Постанова

від 24.11.2015 по справі 924/1352/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа № 924/1352/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - фермерського господарства "Золота Роса" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.09.15р. у справі №924/1352/15 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом приватного підприємства "Адоніс-Стар" (м. Старокостянтинів, Хмельницька обл.)

до фермерського господарства "Золота Роса" (с. Бражинці, Полонський р-н, Хмельницька обл.)

про стягнення 302 516,17 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 30.12.2014р.;

відповідача - не з'явився;

Судом роз'яснено представнику права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Адоніс-Стар" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 302 516,17 грн., з яких 290 465,21 грн. інфляційні втрати та 12 050,96 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.09.2015р. позов задоволено.

Стягнуто з фермерського господарства "Золота Роса" на користь приватного підприємства "Адоніс-Стар" 290 465,21 грн. інфляційних втрат; 12 050,96 грн. 3 % річних; 6050,32 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, фермерське господарство "Золота Роса" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з фермерського господарства "Золота Роса" 71410,54 грн. інфляційних втрат та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування своєї позиції скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправомірно прийняв рішення про стягнення з нього інфляційних втрат за період з 01.08.2014р. по 01.06.2015р. в розмірі 274392,60 грн., так як за вказаний період інфляційні втрати становлять 226 948, 60 грн., тому судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача 47 444 грн. інфляційних втрат. Скаржник також зазначає, що станом на 15.10.2014р. судом вже приймалось рішення про стягнення інфляційних втрат за період з моменту порушення грошового зобов'язання боржником до момент вирішення судового спору, а тому рішення суду в даній справі в частині стягнення інфляційних втрат за серпень, вересень та половину жовтня 2014р. є незаконним, а інфляційні втрати підлягають зменшенню на суму 23966, 54 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2015р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Приватне підприємство "Адоніс-Стар" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу від 16.11.2015р., в якому позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання 24.11.2015р. не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Надіслав до суду електронне повідомлення №4 від 23.11.2015р., в якому просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для подання нових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2015р. доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі його представника, при цьому, судом враховуються положення ст.101 ГПК України щодо можливості прийняття судом додаткових доказів в суді апеляційної інстанції. Відповідач мав достатньо часу для подання своїх заперечень проти позову та доказів на яких ґрунтуються його доводи в суді першої інстанції, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення віх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи; явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши представника позивача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014р. у справі №924/1265/14, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. позов приватного підприємства "Адоніс-Стар" до фермерського господарства "Золота Роса" про стягнення 673 602,94 грн. задоволено частково; стягнуто з фермерського господарства "Золота Роса" на користь приватного підприємства "Адоніс-Стар" 489 113,37 грн. основної заборгованості, 40 081,33 грн. штрафу, 15 985,08 грн. 3% річних, 71 382,55 грн. інфляційних та 12 331,25 грн. судового збору (а.с. 8-17).

Згідно довідки відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції № 1979 від 28.08.2015р. станом на 28.08.2015р. наказ №924/1265/14, виданий 27.10.2014р. господарським судом Хмельницької області не виконано, борг не сплачено (а.с.26).

У зв'язку з несплатою заборгованості, що була стягнута за рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014р. у справі №924/1265/14, позивач, відповідно до ст. 625 ЦК України, звернувся до суду та нарахував відповідачу на суму основної заборгованості інфляційні втрати за період з 01.08.2014р. по 01.06.2015р. в розмірі 274392,60 грн. та 3 % річних за період з 27.08.2014р. по 09.06.2015р. в розмірі 11497,51 грн., а також інфляційні втрати на суму штрафу за період з 01.01.2015р. по 01.06.2015р. в розмірі 16072,61 грн. та 3% річних за період з 24.12.2014р. по 09.06.2015р. в розмірі 553,45 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за невиконання умов договору купівлі-продажу №011/13 від 10.04.2013р., тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання не виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, у тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання унормовує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У розумінні наведеного припису наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що нараховуються на суму боргу, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на правовідносини з прострочення виконання основного грошового зобов'язання, а відтак інфляційні втрати і відсотки річних нараховуються саме на суму основного боргу.

Згідно п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач не виконав зобов'язання з оплати заборгованості в розмірі 489113,37 грн., яка стягнута за рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014р. у справі № 924/1265/14.

Позивачем нараховано інфляційні втрати на суму боргу 489113,37 грн. за період з 01.08.2014р. по 01.06.2015р. в розмірі 274 392, 60 грн. та 3 % річних за період з 27.08.2014р. по 09.06.2015р. в розмірі 11497,51 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд вважає позовні вимоги в цій частині законними та обґрунтованими, нарахування здійсненні в допустимих межах та арифметично вірно, тому правомірно задоволенні господарським судом в межах позовних вимог.

Згідно з п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Враховуючи те, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014р. у справі №924/1265/14 набрало законної сили з моменту прийняття постанови Рівненським апеляційним господарським судом від 23.12.2014р. у справі №924/1265/14, якою вищевказане рішення суду залишено без змін, позивач нарахував 3% річних на суму штрафу 40081,33 грн., як вбачається з матеріалів даної справи, в розмірі - 553,45 грн., починаючи з 24.12.2014 року, тобто з дня, наступного за днем набрання законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014р. у справі №924/1265/14, по 09.06.2015р. включно. Інфляційні втрати позивачем нараховані на суму штрафу 40081,33 грн. з 01.01.2015р. по 01.06.2015р. в розмірі 16072,61 грн., тобто відповідно до приписів чинного законодавства.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму штрафу, яка присуджена до стягнення, згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014р. у справі №924/1265/14, яке набрало законної сили.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо неправомірного стягнення судом першої інстанції інфляційних втрат за період з 01.08.2014р. по 01.06.2015р. в розмірі 274392,60 грн., так як за вказаний період, на думку скаржника, інфляційні втрати становлять 226 948, 60 грн., оскільки з розрахунку скаржника вбачається, що ним вірно вказано розмір індексу інфляції за кожний місяць окремо, проте, при підрахунку загального розміру індексу інфляції за період з 01.08.2014р. по 01.06.2015р. допущено арифметичну помилку та зазначено розмір індексу інфляції 46, 4 %, замість загального розміру 156,1%.

Скаржник також в апеляційній скарзі зазначає, що станом на 15.10.2014р. судом вже приймалось рішення про стягнення з нього інфляційних втрат, тому рішення суду в даній справі в частині стягнення інфляційних втрат за серпень, вересень та половину жовтня 2014р. є незаконним, проте, судовою колегією не приймаються дані доводи, оскільки як встановлено апеляційним судом інфляційні втрати, які стягнуті рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014р. у справі №924/1265/14 були нараховані позивачем за період з 01.09.2013р. по 01.08.2014р.

Отже, доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства "Золота Роса" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.09.15р. у справі №924/1352/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.