Рішення

від 26.11.2015 по справі 903/1138/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2015 р. Справа № 903/1138/15

за позовом Ратнівського міжрайонного управління водного господарства

до відповідача: Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації

треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: 1) Турська сільська рада

2) Межиситівська сільська рада

3) Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області

про стягнення 149 264,67 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1, начальник, ОСОБА_2, дов.№31 від 26.01.2015 року, ОСОБА_3, дов. від 29.07.2015 року

від відповідача: ОСОБА_4, дов.№1533/17/2-15 від 27.07.2015 року

третя особа-1: н/з

третя особа-2: н/з

третя особа-3: ОСОБА_5, дов.№15-04/8-43 від 05.01.2015 року

В судовому засіданні 18.11.2015 року було оголошено перерву до 25.11.2015 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть: Позивач - Ратнівське міжрайонне управління водного господарства ставить вимогу стягнути з відповідача - Департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА 149 264,67 грн., з них 78 779,00 грн. заборгованості, 60 282,12 грн. інфляційних втрат, 4127,86 грн. - 3% річних, 6075,69 грн. пені.

При обґрунтуванні заявленої вимоги зазначає, що 03.10.2013 та 11.10.2013 року між Депатаментом (Замовник - розпорядник коштів), Турською та Межиситівською СР (Замовник - власник меліоративної мережі), Ратнівським МУВГ (Виконавець) було укладено договори підряду за №10/13/39 та №10/13/76 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Турської та Межиситівської СР, Ратнівського р-ну, Волинської області.

По договору від 03.10.2013 року згідно акту виконаних робіт №39 від 04.11.2013 року та довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2013 року виконано робіт на суму 29 542,00 грн., по договору від 11.10.2013 року - на суму 49 237,00 грн. згідно акту виконаних робіт №76 від 05.11.2013 року та довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2013 року.

06.01.2015 року відповідачу направлена претензія на погашення заборгованості за виконані роботи, на яку відповідач повідомив, що заборгованість буде сплачена після виділення кошторисних призначень та асигнувань та надав докази звернення до Мінфіну про виділення коштів. Згідно ст.625 ЦК України на заборгованість нараховано інфляційні та відсотки річних в сумі відповідно 60 282,12 грн. та 4127,86 грн., згідно ч.6 ст.231 ГК України пеню в сумі 6075,69 грн.

В додатковому поясненні від 03.11.2015 року вказує, що пеня нарахована згідно п.32 договорів підряду, в яких вказано, що за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачуються штрафні санкції з суми невиконаних або неналежно виконаних договірних зобов'язань.

Згідно ст.3 ЗУ В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язанняВ» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідач у відзиві на позов вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами.

При цьому посилається на те, що за умовами договорів передбачено фінансування робіт за рахунок коштів державного бюджету та в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету; однак дані кошти протягом 2013-2015 років не надходили, а тому подія щодо виконання зобов'язання по оплаті робіт не настала і відсутнє прострочення платежу. Зі сторони відповідача протягом 2014-2015 р.р. прийнято всі можливі заходи для погашення заборгованості, що підтверджено відповідними зверненнями до Премєр-Міністра та Міністра фінансів України.

Оскільки порядок розрахунків та умови договорів не порушені, розрахунки інфляційних втрат та відсотків річних, зроблених позивачем на підставі ст.625 ЦК України, не повинні братись судом до уваги.

Також вважає безпідставним посилання позивача на судову практику та правову позицію вищих судових інстанцій та Європейського суду, оскільки зі сторони відповідача приймались всі можливі заходи для повернення коштів і не було допущено порушень договірних зобов'язань.

3-я особа - Межиситівська СР в поясненні на позов вказує, що Замовником - розпорядником коштів за договором від 11.10.2013 року №10/13/76 є Департамент агропромислового розвитку Волинської ОДА , а виконавцем Ратнівське МУВГ, яке повністю виконало роботи по даному договору, що підтверджено актом виконаних робіт №76 від 05.11.2013 року.

3-я особа - Турська СР пояснень на позов не представила.

3-я особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області в поясненні від 24.11.2015 року №15-09/532-8289 вказує, що органи казначейської служби здійснюють платежі на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та фінансового зобов'язання у межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету. Станом на 01.04.2014 року відповідно до договору від 03.10.2013 року №10/13/39 відповідач має зареєстровані та неоплачені фінансові зобов'язання на суму 29 542,00 грн., по договору від 11.10.2013 року №10/13/76 відповідач має зареєстровані та неоплачені фінансові зобов'язання на суму 49 237,00 грн.

Також вказує, що у Головному управлінні Казначейства на рахунку Департаменту агропромислового розвитку протягом ІV кварталу 2013 року були відкриті асигнування на оплату.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

03.10.2013, 11.10.2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник-Розпорядник коштів), Турською сільською радою (Замовник - власник меліоративної мережі), Межиситівською сільською радою (Замовник - власник меліоративної мережі) та Ратнівським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договори підряду №10/13/39 та №10/13/76 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території вищезазначених сільських рад.(а.с.7-12)

Згідно розділу В«Предмет ДоговоруВ» замовники доручають, а виконавець забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території сільських рад (капітальний ремонт внутрішньогосподарської меліоративної мережі) власника меліоративної мережі (Межиситівської та Турської СР).

Склад та обсяги робіт, що доручаються виконавцю визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1 договору).

Вартість виконаних робіт з капітального ремонту по договору №10/13/39 складає 29 542 грн., по договору №10/13/76 - 49 237 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін (пункт 5 договорів).

Залучення до виконання робіт робочої сили повністю забезпечує Виконавець (пункт 14 договорів).

В розділі В«Фінансування робіт з капітального будівництваВ» передбачено, що фінансування робіт здійснюється відповідно до ст. 2, 91 Бюджетного кодексу України, ст. 2 Закону України В«Про місцеві державні адміністраціїВ» , розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 р. № 427 В«Про перерозподіл видатків та передачу бюджетних призначень, передбачених у 2013 р. Міністерству фінансівВ» . Замовник - розпорядник коштів здійснює фінансування даних заходів за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно п.30 договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється протягом 7 днів з дати підписання акту приймання-передачі робіт.

Факт виконання позивачем робіт по договору №10/13/39 від 03.10.2013 року на суму 29 542 грн. підтверджено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, типова форма КБ-3 та актом приймання виконаних будівельних робіт №39 від 04.11.2013 року, типова форма КБ-2в (а.с.16-18); факт виконання робіт по договору №10/13/79 від 11.10.2013 року на суму 49 237 грн. підтверджено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року, типова форма КБ-3 та актом №76 від 05.11.2013 року, типова форма КБ-2в. (а.с.13-15)

Зазначені довідки та акти підписано всіма сторонами договорів та скріплено їх печатками.

В п.26 розділу «Проведення розрахунків за виконані роботи» вказано, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов на підставі типових форм №КБ-2в, №КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за місяць.

Тобто, за умовами договорів сторони чітко визначили порядок розрахунків.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати робіт по договорах підряду №10/13/39 та №10/13/76 не виконав.

06.01.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості за виконані роботи. Відповідач листом №60/17/2-15 від 13.01.2015 року повідомив, що кредиторська заборгованість департаменту за 2013 рік за виконані роботи буде погашена після виділення кошторисних призначень та асигнувань.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 4 статті 882 даного Кодексу передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договорів, а саме п.26, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 4127,86 грн. та інфляційні втрати в сумі 60 282,12 грн. за період з січня 2014 по вересень 2015 року.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 6075,69грн., то дана задоволенню не підлягає з врахуванням наступного.

При заявлені зазначеної вимоги позивач посилається на пункт 32 договорів, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»,, ч.6 ст.231 ГК України та нараховує пеню на суму заборгованості 78 779 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. (а.с.27 зворотня сторона)

Водночас пунктом 32 договорів, сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується штрафні санкції з суми невиконаних або неналежно виконаних договірних зобов'язань.

Суд вважає, що входячи з редакції даного пункту договору сторони не встановили нарахування пені, яка заявлена до стягнення.

За визначеним ч.3 ст.549 ЦК України пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», на який посилається позивач, лише обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченого платежу.

Тому оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 143 188,98 грн., з яких 78 779,00 грн. заборгованість, 60 282,12 грн. інфляційні втрати, 4127,86 грн. - 3% річних, в стягненні пені в сумі 6 075,69 грн. слід відмовити.

Доводи відповідача у відзиві на позов на відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "ОСОБА_5 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446, постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. № 903/344/14.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України В«Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підрядуВ» № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., в якому передбачено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011 р.).

Крім того, за умовами договорів проведення розрахунків за виконані роботи не пов'язано з поступленням бюджетних коштів (п.26).

Оскільки спір до розгляду справи в суді доведено з вини відповідача, судові витрати по справі на підставі ст.49 ГПК України, слід покласти на нього пропорційно задоволеним вимогам.

Господарський суд, керуючись, ст.ст.11,96,526,598,599,625,838,853,882 Цивільного кодексу України, ст. 193,202 Господарського кодексу України, ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (43000, Волинська обл.., м.Луцьк, пр.Перемоги, буд.14, ЄДРПОУ 00730262, р/р35426012008221 в ГУДКСУ у Волинській обл., МФО 803914) на користь Ратнівського міжрайонного управління водного господарства (44100,Волинська обл., смт. Ратне, вул. Шевченка, 36, код ЄДРПОУ 05430343) 143 188,98 грн., з них 78 779,00 грн. заборгованості, 60 282,12 грн. інфляційних втрат, 4127,86 грн. - 3% річних та 2147,83 грн. судового збору, всього - 145 336,81 грн.

3.В стягненні пені в сумі 6 075,69 грн. відмовити.

4 .Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

26.11.2015

Суддя С. В. Костюк