Постанова

від 09.11.2015 по справі 818/3490/15

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 р. Справа №818/3490/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Суми" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Суми" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Еко-Суми") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 22.04.2015, № НОМЕР_2 від 22.04.2015, № НОМЕР_3 від 22.04.2015.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач безпідставно застосував до правовідносин ТОВ "Еко-Суми" та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" положення пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135 ПК України. Кошти отриманні позивачем за договорами позики не є поворотною фінансовою допомогою в розумінні вказаної норми. Тому, позивач правомірно з посиланням на пп.153.4.1 п.153.4.ст. 153 ПК України не включив суму в розмірі 6 115 665,00 грн., отриману від ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" за договорами позики №14-П від 10.07.2012, №4-П від 08.04.2010 до складу доходів, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Також, позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що ТОВ "Еко-Суми" не мало права на віднесення до фінансових витрат суми нарахованих за договорами позики процентів у розмірі 1 010 671,00 грн., оскільки у відповідності до пп. 138.10.5 п.138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Що стосується зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 809 028,00 грн. згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2015 за №0000972202 і збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 440 289,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 110 072,25 грн. згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2015 за №0000962202, то позивач зазначає, що враховуючи те, що не знайшли свого підтвердження факт заниження позивачем доходів у розмірі 6 115 665,00 грн. та факт завищення ним фінансових витрат у розмірі 1 010 671,00 грн., то вищевказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо податку на додану вартість, позивач зазначив, що ним правомірно та законно віднесено до складу податкового кредиту суму 1138,00 грн. за квітень 2012 р., оскільки після підписання актів виконаних робіт за договорами та надання контрагентом ПАТ "СПМК № 57" податкових накладних, у позивача, як у покупця, згідно наданих податкових накладних виникло право на віднесення сум податку в розмірі 1138,00 грн., про що зроблено відповідний запис у рядку 46 розділу Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.137-140) та зазначила, що причиною донарахування податку на додану вартість стало зменшення податкового кредиту у квітні 2012 року на суму податку на додану вартість в розмірі 1137,91 грн. по операціях з ПАТ "Сумська пересувна механізована колона № 57", оскільки по даних правочинах документи бухгалтерського та податкового обліку складались без мети реального настання правових наслідків.

Причиною донарахування за результатами перевірки податку на прибуток стало зменшення за результатами перевірки ТОВ "Еко-Суми" витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в сумі 1 010 671,00 грн. та збільшення доходів на суму отриманої від засновника та не повернутої протягом 365 календарних днів фінансової допомоги в розмірі 6 115 665,00 грн.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Еко-Суми" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.04.2015 за №715/2202/33813880/8 (а.с.8-30).

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 22.04.2015 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 440 289,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 110 072,25 грн. (а.с.31);

- від 22.04.2015 р. № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 809 028,00 грн. (а.с.32);

- від 22.04.2015 р. № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1138,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 284,50 грн. (а.с.33).

Не погодившись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Еко-Суми" оскаржило їх в адміністративному порядку. Так, Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у Сумські області та Рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.34-47).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Щодо податку на прибуток варто зазначити наступне.

Підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток послугували висновки податкового органу про те, що позивач не включив до складу інших доходів суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 6 115 665,00 грн., отриманої за договорами позики №14-П від 10.07.2012 та № 4-П від 08.04.2010, укладеними з ТОВ "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (яке діє від імені та в інтересах ВАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс"). Оскільки позикодавець та його довірена особа на момент надання грошових коштів на провадження діяльності з надання фінансових кредитів (відсоткових позик) за рахунок залучених коштів не мали відповідних ліцензій, податковий орган вважає, що укладені договори № 14-П від 10.07.2012, № 4-П від 08.04.2010, № 1-П від 24.12.2009 укладені з порушенням вимог п.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а отримані грошові кошти ТОВ "Еко-Суми" не підпадають під поняття «Позика», а фактично є поворотною фінансовою допомогою. Тому, відповідно до пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України суми поворотної допомоги, отриманої від засновника/учасника такого платника податку, у випадку не повернення такої допомоги не пізніше ніж 365 календарних днів з дня отримання підлягають включенню до доходів.

Вважаючи, що отримані грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою, відповідач в акті перевірки зазначає, що позивач відповідно до пп.138.10.5 п.138.10. ст.138 Податкового кодексу України не мав права відносити до фінансових витрат нараховані відсотки в розмірі 1 010 671,00 грн. за користування грошовими коштами за договорами позики № 4-П від 08.04.2010 та № 14-П від 10.07.2012.

Разом з тим, суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що між ТОВ "Еко-Суми" (Позичальник) та ТОВ "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (яке діє від імені та в інтересах ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс") (Кредитор) були укладені договори позики № 14-П від 10.07.2012, № 4-П від 08.04.2010, №1-П від 24.12.2009 та додаткові угоди до них, згідно з умовами яких позика надавалась позивачу на умовах повернення та зі сплатою за користування коштами 1% (18%) річних (а.с.48-62).

Висновки ДПІ у м. Сумах про те, що отримані позивачем кошти за зазначеними вище договорами позики є поворотною фінансовою допомогою, суперечать вимогам п.п. 14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який визначає поворотну фінансову допомогу як суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Разом з тим, відповідно до пп.14.1.267 п.267 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Як вбачається з аналізу вказаних вище правових норм, поворотна фінансова допомога, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачає нарахування процентів за користуванням коштами, на відміну від позики, яка навпаки, передбачає сплату відсотків.

Отже, згідно з пп.14.1.267 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України для позики характерні дві обов'язкові ознаки (які її відрізняють від поворотної фінансової допомоги), згідно з якими кошти надаються:

- резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус,

- із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користуванням сумою позики.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Відповідно до свідоцтва про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування № 804-1, виданого Державною комісії з цінних паперів та фондового ринку 23.09.2011 (а.с.63), ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" з 11.10.2007 внесений до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування за реєстраційним кодом 133804. Основним видом економічної діяльності ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" є трасти, фонди та подібні фінансові установи (код 64.30.), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 676341 (а.с.64).

Згідно свідоцтва про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, виданого 30.09.2011 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (а.с.65), ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів з 19.11.2007 за реєстраційним номером № 1177.

Таким чином, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та має право надавати позики, визначені у підпункту 14.1.267 п.14.1. ст. 14 ПК України.

Враховуючи те, що грошові кошти за вказаними вище договорами позики надавались позивачу резидентом ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" (фінансовою установою) та зі сплатою процентів, то отримані кошти не можуть підпадати під визначення поворотної фінансової допомоги та є позикою у розумінні пп.14.1.267 п.14.1. ст. 14 ПК України.

Крім того, відповідно до ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 за №2299 (далі по тексту - Закон №2299) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) укладання договорів позики, управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами.

Згідно з п. 6. ч.2 ст. 30 вказаного Закону компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права: надавати позику за рахунок активів ІСІ.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону №2299 обмеження діяльності компанії з управління активами, передбачені пунктами 3, 5, 6, 8, 10 і 14 частини другої цієї статті, не поширюються на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст. 34 Закону № 2299 до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

На момент укладення вказаних вище договорів позики та до сьогоднішнього часу ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" був і є учасником (засновником) позивача (частка у статутному капіталі 24,993%), що не заперечується відповідачем в акті перевірки. Отже, з урахуванням вищевказаних правих норм, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" мав право надавати позики позивачу, як учаснику.

На підставі викладених вище обставин, ДПІ у м. Сумах безпідставно застосувало до зазначених правовідносин положення пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України. Кошти, отриманні позивачем за вказаними вище договорами позики, не є поворотною фінансовою допомогою в розумінні вказаної норми.

З огляду на викладені вище обставини, ТОВ "Еко-Суми" правомірно з посиланням на пп.153.4.1 п.153.4.ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не включив 6 115 665,00 грн., отримані від ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кепітал Інвестментс" за договорами позики №14-П від 10.07.2012 та №4-П від 08.04.2010 до складу доходів, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Також, висновок відповідача про те, що ТОВ "Еко-Суми" не мало права на віднесення до фінансових витрат суми нарахованих за договорами позики процентів у розмірі 1 010 671,00 грн., є необґрунтованими, оскільки у відповідності до пп. 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, проценти, сплачені (нараховані) за укладеними договорами позики, відносяться до фінансових витрат та включаються до складу інших витрат.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що зменшення податковим органом суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 809 028,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000972202 від 22.04.2015 і збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 440 289,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 110 072,25 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000962202 від 22.04.2015 є протиправним, а тому вказані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Що стосується визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для висновку ДПІ у м. Сумах щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 1138,00 грн. слугувало встановлення розбіжності за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість нарівні інформаційної бази «Контрагенти» між сумою зобов'язань ПАТ "Сумська пересувна механізована колона № 57" та податкового кредиту ТОВ "Еко-Суми".

Так, в акті перевірки зазначено, що дана розбіжність виникла за рахунок того, що контрагент позивача - ПАТ "Сумська пересувна механізована колона № 57" не подавало до ДПІ у м. Сумах декларацію по податку на додану вартість за квітень 2012 р., при цьому на адресу позивача виписувало податкові накладні. Внаслідок цього, в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ "Еко-Суми" не мало права відносити до складу податкового кредиту за квітень 2012 р. суму ПДВ в розмірі 1138,00 грн.

Разом з тим, суд вважає вказані висновки відповідача безпідставними, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що між публічним акціонерним товариством "Сумська пересувна механізована колона № 57" (далі по тексту - ПАТ "СПМК №57") (Орендодавець) та ТОВ "Еко-Суми" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2008 за № 01/04-01 та додаткові угоди до нього (а.с.66-86). Згідно з умовами цього договору ПАТ "СПМК №57", як орендар, передало позивачу частину двох поверхового приміщення контори (адміністративної будівлі ПАТ "СПМК №57") із комплексу нежитлових приміщень за адресою: вул. Роменська, 77, м. Суми, що підтверджується актом прийому-передачі в оренду від 01.04.2008 (а.с.86). Відповідно до п.1.2. договору ПАТ "СПМК №57" є законним власником переданих в оренду позивачу приміщень. На виконання умов договору, сторони склали акт здачі-приймання виконаних робіт № 5 за квітень 2012 р. (а.с.87), де зафіксований факт надання послуги з оренди адміністративної будівлі в квітні 2012 р. на загальну суму 6 477,50 грн. ( в т.ч. ПДВ - 1 079,58 грн).

Також, між ПАТ "СПМК № 57" (Виконавець) та ТОВ "Еко-Суми" (Замовник) укладено договір на стоянку автотранспорту від 01.01.2012 за № 16 (а.с.88), згідно з умовами якого ПАТ "СПМК № 57" надало в користування позивачу місце для стоянки автомобіля за адресою: вул. Роменська, 77, м. Суми, площею 35 кв.м. На виконання умов договору, сторони склали акт здачі-прийомки виконаних робіт від 30.04.2012 за № ВРВФ-0048/1 (а.с.89), де зафіксований факт надання в користування місця для стоянки автомобіля в квітні 2012 р. на загальну суму 350,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58,33 грн.). Позивач повністю провів розрахунки з ПАТ "СПМК № 57" за квітень 2012 р. за оренду адміністративної будівлі та стоянку для автомобіля.

На виконання вказаного договору оренди від 01.04.2008 за №1/04-01 та додаткових угод до нього, на підставі підписаних актів виконаних робіт за квітень 2012 р., ПАТ "СПМК № 57" були виписані податкові накладні: № 3 від 30.04.2012 на загальну суму 477,50 грн., в т.ч. ПДВ - 79,58 грн. (а.с.90); № 2 від 24.04.2012 на загальну суму 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1000,00 грн. (а.с.91); № 1 від 30.04.2012 на загальну суму 350,00 грн., в т.ч. ПДВ - 58,33 грн. (а.с.92).

Позивач, як платник податку, у відповідності до п.201.15 ст. 201 ПК України склав та надав до ДПІ у м. Сумах в електронному вигляді реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 р., в який включив вказані податкової накладні (№№ рядків 24, 92,93) (а.с.93-94).

При цьому, як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину між контрагентами були досліджені в ході перевірки.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що В«платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власностіВ» .

Варто зазначити, що посилання Головного управління ДФС у Сумській області та Державної Фіскальної Служби України в своїх рішеннях про результати розгляду скарги від 30.06.2015 №8225/10/18-28-10-04-04-122/133сп та №19823/6/99-99-10-01-01-25 від 17.09.2015 про те, що з 01.09.2013 ПАТ "СПМК № 57" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедури не має відношення до спірних правовідносин, оскільки це не стосується часу здійснення господарських операцій між підприємствами (квітень 2012 р.), а ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство відносно ПАТ "СПМК № 57" винесена судом більш ніж через рік після проведення спірних господарських операцій.

Як зазначалося вище, станом на дату здійснення спірних господарських операцій (квітень 2012 р.) за вказаними вище договорами контрагент ПАТ "СПМК № 57" та позивач були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками ПДВ, записи про їх відсутність за місцем реєстрації не вносилися, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №666656, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 168060, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 168054, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 168049 (а.с.103-115).

Враховуючи наведені норми, а також те, що в судовому засіданні було підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ПАТ "СПМК № 57", суд дійшов висновку про неправомірність висновків посадових осіб податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 1138,00 грн. та як наслідок нарахування штрафних санкцій.

Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 22.04.2015 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 не відповідають вимогам чинного законодавства, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 80 412,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 253 від 30.09.2015 (а.с.3) та №258 від 07.10.2015 (а.с.128).

Таким чином, ТОВ "Еко-Суми" необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Сумах в сумі 80 412,18 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Суми" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № НОМЕР_1 від 22.04.2015, № НОМЕР_2 від 22.04.2015, № НОМЕР_3 від 22.04.2015.

Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Суми" (код ЄДРПОУ 33813880) судовий збір в сумі 80412,18 грн. (вісімдесят тисяч чотириста дванадцять грн. 18 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах (код ЄДРПОУ 39563287).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 13.11.2015 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов