Постанова

від 25.11.2015 по справі 910/24488/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 910/24488/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників: стягувачаВісневської О.М., боржникаАнтонової О.М., прокурора ГПУЖук І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" на постановузаступника начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Роєнко Р.В. від 30.04.2014 року № 15 прозакінчення виконавчого провадження у справі № 910/24488/14 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Національної академії наук України та Інституту історії України Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" прозобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сушия" (надалі - ТОВ "Сушия", боржник) звернулось до Господарського суду міста Києва в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) зі скаргою, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві (надалі - Управління ДВС) № 104 від 30.04.2015 року про результати перевірки виконавчого провадження.

На обґрунтування скарги зазначило, що при винесенні оскаржуваної постанови заступник начальника Управління ДВС діяв упереджено, з явним порушенням норм п.1 ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), що встановлюють право державного виконавця зупинити виконавче провадження у разі його звернення до суду із заявою про роз'яснення рішення, а також з перевищенням повноважень, встановлених у ч. 1 ст. 86 Закону № 606-XIV та Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01.12.2004 року N 136/5, оскільки не мав право безпосередньо своєю постановою скасувати постанову про зупинення провадження у справі.

Прокуратура міста Києва проти задоволення скарги заперечувала, стверджуючи, що витребуючи виконавче провадження, здійснюючи його перевірку та за результатами такої перевірки скасовуючи постанову про зупинення виконавчого провадження від 22.04.2015 року, начальник Управління ДВС діяв у межах повноважень, наданих йому ст.ст. 84-86 Закону № 606-XIV.

Управління ДВС також проти скарги заперечувало, зазначаючи, що оскаржувана постанова про результати перевірки є такою, що відповідає чинному законодавству України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року у справі № 910/24488/14 (суддя Домнічева І.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року (судді: Синиця О.Ф. (суддя-доповідач), Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.), у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Сушия" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та неправильним застосуванням ст.ст. 11, 37, 38, 39, 83, 84, 85 Закону № 606-XIV, п. 9.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року N 512/5.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 20.03.2015 року було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року про зобов'язання ТОВ "Сушия" вчинити дії, зокрема, повернути Інституту історії України приміщення на першому поверсі (частина вестибюля) площею 395,6 кв.м по вул. Грушевського 4 у м. Києві, що був виданий на виконання рішення суду від 23.01.2015 року.

У ході примусового виконання державним виконавцем 30.03.2015 року було подано до Господарського суду міста Києва заяву про роз'яснення судового рішення, оскільки до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві надійшло звернення ТОВ "Сушия" про те, що товариству не зрозуміло, у який спосіб можна повернути спірні приміщення, які воно не набувало та на праві власності за собою не реєструвало.

У зв'язку із зверненням до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, державним виконавцем 22.04.2015 року було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

За результатами перевірки виконавчого провадження заступником начальника Управління ДВС було винесено постанову № 104 від 30.04.2015 року, якою було: 1) дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві - Коблош О.Й. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст. 39, 49, 75 Закону № 606-XIV; 2) скасовано постанову про зупинення виконавчого провадження від 22.04.2015 року № 46961053 як таку, що винесена з порушенням вимог ст. 39 Закону № 606-XIV; 3) бездіяльність начальника відділу Губяка С.В. визнано такою, що полягає у повній відсутності здійснення контролю за діями підпорядкованих державних виконавців, передбаченого ст.ст. 83-86 Закону № 606-XIV; 4) зобов'язано начальника відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Губяку С.В. вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У ст. 37 цього Закону визначені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а у ст. 38 - перелік підстав, при настанні яких державний виконавець має право зупинити виконавче провадження.

Зокрема, виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання (п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 606-XIV).

Отже, зупинення виконавчого провадження у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення не обов'язковим, і може здійснюватися державним виконавцем лише у виключних випадках та у разі наявності дійсних перешкод для застосування в подальшому заходів примусового виконання рішення, оскільки в протилежному випадку необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення з вини компетентних органів може становити порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порядок здійснення контролю за законністю виконавчого провадження та виключний перелік посадових осіб, які мають право проводити перевірку законності виконавчого провадження та витребовувати їх з відповідного органу державної виконавчої служби, закріплено у ст. ст. 83, 84, 85, 86 Закону № 606-XIV.

Відповідно до ч. 1 ст. 83, п. 2 ч. 1 ст. 84, ч. ч. 1, 5 ст. 86 Закону № 606-XIV контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Заступники начальників управлінь державної виконавчої служби можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні, зокрема, у районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції, за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби. Про результати перевірки законності виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.

У ч.ч. 2 та 4 Закону № 606-XIV передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення цих дій.

Згідно з пп. 9.5.1 п. 9.5 Інструкції, в редакції, що була чинна станом на 30.04.2015 року, про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребовувала, виноситься постанова. У постанові зазначаються: а) підстави для здійснення перевірки цього виконавчого провадження; б) у мотивувальній частині - коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства; в) у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні; визначаються особа, яку зобов'язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; встановлюється строк виконання цієї постанови; надається інша необхідна інформація; зазначається коло осіб, яким надсилаються копії постанови, та порядок оскарження постанови. Аналогічні положення закріплені у п. 3.8 Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження.

Відповідно до пп. 9.5.2 п. 9.5 Інструкції, в редакції, що була чинна станом на 30.04.2015 року, керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби має право вирішувати лише питання про скасування постанови начальника підпорядкованого органу ДВС, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб органів ДВС, чи постанови про проведення перевірки.

Отже, заступник начальника управління державної виконавчої служби може проводити перевірку законності виконавчого провадження, за результатами якої прийняти постанову з висновком щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні. При цьому, керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби, відповідно до вимог ч.ч. 2 та 4 Закону № 606-XIV не має право самостійно скасовувати постанову, винесену у виконавчому провадженні державним виконавцем, а має право лише надати доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо вчинення необхідних дій, зокрема: винесення постанови про скасування постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги на постанову № 104 від 30.04.2015 року, якою в тому числі було скасовано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження від 22.04.2015 року № 46961053, суди безпідставно не надали правового значення тому факту, що відповідно вимог Закону № 606-XIV заступник начальника управління державної виконавчої служби не наділений повноваженнями безпосередньо скасовувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), що були винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем нижчестоящого органу державної виконавчої служби.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що начальник Управління ДВС, скасовуючи постанову про зупинення виконавчого провадження, діяв у межах повноважень, оскільки відповідно до пп. 9.5.2 п. 9.5 Інструкції у резолютивній частині постанови про результати перевірки виконавчого провадження разі у разі задоволення скарги вирішується питання про скасування постанови, Вищий господарський суд України вважає безпідставними, оскільки цим пунктом визначаються вимоги до постанови, прийнятої керівником вищестоящого органу за результатами перевірки виконавчого провадження за скаргою на постанову начальника підпорядкованого органу ДВС (винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб органів ДВС), постанову про проведення перевірки, витребування та результати перевірки виконавчого провадження. Отже, відповідно до цієї норми керівник вищестоящого органу може скасувати лише постанову начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а не постанову державного виконавця. В цій справі начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, взагалі не розглядав скаргу на постанову державного виконавця про зупинення провадження, тому заступник начальника Управління ДВС за результатами перевірки мав право приймати постанову з дотриманням вимог пп. 9.5.1 п. 9.5 Інструкції, в редакції, що була чинна станом на 30.04.2015 року, а не вимог пп. 9.5.2 п. 9.5 цієї Інструкції.

Таким чином, ураховуючи порушення норм Закону № 606-XIV, допущені судами при вирішенні цієї скарги, ухвалені у справі судові рішення в частині залишення без задоволення скарги на п. 2 постанови заступника начальника Управління ДВС № 104 від 30.04.2015 року, яким скасовано постанову про зупинення виконавчого провадження від 22.04.2015 року № 46961053 як таку, що винесена з порушенням вимог ст. 39 Закону № 606-XIV, підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги в цій частині.

Разом з тим, зважаючи на відсутність обставин, які б дійсно унеможливлювали подальше проведення виконавчих дій, і дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження дійсно не відповідали вимогам ст.ст. 38, 39 Закону № 606-XIV, Вищий господарський суд України вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заступник начальника Управління ДВС № 104 від 30.04.2015 року, здійснюючи контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення державним виконавцем, та діючи у межах повноважень, що передбачені Законом № 606-XIV та Інструкцією, законно та обґрунтовано виніс постанову, якою визнав дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві - Коблош О.Й. такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст. 39, 49, 75 Закону № 606-XIV (п. 1); бездіяльність начальника відділу Губяка С.В. визнав такою, що полягає у повній відсутності здійснення контролю за діями підпорядкованих державних виконавців, передбаченого ст.ст. 83-86 Закону № 606-XIV (п. 3); та зобов'язав начальника відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Губяку С.В. вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог Закону (п. 4).

При перегляді справи в суді касаційної інстанції не встановлено порушення або неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного розгляду скарги на постанову заступника начальника Управління ДВС № 104 від 30.04.2015 року в частині п.п. 1, 3 - 5 цієї постанови, і підстав для скасування ухвалених судових рішень про відмову у задоволенні скарги в цій частині, суд касаційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ "Сушия", яке своєчасно не звільнило приміщення, та зволікало з виконанням рішення суду, яке згідно з ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України є обов'язковими на всій території України, і фактично дії останнього свідчать про те, що він свідомо затягував виконання рішення суду, зловживаючи своїми процесуальними права, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги на дії органу Державної виконавчої служби щодо виконання рішення суду у цій справі, в тому числі касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року у справі № 910/24488/14, покладаються на ТОВ "Сушия".

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , п.п. 1, 2 ст. 111 9 , ст.ст. 111 10 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року у справі № 910/24488/14 скасувати частково.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" на постанову заступника начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Роєнко Р.В. від 30.04.2014 року № 15 про результати перевірки виконавчого провадження задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати п. 2 постанови заступника начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Роєнко Р.В. від 30.04.2014 року № 15 про результати перевірки виконавчого провадження.

В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року у справі № 910/24488/14 залишити без змін.

Головуючий суддяГончарук П.А. СуддяКондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.