Постанова

від 25.11.2015 по справі 826/11096/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11096/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексу - відповідач) в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року № 0000054010 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість 307683,00 грн. за основним платежем та 76921,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та скасувати його повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, на підставі наказу від 23 лютого 2015 року № 180, направлення від 23 лютого 2015 року № 106, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (код ЄДРПОУ 14281072) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Баргузін 88» (код ЄДРПОУ 37299007) за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

За результатами перевірки складно Акт від 11 березня 2015 року № 252/28-10-40-10/14287072 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, які задекларовані до сплати на загальну суму 307683,00 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на суму 307683,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 11 березня 2015 року № 252/28-10-40-10/14287072 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000054010, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 384604,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 307683,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 76921,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано всіх первинних документів на підтвердження реальності придбання товарів та їх подальшого використання позивачем. Віддтак, за відсутності достатніх та допустимих доказів, позивачем не доведено реальність та мету укладання договору від 01 листопада 2010 року № 01/11-1-124.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч, 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірне підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» зареєстровано як юридична особа.

Відповідно до інформації про види господарської діяльності позивача є: діяльність посередників, що спеціалізуються в оптовій торгівлі іншими товарами (46.18), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19), діяльність холдингових компаній (64.20), трасти, фонди та подібні фінансові суб'єкти (64.30).

Згідно договору від 01 листопада 2010 року № 01/11-1-124 укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «Баргузін 88» (виконавець), останній бере на себе зобов'язання за плату надати замовнику послуги з перевезення його вантажу та послуги, пов'язані з допоміжними операціями, в тому числі: оформлення товарно-транспортних накладних на вантаж, що відправляється; доставка вантажу зі складу вантажовідправника - на склад вантажоодержувача; оформлення документів на отримання вантажів згідно довіреності замовника та самостійно отримувати ці вантажі для перевезення; додаткові послуги (перевірка кількості і стану вантажу, охорона вантажу, зберігання вантажу на його передачі у пункті призначення, тощо).

Згідно пункту 2.1 Договору, замовник повинен надати виконавцю документи та інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також іншу інформацію, визначену в заявці щодо надання послуг на перевезення, та необхідну виконавцю для виконання передбачених цим договором обов'язків.

Виконавець повинен повідомити замовника про виявлені неузгодженості та невідповідності в одержаній інформації, а в разі її неповноти запросити у замовника необхідну додаткову інформацію (пункт 2.2 Договору).

Виконавець зобов'язаний прийняти вантаж від вантажовідправника згідно з товарно-транспортною накладною (пункт 2.7 Договору).

На підтвердження виконання умов названого договору, позивачем надано копії договору від 01 листопада 2010 року № 01/11-1-124, додаткової угоди від 30 грудня 2011 року до договору від 01 листопада 2010 року № 01/11-1-124, специфікацій від 15 серпня 2013 року № 25, № 26, від 24 вересня 2013 року № 27, калькуляцій витрат на перевезення спец вантажу за маршрутом м. Чернігів - м. Ічня - порт «Октябрьський» - м. Чернігів, податкових накладних від 09 жовтня 2013 року № 1, від 09 жовтня 2013 року № 2, від 14 жовтня 2013 року № 3, від 29 жовтня 2013 року № 4, від 29 жовтня 2013 року № 5, розрахунків кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 14 жовтня 2013 року № 3, від 29 жовтня 2013 року № 5, накладні №№ 1/86/347, 1/83/343, 1/81/341, 1/79/338, 1/78/336, 1/87/349, 1/88/351, 1/89/353, 1/90/354, 1/74/315, 1/76/325, 1/77/327, 1/80/340, 18/84/344, 1/85/345, товарно-транспортні накладні № 5/07/10/2013, № 6/07/10/2013, № 7/07/10/2013, № 8/09/10/2013, № 14/11/10/2013, № 9/09/10/2013, № 10/09/10/2013, № 11/11/10/2013, № 11/12/10/2013, № 13/11/10/2013, № 15/11/10/2013, № БРЗ-007, № 523252, № 523254, № 682202, № 522761, № 527649, № БРЗ-021, № БРЗ-020, № 527633, № 527634, № 527632, № 527648, № 527647, № 527646, № 527626, № 682221, № 527631, № БРЗ-009, № БРЗ-011, № БРЗ-010, № БРЗ-012, № БРЗ-014, № БРЗ-013, № БРЗ-018, № 682201, № БРЗ-026, № 523255, № БРЗ-017, № БРЗ-016, БРЗ-015, № 523260, № БРЗ-023, № 522763, № БРЗ-024, № БРЗ-025, № 527643, № БРЗ-022, № БРЗ-019, № БРЗ-008, № БРЗ-028, № БРЗ-005, № БРЗ-006, № БРЗ-027, актів виконаних робіт від 14 жовтня 2013 року № 003, від 29 жовтня 2013 року № 004, № 005 та платіжних доручень.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Отже, факт придбання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

При цьому, судова колегія звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо неможливості встановлення факту необхідності залучення третіх осіб для виконання договорів, укладених між позивачем та Міністерством оборони України від 26 грудня 2008 року № 225/4/164-083Р-3/281-Д, від 30 грудня 2009 року № 270/4/271-093Р-3/247-Д та від 17 червня 2013 року № 290/2/48-133Р-5/73 через не надання позивачем суду вказаних договорів для дослідження, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між позивачем та ТОВ «Баргузин 88».

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що укладені між позивачем та ТОВ «Баргузин 88» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року № 0000054010, винесене Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 26.11.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.