Постанова

від 05.11.2015 по справі 815/3183/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/3183/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням змін позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 26.02.2013 року № 0000051700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 234 320,1 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 58 580,03 грн., № 0000061700 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 175 740 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають дійсності. Податковий кредит позивача та витрати від здійснення підприємницької діяльності по операціям з ПП «Сервіс-Актив», ПП «Квантум-Паритет» підтверджуються належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, тому відповідачем безпідставно позбавлено позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування витрат, понесених під час провадження господарської діяльності, та неправомірно збільшено грошові зобов'язання з цих податків із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби № 0000051700, № 0000061700 від 26.02.2013 року.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.01.2013 року ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Сервіс-Актив», ПП «Квантум-Паритет» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2013 року № 79/17/НОМЕР_3.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п. 9.12 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, в результаті чого позивачем завищено в деклараціях про доходи за перевіряємий період суми валових витрат, занижено чистий доход в сумі 1 171 604,95 грн. та податкове зобов'язання по податку на доходи на 175 740,74 грн., п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 234 320,1 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0000051700 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 234 320,1 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 58 580,03 грн., № 0000061700 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 175 740 грн.

Підставою для висновків про завищення позивачем витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, та податкового кредиту є відсутність фактично здійснених операцій з ПП «Сервіс-Актив», ПП «Квантум-Паритет», їх здійснення поза межами правового поля, з метою неправомірного заниження податкових зобов'язань.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил формування податкового кредиту та витрат, понесених під час провадження підприємницької діяльності, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами та податковою звітністю платника, тому податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За правилами ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування та податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, і тільки за таких обставин платник набуває права на формування свого податкового обліку.

Не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту відповідні суми податку за відсутності факту придбання товару, виконання робіт, надання послуг, навіть за наявності первинних документів про ці операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Сервіс-Актив» 05.01.2009 року укладено договір на перевезення вантажу №00000031, за яким ФОП ОСОБА_2 доручає ПП «Сервіс-Актив» отримання, перевезення та здачу вантажу.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору, оплату послуг позивачем надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанції до прибуткового касового ордера.

Також, у перевіряємий період ПП «Квантум-Паритет» надавало позивачу транспортно-екпедиційні послуги.

Фактичне надання ПП «Квантум-Паритет» послуг, їх оплату позивач підтверджує податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанціями до прибуткового касового ордера.

Колегія суддів критично ставиться до наданих позивачем доказів в підтвердження виконання господарських операцій з ПП «Сервіс-Актив», ПП «Квантум-Паритет», вважає не доведеним здійснення цих операцій та правомірним висновок податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат за цими операціями, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтується на тому, що Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2011 року у справі №1-1249/11 визнано винним ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 у серпні 2008 року на пропозицію невстановлених осіб зареєстрував суб'єктів господарювання ПП «Сервіс-Актив», ПП «Квантум-Паритет» без наміру здійснювати та займатись господарською діяльністю цих підприємств, з ціллю прикриття незаконної господарської діяльності.

Як вбачається з рішення суду, зазначені обставини не заперечуються ОСОБА_3 та в ході судового розгляду останній повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, оскільки ПП «Сервіс-Актив», ПП «Квантум-Паритет» не провадили будь-якої фактичної господарської діяльності та від імені цих підприємств складались завідомо неправдиві первинні та бухгалтерські документи, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи по операціям з ПП «Сервіс-Актив», ПП «Квантум-Паритет» не можуть враховуватись при визначенні об'єкта оподаткування, формуванні податкового кредиту та враховуватись як витрати, які фактично не понесені в господарській діяльності, тому судом першої інстанції помилково зроблено висновок щодо правомірності віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат за цими операціями.

При цьому, за наявними матеріалами справи також не можливо встановити фактичне надання цими підприємствами транспортних експедиційних послуг, з наданих документів не вбачається місце надання послуг, пункти навантаження, розвантаження, маршрути переміщення вантажу, транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення, відсутні дані щодо осіб, якими здійснювалось перевезення вантажу, відсутні супровідні документи, з яких би вбачався час прибуття, вибуття транспортного засобу, кількість перевезеного вантажу, заявки на здійснення перевезення, довіреності уповноважених на отримання товару осіб, повідомлення вантажоодержувачів про прибуття вантажу та його одержання вантажоодержувачами тощо.

Таким чином, оскільки висновки податкового органу щодо відсутності здійснення господарських операцій з ПП «Сервіс-Актив», ПП «Квантум-Паритет» знайшли підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що у відповідача були всі підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб та по податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 року №0000051700 та №0000051700 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

В.Л. Романішин