Рішення

від 19.11.2015 по справі 910/25208/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015Справа №910/25208/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСІНЛАЙН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЗІМУТ"

про стягнення 320 099,33 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Медвецький О.Ю. (довіреність б/н від 01.09.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСІНЛАЙН" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЗІМУТ" про стягнення 320099,33 грн., з яких: 144962,50 грн. - основний борг, 6325,67 грн. - 3 % річних, 76163,62 грн. - пеня, 92647,54 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 0103 від 01.03.2012 в частині оплати за надані позивачем послуги, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 144962,50 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані пеня у розмірі 76163,62 грн., 3% річних у розмірі 6325,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 92 647,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №910/25208/15, розгляд справи призначено на 13.10.2015.

09.10.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 відкладено розгляд справи №910/25208/15 на 10.11.2015.

09.11.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 розгляд справи №910/25208/15 відкладено на 19.11.2015.

17.11.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи, що підтверджують здійснення відповідачем часткових оплат за договором №0103 від 01.03.2012, розрахунок заборгованості та довідку по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2015 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи було надіслано на юридичну адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 19.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСІНЛАЙН" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЗІМУТ" (замовник, відповідач) укладено договір № 0103 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги екскаватора та виконати комплекс земляних робіт, на будівельному майданчику замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги за ціною і у порядку, що передбачені цим договором (п. 1.1.).

Виконавець несе експлуатаційні витрати, провадить технічне обслуговування механізмів, якими надаються послуги (п. .2. договору)

Відповідно до п. 1.4. договору, обсяги наданих виконавцем послуг становить обсяг всіх послуг, що фактично надані за умовами цього договору, і визначається відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг, які складаються відповідно із змінними рапортами.

Згідно із п. 3.3., п. 3.4. договору, виконавець зобов'язаний надавати послуги за даним договором після отримання чергового авансового платежу; оформити в установленому порядку необхідні документи на надані послуги.

Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість послуг, що надаються за цим договором становить: робота екскаватора на протязі 1 машино-години - 250 грн.

Замовник зобов'язується здійснювати оплату за даним договором шляхом авансових платежів. У випадку оплати робіт після фактичного їх виконання, замовник зобов'язується оплатити їх на протязі 3-х календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт (п. 4.2., п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, акти виконаних робіт складаються на основі змінних рапортів в кінці кожного календарного місяця.

За затримку платежів, передбачених п. 4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 4.5. договору).

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що термін договору встановлюється з дати його підписання і діє на протязі одного календарного року. Термін дії договору автоматично рахується продовжений на той самий строк, якщо за 3 (три) календарні дні, до закінчення терміну дії договору зазначеного у п. 5.1, не надійшло ніяких письмових заперечень від сторін, про розірвання даного договору.

Позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги на загальну суму 215100,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000125 від 30.09.2013 на суму 32250,00 грн., №ОУ-0000130 від 18.10.2013 на суму 19250,00 грн., №ОУ-0000163 від 31.12.2013 на суму 42500,00 грн., №ОУ-0000010 від 31.01.2014 на суму 23750,00 грн., №ОУ-0000020 від 28.02.2014 на суму 20750,00 грн., №ОУ-0000129 від 31.10.2014 на суму 49837,50 грн., №ОУ-0000150 від 10.12.2014 на суму 25162,50 грн., №ОУ-0000152 від 10.12.2014 на суму 1600,00 грн.

Відповідачем, в порушення умов договору, здійснено оплату за надані позивачем послуги частково на суму 70137,50 грн., у зв'язку із чим, заборгованість відповідача за договором складає 144962,50 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 19.01.2015 про сплату заборгованості, у відповідь на яку, відповідач листом № 6 від 23.02.2015 повідомив позивача, що претензія буде розглянута протягом одного місяця з дня її одержання.

13.08.2015 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №1 від 13.08.2015 про сплату заборгованості за договором № 0103 від 01.03.2012 у розмірі 144962,50 грн.

Враховуючи наявність заборгованості за договором у розмірі 144962,50 грн. та прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані пеня у розмірі 76163,62 грн., 3% річних у розмірі 6325,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 92 647,54 грн.

Під час розгляду справи, позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно із яким заборгованість відповідача за договором № 0103 від 01.03.2012 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат складає 318361,40 грн. Проте, позивачем не було заявлено письмової заяви про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до ст. 22 ГПК України, а тому, суд здійснює розгляд справи за вимогами заявленими у позові.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано послуги відповідачу на загальну суму 215100,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), що підписані з боку відповідача та скріплені печатками товариства. Надані позивачем послуги прийняті відповідачем без жодних заперечень та зауважень.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 4.3. договору, у випадку оплати робіт після фактичного їх виконання, відповідач зобов'язується оплатити їх на протязі 3-х календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у строки, визначені п. 4.3. договору №0103 від 01.03.2012, оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, заборгованість за вказаним договором складає 144962,50 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 144962,50 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача 76163,62 грн. - пені, 6325,67 грн. - 3% річних та 92 647,54 грн. - інфляційних втрат. За розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, пеня, 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за кожним актом окремо нараховані за періоди: з 01.10.2013 по 10.09.2015, з 19.10.2013 по 10.09.2015, з 31.12.2013 по 10.09.2015, з 01.02.2014 по 10.09.2015, з 01.03.2014 по 10.09.2015, 01.11.2014 по 10.09.2015, 27.11.2014 по 10.09.2015, з 25.11.2014 по 10.09.2015.

За розрахунком доданого до позовної заяви, початок прострочення грошового зобов'язання визначено позивачем з наступного дня дати рахунків на оплату наданих позивачем послуг.

Оскільки, умовами договору визначено, що оплата послуг здійснюється протягом трьох календарних днів з дати підписання актів, матеріали справи не містять доказів зміни сторонами порядку розрахунків як і доказів направлення чи виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг, то за висновками суду позивачем не вірно визначено початок прострочення грошового зобов'язання.

У пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, визначені у п. 4.3. строки здійснення оплати за надані позивачем послуги, дати підписання актів надання послуг та положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат має здійснюватись: за актом №ОУ-0000125 від 30.09.2013 - з 04.10.2013, за актом №ОУ-0000130 від 18.10.2013 - 22.10.2013, за актом №ОУ-0000163 від 31.12.2013 - з 04.01.2014, за актом №ОУ-0000010 від 31.01.2014 - з 04.02.2014, за актом №ОУ-0000020 від 28.02.2014 - з 04.03.2014, за актом №ОУ-0000129 від 31.10.2014 - з 04.11.2014, за актами №ОУ-0000150 від 10.12.2014, №ОУ-0000152 від 10.12.2014 - з 15.12.2014.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги встановлена сторонами у п. 4.5. договору.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як встановлено судом, сторони, укладаючи договір № 0103 від 01.03.2012, не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за надані послуги за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, нарахування пені має здійснюватись за періоди з 04.10.2013 по 04.04.2014, з 22.10.2013 по 22.04.2014, з 04.01.2014 по 04.07.2014, з 04.02.2014 по 04.08.2014, з 04.03.2014 по 04.09.2014, 04.11.2014 по 04.05.2015, з 15.12.2014 по 15.06.2015.

Суд, перевіривши розрахунки пені, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 17323,88 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням встановленого вище початком грошового зобов'язання, в межах періодів визначених позивачем, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат складає 94048,89 грн.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 92647,54 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунки 3% річних за періоди з 04.10.2013 по 10.09.2015, з 22.10.2013 по 10.09.2015, з 04.01.2014 по 10.09.2015, з 04.02.2014 по 10.09.2015, з 04.03.2014 по 10.09.2015, 04.11.2014 по 10.09.2015, з 15.12.2014 по 10.09.2015, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 6253,66 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСІНЛАЙН" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЗІМУТ" (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 6-А, код ЄДРПОУ 16401379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСІНЛАЙН" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, будинок, 5-Б, код ЄДРПОУ 36214870) заборгованість у розмірі 144962,50 грн., пеню у розмірі 17323,88 грн., 3% річних у розмірі 6253,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 92647,54 грн., судові витрати у розмірі 3917,81 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2015 р.

Суддя С.О. Турчин