Ухвала

від 24.11.2015 по справі 818/243/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2015 р. м. Київ К/800/27985/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області до Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Сумському районі Сумської області, про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2015 року Державна фінансова інспекція в Сумській області (далі - Інспекція) звернулася до суду з позовом до Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - Лікарня), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Сумському районі Сумської області, про стягнення коштів.

Зазначали, що за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача встановлено неперерахування отриманих ним коштів за надання адміністративних послуг у 2011 році до Державного бюджету України, що є порушенням частини четвертої статті 29 Бюджетного кодексу України і частини 32 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», та призвело до недоотримання доходів Державним бюджетом України в сумі 162 563,70 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав вимогу Інспекції від 4 серпня 2014 року № 18-07-14-14/5511, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили стягнути вказані кошти.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Інспекція провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Лікарні за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2014 року.

За результатами ревізії Інспекція склала акт від 1 липня 2014 року № 07-06/42, в якому були зафіксовані виявлені під час ревізії порушення.

Також Інспекція склала Вимогу від 4 серпня 2014 року № 18-07-14-14/5511, зокрема, у пункті 5 якої зазначено таке: перерахувати в дохід державного бюджету за кодом надходження 28010500 кошти в сумі 162 563,70 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що Лікарня не є головним розпорядником коштів державного бюджету і плата за надані адміністративні послуги є доходами Державного бюджету України, а не власними надходженнями бюджетної установи, уповноваженої їх надавати.

Скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що кошти за надані адміністративні послуги за період з 24 червня по 31 грудня 2011 року правомірно зараховані Лікарнею як власні надходження, які згідно з статтею 13 Бюджетного кодексу України є складовою спеціального фонду Державного бюджету і використовуються на покриття витрат лікарні, пов'язаних з наданням цих послуг.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, здійснюючи перегляд справи в межах касаційної скарги, вважає, що висновок апеляційного суду помилковий, а висновок суду першої інстанції правильний.

Відповідно до статей 1, 32, 99 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) здійснюється ліцензованими лікарями ветеринарної медицини державних закладів ветеринарної медицини на платній основі згідно з тарифами, що затверджуються згідно законодавства про ціни та ціноутворення.

Згідно з пунктом 5 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28 жовтня 2008 року № 238 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2008 року за № 1119/15810), районні державні лікарні ветеринарної медицини відповідно до покладених на них завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, зокрема, видають ветеринарні документи (ветеринарні довідки та свідоцтва).

Тобто, видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) належить до основної діяльності позивача.

Тимчасовим порядком надання адміністративних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 737 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Тимчасовий порядок), визначена процедура надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах делегованих їм органами виконавчої влади повноважень, підприємствами, установами та організаціями, на які згідно з нормативно-правовими актами покладено надавати адміністративні послуги.

Згідно з пунктом 1 Тимчасового порядку адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо). До адміністративних послуг належить, зокрема, видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, сертифікатів, свідоцтв, атестатів, посвідчень.

Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами, - актами Кабінету Міністрів України (пункт 3 Тимчасового порядку).

З 24 червня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 року № 641 «Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що входять до сфери її управління, і розміру плати за їх надання» (далі - Перелік), якою затверджені розмір плати за надання державними установами ветеринарної медицини платних адміністративних послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2011 року отриману плату за надані адміністративні послуги відповідач зараховував як власні надходження (бюджетної установи), які згідно статті 13 Бюджетного кодексу України є складовою частиною спеціального фонду Державного бюджету.

Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів.

Тобто, вказані норми не передбачають віднесення до власних надходжень бюджетних установ адміністративних послуг.

Водночас, відповідно до Переліку плата за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок належить до адміністративних послуг, діяльність по видачі яких входить до функціональних повноважень цих установ.

Пунктом 32 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, плата за адміністративні послуги.

Аналізуючи зміст викладених правових норм, колегія суддів зазначає, що плата за надані адміністративні послуги є доходами Державного бюджету України, а не власними надходженнями бюджетної установи, уповноваженої їх надавати.

На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 січня 2011 року № 33 «Про деякі питання надання платних адміністративних послуг» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади повинні забезпечити до 1 березня 2011 року відкриття підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління рахунків в органах Державної казначейської служби для зарахування коштів від надання адміністративних послуг.

Пунктом 34 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з пунктом 32 статті 4 спрямовуються на видатки головних розпорядників коштів Державного бюджету, пов'язані з наданням адміністративних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Лікарня не є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому у відповідача відсутні правові підстави для розпорядження коштами, які надійшли за надання адміністративних послуг.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що цей спір є публічно-правовим і обґрунтовано розглянутий судами за правилами адміністративного судочинства.

Так, з системного аналізу правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 28 жовтня та 25 листопада 2014 року, (справи №№ 21-462а14, № 21-442а14 відповідно), 23 червня 2015 року (справа № 21-358а15), випливає, що відшкодування виявлених під час ревізії збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зважаючи на те, що йдеться про позов суб'єкта владних повноважень про стягнення коштів до Державного бюджету, тобто про відносини, які за своєю суттю є публічно-правовими, а не приватно-правовими, та на те, що предметом перевірки є управлінські дії органу (вимога), колегія суддів вважає, що цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов