копії декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року та декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року підписані уповноваженою особою позивача, скріплені печаткою та містять інші обов'язкові реквізити.

Зазначені декларації забезпечують вільне читання тексту (цифр), виготовлені друкованим способом. У деклараціях не має підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень. Декларації не містять текст та цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Декларації містять заповненими (або прокресленими) всі рядки. При цьому відсутність прочерків в рядках, які не впливають на визначення сум податкового зобов'язання, не може визнаватись обов'язковими реквізитами податкової декларації, адже їх наявність чи відсутність на чіткість та неоднозначність показників декларації не впливає. Відсутність заповнення інформації про додатки до Декларації нормами Порядку 1 та Порядку 2 не передбачено.

В силу ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» від 15 травня 2003 року № 755 -ІV (в редакції на момент спірних правовідносин) найменування юридичної особи містить інформацію про її організаційно-правову форму (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів та установ) та назву.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України найменування юридичної особи містить інформацію про її організаційно -правову форму.

При цьому зазначення скороченої назви товариства у вказаних деклараціях не свідчить про відсутність такого обов'язкового реквізиту податкової декларації, як найменування юридичної особи, оскільки в Порядку 1 та Порядку 2 не передбачено вимог щодо зазначення саме повного найменування товариства.

Відносно рішення про невизнання декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року № 21081/10/28-011 від 09 серпня 2010 року суд зазначає наступне.

Відповідач в своєму рішенні чітко не вказав, в чому саме не відповідала вимогам законодавства декларація з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року.

Наявна в матеріалах справи копія декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року підписана уповноваженою особою позивача, скріплена печаткою та містить інші обов'язкові реквізити.

Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Декларація містить заповненими (або прокресленими) всі рядки. При цьому відсутність прочерків в рядках, які не впливають на визначення сум податкового зобов'язання, не може визнаватись обов'язковими реквізитами податкової декларації, адже їх наявність чи відсутність на чіткість та неоднозначність показників декларації не впливає. Відсутність заповнення інформації про додатки до Декларації нормами Порядку 2 не передбачено.

В частині позовних вимог щодо рішення № 27613/10/28-011 від 30 вересня 2010 року суд виходить з наступного.

Наявна в матеріалах справи копія декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року підписана уповноваженою особою позивача, скріплена печаткою та містить інші обов'язкові реквізити.

Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Декларація містить заповненими (або прокресленими) всі рядки. При цьому відсутність прочерків в рядках, які не впливають на визначення сум податкового зобов'язання, не може визнаватись обов'язковими реквізитами податкової декларації, адже їх наявність чи відсутність на чіткість та неоднозначність показників декларації не впливає. Відсутність заповнення інформації про додатки до Декларації нормами Порядку 1 не передбачено.

Посилання відповідача в своєму рішенні на відсутність заповнень в поле «головний бухгалтер»судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вiд 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідальною особою позивача є директор товариства ОСОБА_3, який і підписав зазначену податкову декларацію.

В частині вимог щодо рішення відповідача № 20177/10/28-011 від 03 серпня 2010 року суд виходить з наступного.

Відповідач в своєму рішенні не вказав, в яких саме рядках не зроблено відмітку, які заповнюються при поданні додатків.

Наявна в матеріалах справи копія декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року підписана уповноваженою особою позивача, скріплена печаткою та містить інші обов'язкові реквізити.

Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Декларація містить заповненими (або прокресленими) всі рядки. При цьому відсутність прочерків в рядках, які не впливають на визначення сум податкового зобов'язання, не може визнаватись обов'язковими реквізитами податкової декларації, адже їх наявність чи відсутність на чіткість та неоднозначність показників декларації не впливає. Відсутність заповнення інформації про додатки до Декларації нормами Порядку 1 не передбачено.

При цьому зазначення номера рядка декларації, до якого додається додаток, не визнається обов'язковим реквізитом Порядком 1.

Таким чином, податковий орган безпідставно не визнав вказані податкові декларації як податкову звітність вказаними рішеннями.

З урахуванням вищевикладеного, дії відповідача по невизнанню зазначених податкових декларацій позивача як податкової звітності є протиправними.

Крім того, податковим повідомленням -рішення від 05 січня 2011 року № 0026231510/0 відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкцій на підставі підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III за неподання податкових декларацій за І квартал 2010 року, за перше півріччя 2010 року та за 09 місяців 2010 року.

Відповідальність, передбачена підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, застосовується, зокрема за неподання податкової декларації.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивачем були подані до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, за перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, однак відповідач неправомірно не визнав їх як податкову звітність, а тому застосування до позивача вказаним податковим повідомленням -рішенням штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

В частині позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішень № 18209/10/15-411 від 13 липня 2010 року, № 20132/10/15-411 від 02 серпня 2010 року, № 27497/10/15-411 від 27 вересня 2010 року, № 30739/10/15-411 від 29 жовтня 2010 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва суд вважає за необхідне відмовити з огляду на те, що зазначені листи -повідомлення № 18209/10/15-411 від 13 липня 2010 року, № 20132/10/15-411 від 02 серпня 2010 року, № 27497/10/15-411 від 27 вересня 2010 року, № 30739/10/15-411 від 29 жовтня 2010 року про необхідність подання податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року не є рішеннями про невизнання податкових декларацій, які приймають в порядку 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213), тобто не є правовими актами індивідуальної дії, оскільки вони не визначають прав та обов'язків, не породжують жодних правових наслідків для позивача, а лише повідомляють про необхідність подання нових декларацій і мають лише інформаційний характер.

Щодо вимог позивача про визнання поданих декларацій з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, півріччя 2010 року, три квартали 2010 року, з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року податковою звітністю суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки зазначені вимоги є нічим іншим, як вимогами про встановлення фактів, які підлягають встановленню в даній справі в мотивувальній частині судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій ТОВ «Компанія «ІРОЛ»з податку на прибуток за І квартал 2010 року, перше півріччя 2010 року, за ІІІ квартали 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про невизнанння податкових декларацій ТОВ «Компанія «ІРОЛ»як податкової звітності, викладені в листах № 11882/10/15-411 від 12 травня 2010 року, № 10762/10/28-011 від 22 червня 2010 року, № 35161/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35163/10/28-011 від 26 листопад 2010 року, № 35164/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 27539/10/28-011 від 30 вересня 2010 року, № 35165/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 30454/10/28-011 від 26 жовтня 2010 року, № 35162/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35160/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 31325/10/28-011 від 04 листопада 2010 року, № 35170/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 33509/10/28-011 від 16 листопада 2010 року, № 36015/10/28-011 від 08 грудня 2010 року, № 20177/10/28-011 від 03 серпня 2010 року, № 27613/10/28-011 від 30 вересня 2010 року, № 12952/10/15-111 від 18 травня 2010 року, № 35172/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 21081/10/28-011 від 09 серпня 2010 року та податкове повідомлення -рішення від 23 грудня 2010 року № 0026231510/0, а в решті позовних вимог -відмовити.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва щодо невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІРОЛ» з податку на прибуток за І квартал 2010 року, перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про невизнанння податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІРОЛ»як податкової звітності, викладені в листах № 11882/10/15-411 від 12 травня 2010 року, № 10762/10/28-011 від 22 червня 2010 року, № 35161/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35163/10/28-011 від 26 листопад 2010 року, № 35164/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 27539/10/28-011 від 30 вересня 2010 року, № 35165/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 30454/10/28-011 від 26 жовтня 2010 року, № 35162/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35160/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 31325/10/28-011 від 04 листопада 2010 року, № 35170/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 33509/10/28-011 від 16 листопада 2010 року, № 36015/10/28-011 від 08 грудня 2010 року, № 20177/10/28-011 від 03 серпня 2010 року, № 27613/10/28-011 від 30 вересня 2010 року, № 12952/10/15-111 від 18 травня 2010 року, № 35172/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 21081/10/28-011 від 09 серпня 2010 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 23 грудня 2010 року № 0026231510/0.

5. В решті позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_4

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 30 березня 2011 року.