Постанова

від 19.11.2015 по справі 804/5831/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 804/5831/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю:

представника позивача: Кисельова А.В.

представника відповідача: Колупаєва О.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі №804/5831/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

в с т а н о в и в :

30 квітня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15 квітня 2015 року №0001442204 про збільшення ТОВ «Нафто-Трейд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 435 610 грн. 12 коп.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем без достатнього дослідження дійсних обставин справи на підставі лише матеріалів перевірки контрагентів позивача, в свою чергу, під час перевірки податковим органом проігноровано первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у перевіряємий період, що призвело, на думку позивача, до прийняття неправомірного та необґрунтованого рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 14.02.2014 року по 19.02.2014 року посадовими особами Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафто-Трейд» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Машсервіс-Локомотив» за жовтень та листопад 2014 року та «Голд-Ойл» за жовтень 2014 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 30.03.2015 року №128/22-04/32812383.

За результатами перевірки податковий орган дійшов таких висновків:

ТОВ «Нафто-Трейд» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «Машсервіс-Локомотив» та ПП «Голд-Ойл» за жовтень та листопад 2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій;

На порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, ТОВ «Нафто-Трейд» встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень та листопад 2014 року всього на суму 435 610.12 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Машсервіс-Локомотив» та ПП «Голд-Ойл».

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 15 квітня 2015 року №0001442204, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 435610 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення від 15 квітня 2015 року №0001442204 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських відносин з ПП «Машсервіс - Локомотив» та ПП «Голд-Ойл» у перевіряємий період, відтак позивачем за наслідками вказаних господарських операцій завищено суму податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать, що між ТОВ «Нафто-Трейд» та ПП «МАШСЕРВІС-ЛОКОМОТИВ» укладено договір постачання нафтопродуктів №Д-19/08/14-1 від 19.08.2014 р., згідно умов якого постачальник (ПП «МАШСЕРВІС-ЛОКОМОТИВ») зобовязується передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов'язується сплатити та прийняти паливо в кількості та за ціною, вказаної в рахунках та накладних постачальника (п.1.1). Постачальник зобовязується передати у власність покупця товар у відповідності с п.1.1 діючого договору за умовами оформлення відповідних документів, які являються невід'ємною частиною договору; забезпечити якість товару, що передається у відповідності із державними стандартами або технічними умовами (ТУ) (п.2.1). Покупець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати сплату за товар, що поставляється (п.2.2).

Згідно договору на адресу ТОВ «Нафто-Трейд» виписано податкові накладні №165 від 30.10.2014 р., №96 від 20.10.2014 р., №111 від 22.10.2014 р., №43 від 12.11.2014 р.; видаткові накладні №3010165 від 30.10.2014 р., №201096 від 20.10.2014 р., №2210109 від 22.10.2014 р., №121143 від 12.11.2014 р.

Суми податку на додану вартість за визначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за жовтень та листопад 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2014 р.

Розрахунки за товар проведені в безготівковій формі згідно банківських виписок №198 від 20.10.2014 р., №201 від 23.10.2014 р., №207 від 31.10.2014 р., №917 від 12.11.2014 р.

Також, до перевірки надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №13666 від 30.10.2014 р., №13657 від 20.10.2014 р., №13659 від 22.10.2014 р., №13672 від 13.11.2014 р.

До перевірки надано паспорт якості від 26.06.2014 р. №85 та сертифікат відповідності (виробник Шибилинське відділення з переробки газового конденсату і нафти).

Між ТОВ «Нафто-Трайд» та ПП «Голд-Ойл» укладено договір постачання нафтопродуктів №0110-14.3 від 01.10.2014 р., згідно умов якого постачальник (ПП «Голд-Ойл») зобовязується поставити нафтопродукти, а покупець (позивач) зобовязується сплатити вартість товару та прийняти товар на умовах, передбаченим діючим договором (п.1.2).

Якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватися паспортом, сертифікатом якості заводу - виробника товару (п.1.3).

Постачальник зобовязується повідомляти покупця про поточні ціни товару шляхом направлення покупцю комерційної пропозиції (п.2.1).

Покупець зобовязується на підставі поточних цін, про які був повідомлений постачальником у відповідності із п.2.1 діючого договору надати постачальнику заявку на поставку товару (п.2.2).

Постачальник зобовязується прийняти від покупця заявку на поставку товару та здійснити поставку товару в асортименті, кількості та строки, погоджені з покупцем (п.2.3).

Постачальник, отримавши заявку на поставку товару зобовязаний у підтвердження її отримання виписати покупцю рахунок на оплату та вручити рахунок покупцю протягом 1 робочого дня після отримання заявки на поставку товару (п.2.4).

Поставка товару відбувається транспортом постачальника та/або транспортом покупця (п.2.5).

Покупець зобовязується провести оплату вартості товару на умовах 100% передплати, за ціною, вказаної у рахунку протягом 1 банківського дня з моменту отримання рахунку (п.2.9).

Згідно договору на адресу ТОВ «Нафто-Трейд» виписано податкову накладну №178 від 06.10.2014 р., видаткову накладну №0000167 від 06.10.2014 р.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за жовтень 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2014 р.

Розрахунки за товар проведені в безготівковій формі згідно банківської виписки №188 від 06.10.2014 р. на суму 498330,00 грн.

Також, до перевірки надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0610-14 від 06.10.2014 р.

Надано паспорт якості від 26.07.2014 р. №89 (виробник ПАТ «Укргазвидовування»).

До перевірки надано журнал ордер по рахунку 281 залишки на складі дизельного палива станом на 01.10.2014 р. складали 5257080,75 грн., станом на 31.11.2014 р. залишки на складі становили 956885,65 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься довіреності на отримання товару, договір на надання послуг зі зберігання нафтопродуктів, укладений позивачем з ТОВ «ОКТАН» від 31.12.2013 року, акти приймання - передачі нафто продуктів до договору зберігання від 31.12.2013 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Однак, вказані первинні документи були досліджені відповідачем під час перевірки, за наслідком чого податковим органом зроблено висновок, що товари придбані у ПП «Машсервіс-Локомотив» та ПП «Голд-Ойл» були отримані від невстановленої особи, оскільки у відповідності до змісту сертифікатів відповідності товар було виготовлено в Україні, в той же час, згідно інформації по УКТЗЕД товару, вказаній у податкових накладних, товар було ввезено на митну територію України. Також, відповідачем ставиться під сумнів можливість здійснення перевезення товару та його оприбуткування, оскільки автомобілі, якими було здійснено транспортування товару відповідно до АІС «Автомобіль» ДАІ УМВС України не зареєстровані за перевізниками позивачем не надано спеціальної документації з оприбуткування товару у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідності до приписів ст.. 198 ПК України, на підставі виписаних на адресу позивача контрагентами податкових накладних, які містять посилання на код УКТЗЕД товару при поставці товару українського виробництва.

Суд, з урахуванням приписів чинного законодавства, приходить до висновку, що оскільки сертифікат походження (відповідності) товару містить зазначення, що товар є українського виробництва, податкові накладні, виписані на адресу ТОВ «Нафто-Трейд» містять недостовірну інформацію в частині посилання на код УДКЗЕТ товару.

Листом Державної податкової служби України №4621/7/15-3417-20 від 15.02.2012 року «Щодо зазначення коду УКТЗЕД у податковій накладній», зазначено, що відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою податкову накладну,у якій зазначено в окремих рядках визначені підпунктами «а» - «і» обов'язкові реквізити, зокрема для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, в податковій накладній має бути вказаний код товару з УКТЗЕД.

При поставці імпортованих товарів платник податку повинен у графі 4 «Код товару згідно УКТЗЕД» податкової накладної зазначити виключно код УКТЗЕД вказаній у вантажній митній декларації, якою були оформлені такі товари при їх ввезенні на митну територію України, в тому числі і у тому випадку, якщо вказаний у вантажно-митній декларації код УКТЗЕД змінився на момент постачання товару.

У відповідності до листа ДПС України №19145/7/15-3417-20 від 16.07.2012 року «Щодо коду УКТЗЕД товару у податковій накладній» при реалізації придбаних імпортованих чи під акцизних товарів платники податків - продавці, які не є безпосередніми імпортерами чи виробниками вказаних товарів, у випадку коли податкова накладна, на підставі якої такі товари були придбані, не містить коду згідно з УКТЗЕД щодо таких товарів, самостійно визначають код товару згідно УКТЗЕД відповідно до основних правил інтерпретації УКТЗЕД, передбачених Законом України «Про митний тариф України».

В свою чергу, у відповідності до приписів податкового кодексу України, саме до обов'язків продавця віднесено складання та видача податкової накладної, так, п.201.1. ст.201 Подакткового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Також, чинним податковим законодавством передбачено обов'язок саме продавця/постачальника виправляти допущені при скаладнні податкової накладної помилки та їх реєстрації в ЄР.

Відповідно до п. 6.2 Порядку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

У відповідності до п. 4 Порядку заповнення податкових накладних, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця).

В свою чергу, згідно порядку скаладння податкових накладних, порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених цим Порядком.

На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, в розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

Не виконання зазначеного обов'язку постачальником товарів тягне за собою застосування санкцій за порушення умов складання податкової документації у відповідності до приписів ПК України.

Таким чином. з огляду на приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, порушення продавцем умов складання податкових накладних може свідчити лише про наявність підстав для застосування відповідності до відповідного постачальника.

У відповідності до ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальних характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим доводи відповідача щодо порушення ТОВ «Нафто-Трейд» вимог чинного податкового законодавства з огляду на зазначення в податкових накладних коду УКТЗЕД товару.

Щодо доводів відповідача стосовно недоведеності факту транспортування товару та його оприбуткування з огляду на те, що автомобілі, якими було здійснено перевезення товару не зареєстровані за перевізниками, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачаться з акту перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення договір поставки через інформацію з АІС «Автомобіль» ДАІ УМВС України, в якому відсутні відомості щодо реєстрації автомобілів, якими було здійснено перевезення за перевізниками.

На спростування вказаної позивачі податкового органу позивач листом від 27.05.2015 року звернувся до Центру надання послуг з використання автомобільних засобів м.Дніпропетровська, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо підтвердження використання позивачем у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року наступних транспортних засобів, щодо яких були надані тимчасові реєстраційні талони: АЕ 5569 НІ; АЕ 2581 ХТ; АЕ 5568 НІ; АЕ 2584 ХТ.

Відділ реєстраційно-екзамінаційної роботи ДАІ з обслуговування Красногвардійського, Ленінського районів м. Дніпропетровська ГУ МВС у Дніпропетровській області листом повідомив, що автомобілі у відповідності до зазначеного у запиті переліку дійсно знаходились у використанні ТОВ «Нафто-Трейд» згідно договору оренди №010401 від 01.04.2014 року терміном до 31.12.2014 року, включно.

Позивачем, на підтвердження дійсного використання зазначених автомобілів у власній господарській діяльності у перевіряємий період, до суду надано договір оренди транспортних засобів №010401 від 01.04.2014 року, акти прийому-передачі транспортних засобів №1, №2 до договору №010401 від 01.04.2014 року, тимчасові реєстраційні талони на орендовані транспортні засоби, протоколи перевірки технічного стану орендованих транспортних засобів.

З метою підтвердження наявності працівників, що здійснювали керування автомобілями та їх трудового зв'язку з ТОВ «Нафто-Трейд», позивачем додатково на вимогу суду надано: штатний розпис працівників ТОВ «Нафто-Трейд», звіт «Нафто-Трейд» за формою 1-ДФ за 4 квартал 2014 року, квитанцію №2 як доказ направлення звіту 1-ДФ засобами електронного зв'язку, копію ІНН водія, копія свідоцтва підготовки водія, що перевозить небезпечні вантажі.

Дослідивши надані позивачем документи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про спростування позивачем доводів відповідача стосовно відсутності доказів на підтвердження транспортування товару через відсутність факту реєстрації автомобілів за перевізниками що стосується випадків де перевізником товарів виступає ТОВ «Нафто-Трейд».

Що стосується випадків де перевізником товару виступає контрагент позивача, суд зазначає, що відсутність факту реєстрації за перевізником автомобільного транспорту не може вважатись достатньою підставою для невизнання реальності здійснення господарської операції в цілому, тим більше з урахуванням наявності товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.08 за №805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155).

Пунктом 5.4.1 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363 , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку. Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначено пунктом 7.5 Інструкції №281/171/578/155.

Так, згідно з пунктами 7.5.1, 7.5.4 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. (пункт 7.5.6 Інструкції №281/171/578/155).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог імперативно посилався на приписи Інструкції, як спеціального НПА, яким врегульовано постачання товару, фактично не надавши оцінки загальним первинним документам бухгалтерського обліку щодо здійснених господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підприємство у відповідності до ст.. 1, 4 п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» самостійно визначає облікову політику підприємства, яка уособлює сукупність принципів. Методів та процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип послідовності. Який передбачає постійне ( з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і повинна бути обґрунтована та розкрита в фінансовій звітності.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що облік нафтопродуктів позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами на товар, а саме видатковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами приймання - передачі товару, журналом обліку залишків ТМЦ та іншими.

Надані позивачем документи дозволяють встановити необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту господарських операцій, їх учасників, вартості поставленого товару.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що законодавцем свідомо не визначено вичерпного переліку документів, що можуть бути надані для підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання, оскільки вказане призвело б до звуження прав платника податку, відтак визначення реальності здійснення господарських операцій огляду лише на спеціальну первинну документацію без одночасного врахування поданих документів бухгалтерського обліку є недопустимим.

Отже, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податку на додану вартість за рахунок договорів, укладеними позивачем з ПП "Машсервіс - Локомотив" , а також ПП "Голд-Ойл", на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги всього у розмірі 2 923. 20 грн. (487.20 +2 436), відтак, на користь позивача з Державного бюджету слід стягнути зазначену суду судового збору.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі №804/5831/15 - скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15 квітня 2015 року №0001442204 про збільшення ТОВ «Нафто-Трейд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 435 610 грн. 12 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» сплаченого суму судового збору у розмірі 2 923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) гривні 20 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна