Постанова

від 23.11.2015 по справі 911/2088/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа№ 911/2088/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Рудченка С.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Шевченко А.В. (довіреність б/н від 12.05.2015 р.)

від відповідача - Тимченко Ю.О. (довіреність б/н від 15.02.2015 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Авікс»

на рішення господарського суду Київської області від 01.07.2015 р.

у справі №911/2088/15 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «АК «Перлина»

до Приватного підприємства «Авікс»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АК «Перлина» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Авікс» про стягнення з відповідача 79492,64 грн. суми боргу, 37679,51 грн. інфляційних втрат, 1380,58 грн. 3% річних та 14270,64 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.07.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 79492,64 грн. основного боргу, 1380,58 грн. 3% річних, 37679,51 грн. інфляційних втрат, 14269,35 грн. пені та 2656,44 грн. судового збору. У задоволенні вимог про стягнення 1,29 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині суми боргу за оплату комунальних витрат у розмірі 1905,44 грн., 158,29 грн. пені, 73,29 грн. 3% річних та 903,18 грн. процентів.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права при недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задовленні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення скасувати частково.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.07.2013 р. між ПрАТ «АК «Перлина» (орендодавець) та ПП «Авікс» (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна, а саме: приміщення площею 565,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 21, літ. А.

У подальшому, додатковою угодою орендована площа зменшена з 01.08.2014 р. до 538,8 кв.м (а.с.181 т. 1).

Відповідно до п. 3.1 договору, строк оренди встановлюється на один рік, з 01.07.2013 р. по 30.06.2014 р. Строк оренди може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до вказаного договору або нового договору оренди. Користування орендованим приміщенням після закінчення цього строку не є підставою для продовження строку оренди.

Додатковою угодою №1 від 10.02.2014 р. (а.с.32 т.1) сторонами продовжено строк оренди до 31.10.2014 р.

Пунктом 4.2 договору визначено, що передача орендованого приміщення від орендодавця до орендаря здійснюється відповідно до акта здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу орендованого приміщення орендарю.

Згідно п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди б/н від 25.07.2014 р.), орендна плата на місяць за орендоване приміщення складає 144,00 грн. за один кв.м, у т.ч. ПДВ - 20%, що складає 24,00 грн.; загальна місячна плата за орендоване приміщення складає 77587,20 грн., у т.ч. ПДВ 12931,20 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору, орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно та у повному розмірі сплачувати орендну плату та вносити передбачені цим договором платежі.

Після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване приміщення протягом 7 робочих днів з моменту закінчення строку оренди згідно акта здачі-приймання (п. 7.1 договору).

Згідно п. 7.2 договору, протягом вищевказаного строку орендар зобов'язаний залишити орендоване приміщення і підготувати його до передачі орендодавця; у випадку закінчення строку дії, орендар зобов'язаний зробити усі виплати та розрахунки, передбачені вказаним договором, і покрити заборгованість, якщо така є перед орендодавцем.

На виконання умов договору, 01.07.2013 р. відповідачу передано об'єкт оренди площею 565,7 кв.м, про що складено акт (а.с.25 т.1).

30.07.2014 р., у зв'язку з укладенням додаткової угоди від 25.07.2014 р., відповідачем повернуто позивачу частину приміщення площею 26,9 кв.м. (а.с.31т.1).

Між позивачем та відповідачем складено акти надання послуг, а саме: акт №ОУ-0000763 від 31.10.2014 р. щодо оренди за жовтень 2014 року на суму 77587,20 грн.; акт №ОУ-0000183 від 28.02.2014 р. щодо відшкодування витрат за лютий 2014 року на суму 10334,32 грн.; акт №ОУ-0000763 від 28.02.2014 р. щодо відшкодування витрат за лютий 2014 року на суму 1905,44 грн. (а.с.70-72 т.1).

На підставі вищевказаних актів, позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату №СФ-10.0731 від 01.10.2014 р. (за оренду приміщення) та №СФ-01.0045 від 21.01.2014 р. (компенсація послуг) (а.с.68-69 т.1).

Як вбачається з платіжних доручень №1409 від 30.01.2014 р. на суму 6334,32 грн. та №1421 від 13.02.2014 р. на суму 4000,00 грн. відповідачем сплачено в рахунок відшкодування витрат за лютий 2014 року - 10334,32 грн. з посиланням у графі «призначення платежу» на рахунок СФ-01.0045 від 21.01.2014 р.

Позивач зазначив, що в позовній заяві ним була допущена технічна помилка стосовно заборгованості по вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат за грудень 2013 року у розмірі 1905,44 грн. та під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було уточнено, що дана заборгованість виникла не за грудень 2013 року, а за лютий 2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору розрахунки з орендної плати здійснюються не пізніше 10 банківського дня поточного місяця за поточний місяць оренди, а витрати орендодавця - на підставі окремих рахунків протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Як визначено п. 5.2 договору, орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 банківського дня поточного місяця за поточний місяць оренди у національній валюті України на банківський рахунок орендодавця. При цьому, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за орендоване приміщення не пізніше строків, визначених в цьому пункті договору, незалежно від факту одержання рахунку від орендодавця (а.с.11 т.1).

Відповідно до п. 5.3.1. договору, витрати орендодавця за комунальні послуги, послуги телефонного зв'язку, послуги мережі Інтернет та експлуатаційні витрати компенсуються орендарем на підставі окремих рахунків орендодавця на компенсацію витрат за спожиті за відповідний період послуги, вказані вцьому пункті, на протязі трьох робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Звертаючись з даним позовом, позивачем заявлено до стягнення 79492,64 грн., у т.ч. 77587,20 грн. заборгованості з орендної плати за жовтень 2014 року, а також відшкодування витрат за лютий 2014 року у сумі 1905,44 грн.

Відповідачем не надано доказів сплати відповідних платежів, а строк виконання відповідних зобов'язань вже настав.

Позивач зазачає, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення №1409 від 30.01.2014 р. на суму 6334,32 грн. та №1421 від 13.02.2014 р. на суму 4000,00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок відшкодування витрат за лютий 2014 року - 10334,32 грн. з посиланням у графі «призначення платежу» на рахунок СФ-01.0045 від 21.01.2014 р. (компенсація послуг за використання електроенергії (аванс) на суму з ПДВ 12249,76 грн.).

В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують, що відповідач отримав надані послуги, тобто електроенергію за лютий 2014 року, на суму 12249,76 грн. з ПДВ, а саме: акт №ОУ-0000183 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2014 р. щодо відшкодування витрат за лютий 2014 року на суму 10334,32 грн. з ПДВ з посиланням на рахунок СФ-01.0045 від 21.01.2014 р., відповідно до якого були здійснені оплати, що підтверджуються платіжними дорученнями №1409 від 30.01.2014 р. на суму 6334,32 грн. та №1421 від 13.02.2014 р. на суму 4000,00 грн.; акт №ОУ-0000184 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2014 р. щодо відшкодування витрат за лютий 2014 року на суму 1905,44 грн. з ПДВ з посиланням на рахунок №СФ-01.0045 від 21.01.2014 р., стосовно якого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Вказані вище докази свідчать про те, що ПП «Авікс» отримало від ПрАТ «АТ «Перлина» рахунок-фактуру №СФ-01.0045 від 21.01.2014 р. на сплату компенсації послуг за використання електроенергії (аванс) на суму з ПДВ 12249,76 грн. і здійснило часткову оплату на підставі наданого рахунку, а також підписало акт №ОУ-0000183 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2014 р. щодо відшкодування витрат за лютий 2014 року на суму 10334,32 грн. з ПДВ з посилання на рахунок №СФ-01.0045 від 21.01.2014 р. та акт №ОУ-0000184 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2014 року щодо відшкодування витрат за лютий 2014 року на суму 1905,44 грн. з посиланням на рахунок №СФ-01.0045 від 21.01.2014 р. Таким чином, у ПП «Авікс» виникла заборгованість перед ПрАТ «АТ «Перлина» у сумі 1905,44 грн. за компенсацію витрат за електроенергію за лютий 2014 року.

Щодо заборгованості по орендній платі, то в судовому засіданні представник відповідача повідомив, що в цій частині визнає позовні вимоги та погоджується з сумою заборгованості та орендну плату.

З урахуванням зазначеного, матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив порушення зобов'язань, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 77587,20 грн. заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат за лютий 2014 року у сумі 1905,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1380,58 грн. 3% річних та 37679,51 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1380,58 грн. 3% річних та 37679,51 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 14270,64 грн. пені.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем пеня розрахована без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 8.2.1 договору оренди передбачено, що, у випадку прострочення оплати платежів, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нарахована пеня, від суми, що підлягала сплаті, за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня позивачем нарахована за періоди з 15.10.2014 р. по 14.04.2015 р. на заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 77587,20 грн. - 14112,35 грн., а також з 25.01.2014 р. по 25.07.2015 р. на суму заборгованості щодо відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат у сумі 1905,44 грн. - 158,29 грн.

Так, зважаючи на відсутність у договорі положень щодо можливості нарахування пені понад шестимісячний строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 14269,35 грн., а саме за період з 15.10.2014 р. по 14.04.2015 р. в розмірі 14112,37 грн. та за період з 25.01.2014 р. по 24.07.2015 р. (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) в сумі 156,98 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1,29 грн. пені необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права при недоведеності обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 01.07.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Авікс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 01.07.2015 р. у справі №911/2088/15 залишити без змін.

Справу №911/2088/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

С.Г. Рудченко