Ухвала

від 10.11.2015 по справі 826/13021/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13021/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАРАНТ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАРАНТ» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАРАНТ» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.03.2015 року №0000332201 та №0000342201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17 лютого 2015 року по 23 лютого 2015 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «ТЕХНОГАРАНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СКАЙФ ГРУП», ТОВ «ГОЛДЕН ПІКС», ТОВ «ВІКАНТА ГРУП» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 02 березня 2015 року №15/26-57-22-01/37922419, в якому встановлено порушення позивачем вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п.185.1 ст.185, пп.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 267844 грн., в тому числі за грудень 2012 року - 4950 грн., січень 2013 року - 4773 грн., березень 2013 року - 4850 грн., квітень 2013 року - 13567 грн., травень 2013 року - 22874 грн., червень 2013 року - 23370 грн., липень 2013 року - 24080 грн., серпень 2013 року - 20660 грн., вересень 2013 року - 12000 грн., жовтень 2013 року - 29720 грн., листопад 2013 року - 30360 грн., грудень 2013 року - 18960 грн., січень 2014 року - 14720 грн., лютий 2014 року - 6200 грн., квітень 2014 року - 8000 грн., травень 2014 року - 12960 грн., червень 2014 року - 11000 грн., липень 2014 року - 4800 грн.; ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 252063 грн., в тому числі: за IV квартал 2012 року - 5198 грн., за 2013 рік - 194953 грн., за 2014 рік - 51912 грн.

На підставі акту перевірки від 02 березня 2015 року №15/26-57-22-01/37922419 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 23 березня 2015 року №0000342201, згідно якого за порушення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п.185.1 ст.185, пп.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 334805,00 грн., у тому числі 267844,00 грн. за основним платежем та 66961,00 грн. штрафних фінансових санкцій;

- від 23 березня 2015 року №0000332201, згідно якого за порушення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 315079,00 грн., у тому числі 252063,00 грн. за основним платежем та 63016,00 грн. штрафних фінансових санкцій.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки ТОВ «ТЕХНОГАРАНТ» встановлено взаємовідносини з ТОВ «СКАЙФ ГРУП» відповідно до первинних документів: на підставі рахунків-фактур, без укладення договору, ТОВ «СКАЙФ ГРУП» надано на адресу ТОВ «ТЕХНОГАРАНТ» послуги роботи екскаватора колісного марки Atlas 1304 та CAT 315.

На підтвердження реальності виконання вищезазначених послуг позивачем надано акти виконаних робіт №ОУ-0000024 від 30 квітня 2014 року, №ОУ-0000025 від 30 квітня 2014 року, №ОУ-0000030 від 30 травня 2014 року, №ОУ-0000029 від 30 травня 2014 року, №ОУ-0000034 від 30 червня 2014 року, №ОУ-0000033 від 30 червня 2014 року, №ОУ-0000041 від 31 липня 2014 року; податкові накладні №24 від 30 квітня 2014 року, №25 від 30 квітня 2014 року, №30 від 30 травня 2014 року, №29 від 30 травня 2014 року, №30 від 30 червня 2014 року, №33 від 30 червня 2014 року, №41 від 31 липня 2014 року; банківські виписки на підтвердження проведення оплати наданих послуг.

Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ «ТЕХНОГАРАНТ» встановлено взаємовідносини з ТОВ «ГОЛДЕН ПІКС» відповідно до первинних документів: на підставі рахунків-фактур, без укладання договору, ТОВ «ГОЛДЕН ПІКС» надано ТОВ «ТЕХНОГАРАНТ» послуги роботи екскаватора колісного марки Atlas 1304 та CAT 315, САТ D5Н.

На підтвердження реальності виконання вищезазначених послуг позивачем надано акти виконаних робіт №15 від 29 грудня 2012 року, №7 від 31 січня 2013 року, №53 від 29 березня 2013 року, №42 від 30 квітня 2013 року, №43 від 30 квітня 2013 року, №33 від 31 травня 2013 року, №34 від 31 травня 2013 року, №35 від 31 травня 2013 року, №39 від 30 червня 2013 року, №40 від 30 червня 2013 року, №41 від 30 червня 2013 року, №46 від 31 липня 2013 року, №81 від 31 липня 2013 року, №83 від 31 липня 2013 року, №47 від 31 серпня 2013 року, №109 від 30 вересня 2013 року, №80 від 18 жовтня 2013 року, №81 від 31 жовтня 2013 року, №31 від 15 листопада 2013 року, №44 від 30 грудня 2013 року, №48 від 31 січня 2014 року, №42 від 25 лютого 2014 року; податкові накладні; банківські виписки на підтвердження проведення оплати наданих послуг.

Також, в ході проведення перевірки ТОВ «ТЕХНОГАРАНТ» встановлено взаємовідносини з ТОВ «ВІКАНТА ГРУП», зокрема, на підставі рахунків-фактур, без укладання договору, ТОВ «ВІКАНТА ГРУП» надано ТОВ «ТЕХНОГАРАНТ» послуги роботи екскаватора колісного марки Atlas 1304 та CAT 315, САТ D5Н, Zeppelin ZM13.

На підтвердження реальності виконання вищезазначених послуг позивачем надано акти виконаних робіт №53 від 03 липня 2013 року, №47 від 31 серпня 2013 року, №48 від 31 серпня 2013 року, №62 від 30 вересня 2013 року, №97 від 15 жовтня 2013 року, №98 від 31 жовтня 2013 року, №88 від 15 листопада 2013 року, №89 від 30 листопада 2013 року, №90 від 30 листопада 2013 року, №52 від 16 грудня 2013 року, №82 від 30 грудня 2013 року, №57 від 31 січня 2014 року; податкові накладні; банківські виписки на підтвердження проведення оплати наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10 вересня 2013 року №818/26-58-22-08-11/38448753 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГОЛДЕН ПІКС» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01 листопада 2012 року по 30 червня 2013 року», акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року №542/26-58-22-01-17/38448786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІКАНТА ГРУП» щодо документального підтвердження господарських відносин та їх реальності і повноти відображення за період з 01 грудня 2013 року по 31 березня 2014 року», акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20 січня 2014 року №64/26-58-22-01-17/38448786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІКАНТА ГРУП» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01 липня 2013 року по 31 жовтня 2013 року», акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 серпня 2013 року №345/26-58-22-08-11/38448786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІКАНТА ГРУП» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01 листопада 2012 року по 30 червня 2013 року», в яких встановлено, що операції ТОВ «Арт-Дека» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на вищевказані акти податкового органу, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Водночас, колегія суддів зважає на ту обставину, що в провадженні СУ фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100010000181 від 25 липня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, в яких міститься посилання на наявність протоколу допиту ОСОБА_2, директора та засновника ТОВ «СКАЙФ ГРУП», який в свою чергу пояснив, що підприємство ТОВ «СКАЙФ ГРУП» йому невідоме, він не являється засновником або директором будь-яких підприємств на території України, ніколи не реєстрував та не перереєстровував підприємства, ніколи не формував та не підписував статутний фонд будь-якого СПД, не відкривав банківські рахунки, не подавав податкової звітності та не підписував довіреностей на право ведення господарської діяльності від свого імені. Крім того, в матеріалах кримінального провадження міститься посилання на протокол допиту ОСОБА_3 - директора та бухгалтера ТОВ «ГОЛДЕН ПІКС» та ТОВ «ВІКАНТА ГРУП», яка під час допиту показала про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності, реєстрації чи перереєстрації, формування податкової звітності, статутного фонду та статутних документів підприємств засновником та службовою особою яких вона є.

Разом з тим, на думку колегії суддів, надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ «СКАЙФ ГРУП», ТОВ «ГОЛДЕН ПІКС» та ТОВ «ВІКАНТА ГРУП» послуг, оскільки, враховуючи вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, не відповідають вимогам статті 9 вищезгаданого Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Ггосподарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку заповнення податкової накладної, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, сама лише наявність у ТОВ «ТЕХНОГАРАНТ» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, у разі невідповідності їх вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Між тим, надані позивачем документи, які останній розцінює як документи первинного бухгалтерського обліку, не підтверджують фактичне придбання ним послуг у ТОВ «СКАЙФ ГРУП», ТОВ «ГОЛДЕН ПІКС» та ТОВ «ВІКАНТА ГРУП», оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах даної справи, зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості цих послуг, що в свою чергу робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

При цьому, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Позивачем також не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГАРАНТ» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 16.11.15р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.