Ухвала

від 24.11.2015 по справі 14/140-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24 листопада 2015 р. Справа № 14/140-09

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

заявника: ОСОБА_1, довіреність №193 від 03.08.2015р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області від 22.02.1999р.;

у відсутності позивача, відповідача та відділу ДВС,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. 32, м. Київ, 04112) про заміну стягувача

у справі за позовом : акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (пр-т Московський, 60, м. Харків, 61050; вул. Чорновола, 29, м. Вінниця, 21050)

до : фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 23223)

про стягнення 506315 грн 14 коп,

В С Т А Н О В И В :

В проваджені господарського суду Вінницької області перебувала справа №14/140-09 за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 506315 грн 14 коп.

02.11.2009р. у справі №14/140-09 винесено рішення, яким позов задоволено частково в сумі 490934 грн 51 коп. Провадження у справі в частині стягнення 19763 грн 81 коп. припинено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" 480393 грн заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсоткам, 5541 грн 51 коп. пені, 5000 грн неустойки, 4909 грн 34 коп. витрат на сплату державного мита; 228 грн 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. рішення господарського суду Вінницької області від 02.11.2009р. у справі №14/140-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу фізичної-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

25.05.2010р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

19.10.2015 р. до суду надійшла заява №9330 від 17.09.2015 р. товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про заміну стягувача у справі №14/140-09.

Відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду від 19.10.2015 року дану заяву передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 21.10.2015р. вказану заяву суддею Тварковським А.А. призначено до розгляду в судовому засіданні.

05.11.2015р. ухвалою суду слухання справи відкладено до 24.11.2015р. зважаючи на неявку в судове засідання представників позивача (стягувача), відповідача та відділу ДВС та неподання учасниками судового процесу витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні 24.11.2015р. представник товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" подану до суду заяву підтримав та просив її задовольнити, надавши суду платіжне доручення №1911 від 20.04.2015р. про оплату права вимоги згідно договору факторингу №18 від 20.04.2015р.

Представники позивача (стягувача), відповідача та відділу ДВС в судове засідання не з'явилися не зважаючи на те, що про розгляд заяви повідомлялися належним чином ухвалою від 05.11.2015р., яка надсилалася на їх адресу рекомендованою кореспонденцією.

У абз. 3 п. 6-1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що господарським процесуальним кодексом не передбачено порядку розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Однак з огляду на приписи частини першої статті 25 цього Кодексу та частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" розгляд відповідних заяв, поданих у справах зі спорів, що вирішувалися господарським судом, належить до повноважень названого суду.

Відповідний розгляд здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу учасників процесу, передбачених згаданою нормою Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).

Зазначені особи повідомляються про час і місце відповідного судового засідання, але їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження .

Зважаючи, що неявка позивача (стягувача), відповідача та відділу ДВС не перешкоджає розгляду заяви даного змісту, суд ухвалив провести розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" за їх відсутності.

Розглянувши вищевказану заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", заслухавши пояснення представника заявника, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.11.2009 року у справі №14/140-09 позов задоволено частково в сумі 490934 грн 51 коп. Провадження у справі в частині стягнення 19763 грн 81 коп. припинено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" 480393 грн заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсоткам, 5541 грн 51 коп. пені, 5000 грн неустойки, 4909 грн 34 коп. витрат на сплату державного мита; 228 грн 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. рішення господарського суду Вінницької області від 02.11.2009р. у справі №14/140-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу фізичної-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

25.05.2010р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

Як вбачається із змісту заяви №9330 від 17.09.2015 р. товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про заміну стягувача у справі №14/140-09 з публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" на заявника, остання мотивована укладенням 20.04.2015 р. між вказаним юридичними особами договору факторингу №18 (Договору), відповідно до п. 2.1 якого клієнт (ПАТ «Укрсиббанк») відступає фактору (ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"), а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором.

Права вимоги, які клієнт відступає фактору за договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, без права нарахування відсотків, комісії, неустойки, що передбачені умовами первинних договорів та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладання цього договору (п. 2.2 Договору).

Згідно із п. 3.2 Договору у дату підписання договору фактор зобов"язаний сплати клієнтові суму фінансування у розмірі, вказаному в реєстрі боржників до договору згідно додатку 1.

Відповідно до п. 4.1 Договору право власності на права вимоги, які відступаються за договором, вважається таким, що перейшло від клієнта фактору в день підписання акту приймання-передачі права вимоги за умовами виконання фактором зобов"язань, передбачених п. 3.2 Договору. Право вимагати від боржників виконання всіх зобов"язань в межах відступленя права вимоги у фактора наступає після виконання ним зобов"язань, передбачених п. 3.2 Договору. Акт приймання-передачі права вимоги, підписаний сторонами та скріплений їх печатками у формі викладеній в додатку №1, 2 до договору, є доказом передачі права вимоги.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №1911 від 20.04.2015р. товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" здійснено оплату вимоги згідно договору факторингу №18 від 20.04.2015р. Крім того, 20.04.2015р. сторонами підписано акт прийманя-передачі права вимоги згідно вказаного договору факторингу та реєстр боржників до договору факторингу.

Заслухавши пояснення представника заявника, розглянувши наявні матеріали справи, суд вважає, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

У чинному Цивільному кодексі України відступлення права вимоги є одним із видів заміни сторони у зобов'язанні, зокрема заміни кредитора.

Згідно зі статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання.

У п. 1.4. постанови Пленуми Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Так, частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові №3-56гс14 від 19.08.2014 р.

Тобто, відступлення права вимоги дозволяється протягом усього часу існування зобов'язання, незалежно від того, коли був укладений відповідний договір до винесення судового рішення чи вже на стадії виконання судового рішення.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про заміну стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України. А відтак, суд приходить до висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про заміну стягувача на його правонаступника підлягає задоволенню.

Як визначає зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 32-34, 43, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" №9330 від 17.09.2015р. (вх. 06-52/10568/15 від 19.10.2015р.) про заміну стягувача у справі №14/140-09 задовольнити.

Замінити у справі №14/140-09 за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості стягувача - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. 32, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38750239).

Ухвалу надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - заявнику (АДРЕСА_2 04112)

3 - позивачу - вул. Чорновола, 29, м. Вінниця, 21050

4 - відповідачу - АДРЕСА_1, 23223

5 - Ленінському відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17 )