Постанова

від 24.11.2015 по справі 910/11081/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа№ 910/11081/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.11.2015 року по справі № 910/11081/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.07.2015 року) по справі № 910/11081/15 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля"

третя особа Регіональний фонду державного майна по м. Києву

про стягнення 96 284,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" про стягнення 96 284,96 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року по справі № 910/11081/15 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Земля" на користь Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова заборгованість у розмірі 81 282,43 грн., пеню у розмірі 11 995,80 грн. та судовий збір у розмірі 1 865,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Нова земля", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" по справі № 910/11081/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11081/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 року (головуючий суддя Яковлєв М.Л. (суддя-доповідач), судді Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В.) вказану вище апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

30.09.2015 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Земля" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського апеляційну скаргу було передано для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Яковлєву М.Л.

Розпорядженням заступника голови для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" по справі № 910/11081/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2015 року по справі № 910/11081/15 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.07.2015 року) по справі № 910/11081/15 до розгляду та призначено розгляд справи на 24.11.2015 року о 10:30.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Куксова В.В. та перебуванням судді Тарасенко К.В. в інших судових засіданнях розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11081/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В. та Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року по справі № 910/11081/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" прийнято до провадження зазначеною колегією.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" - без задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників відповідача, проти чого також не заперечують представники позивача та третьої особи, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року по справі № 910/11081/15 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець, третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Земля" (орендар, відповдіач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3066.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

За умовами договору №3066, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 181,0 кв. м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 46 перший поверх в будівлі навчального корпусу, що знаходиться на балансі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.01.2006 року 1 017 338,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення кафе з правом продажу товарів.

Відповідно до п. 3.3 договору перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у разі невиконання п. 2.5 цього договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 27.04.2006 року по 25.03.2007 року. (п.10. 1 договору)

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (пункт 10.5 договору).

27.04.2006 року між Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова (Балансоутримувач, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Земля" (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 46, загальною площею 181,0 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах Балансоутримувача у виконанні вказаних робіт.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору про відшкодування витрат по утриманню орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, орендар зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача Будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до вартості приміщення, а також за комунальні послуги і вивезення сміття.

27.04.2006 року актом приймання - передачі орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв у користування нерухоме майно площею 181,0 кв. м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 46 перший поверх в будівлі навчального корпусу.

Однак, відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна за період з 11.05.2014 року по 16.07.2014 року.

У зв'язку з чим, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" про стягнення 96 284,96 грн., а саме: орендна плата в розмірі 54 783,87 грн., відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна в розмірі 26 498,56 грн., пеня в розмірі 15 002,53 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки, відповідачем оплата не здійснена, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 54 783,87 грн. та відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в розмірі 26 498,56 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочки з 11.06.2014 року по 02.04.2015 року у розмірі 15 002,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 9.1 Договору оренди в разі невиконання пункту 2.5 цього договору, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Пунктом 4.1 Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 15 002,53 грн. за період з 11.06.2014 року по 02.04.2015 року, тобто за весь час прострочки виконання договірного зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, а саме пені, проте розмір якої перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Тому за розрахунком суду першої інстанції, перевіреним апеляційним судом, стягненню підлягає пеня в розмірі 11 995,80 грн., з яких: 8 061,39 грн. за період з 11.06.2014 року по 10.02.2015 року та 3 934,41 грн. за період з 16.06.2014 року по 15.02.2015 року.

Щодо посилань скаржника на те, що актом від 31.01.2014 року позивачем було прийнято орендоване приміщення, а тому нарахування орендної плати після 31.01.2014 року є безпідставним, зазначене до уваги колегією суддів не береться з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2015 року по справі № 910/15143/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року, позовні вимоги Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" про стягнення 537 990,25 грн. задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Земля" на користь Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова основну заборгованість за період з 10.11.2012 року по 10.05.2014 року в сумі 487 927,99 грн., пеню в сумі 30 155,20 грн., та судовий збір в розмірі 10 361,66 грн.

Зазначеним рішенням встановлено, що акт приймання-передачі (повернення) з оренди нерухомого майна від 31.01.2014 року було підписано позивачем та відповідачем без погодження третьої особи, тобто - орендодавця.

Таким чином, зазначений акт не є підтвердженням повернення орендованого майна.

Крім того, договір оренди № 3066 від 27.04.2006 року фактично закінчив свій термін 16.07.2014 року, однак його було переукладено на виконання рішення суду. Договір оренди № 6871 від 17.07.2014 року був укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 17.07.2014 року по 17.06.2017 року.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року у справі № 910/11081/15 - залишається без змін.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.07.2015 року) по справі № 910/11081/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі № 910/11081/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11081/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов