Рішення

від 23.11.2015 по справі 914/3208/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015р. Справа № 914/3208/15

За позовом:ОСОБА_1 комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів; до відповідача:Приватного підприємства «Еллін», Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Ходорківці; про:стягнення 23972,23 грн. неустойки Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_2 - представник; від відповідача:ОСОБА_3 - директор ПП «Еллін».

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. За клопотанням відповідача здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ:

07.09.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач) до Приватного підприємства «Еллін» (надалі - Відповідач) про стягнення 23972,23 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду від 07.09.2015р. порушено провадження по справі, її розгляд призначено на 28.09.2015р. Ухвалою від 28.09.2015р. розгляд справи було відкладено на 15.10.2015р. В судовому засіданні 15.10.2015р. оголошено перерву до 19.10.2015р. Ухвалою від 19.10.2015р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, її розгляд відклав на 16.11.2015р. В судовому засіданні 16.11.2015р. оголошено перерву до 23.11.2015р. В судовому засіданні 23.11.2015р. судом оголошувалася перерва до 23.11.2015р. до 15 год. 00 хв.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 29.11.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за №Ш-2379-4, на виконання котрого відповідачу в тимчасове, платне користування було передано приміщення загальною площею 39,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 30а. Рішенням господарського суду Львівської області від 13.03.2013р. у справі №914/175/13 було встановлено, що вказаний договір оренди припинив свою дію з 27.11.2007р., а ПП «Еллін» зобов'язане повернути орендодавцю займане приміщення. Оскільки, орендоване відповідачем приміщення було повернуте останнім лише 10.09.2013р., позивач просить суд стягнути з ПП «Еллін» 23972,23 грн. неустойки за період з 31.08.2012р. по 10.09.2013р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, просив суд в його задоволенні відмовити. Заперечуючи проти позову представник вказав, що позивачем не було представлено для огляду в засіданні оригінал Договору №Ш-2379-4 від 29.11.2004р., невиконання умов якого слугувало підставою для звернення до суду. В обґрунтування базової (за перший місяць) ставки нарахувань орендної плати 346,13 грн. позивач подав рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі №19/75, посилаючи на зазначену в ньому аналогічну суму. При цьому, вказана сума орендної плати зазначається в описовій частині рішення, саме у контексті спірності її застосування, як базової для нарахування орендної плати. На думку відповідача, непредставлення оригіналу вказаного договору свідчить про відсутність підстав для нарахування неустойки. Щодо арифметичної правильності нарахування інфляційних та ПДВ на суму базової ставки 346,13 грн., то такі як зазначає представник розраховані вірно. Натомість, відповідач не погоджується з тим, що позивачем до суми неустойки включено ПДВ, оскільки приписами ст. 185 ПК України передбачено нарахування ПДВ на товари і послуги, а неустойка в свою чергу, є штрафною санкцією, відповідно не може обкладатися ПДВ. Крім цього додав, що ст. 785 ЦУ України не передбачено можливості нарахування індексу інфляції на суму неустойки. Оскільки за ст. 625 ЦК України інфляційні втрати застосовуються виключно у разі прострочення грошового зобов'язання, а неустойка таким не є, позивачем безпідставно проведено нарахування інфляції на неустойку. Також представник відмітив, що даний позов ґрунтується на недотриманні умов господарського договору, а відтак до спірних правовідносин слід застосовувати спеціальну норму ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців.

Крім цього, представник відповідача підтримав раніше подану ним заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2004р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-23794 (надалі - Договір), на виконання умов якого, позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове, платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 30а, загальною площею 39,5 кв.м.

Згідно п. 2.1. Договору, об'єкт оренди буде використовуватися для офісу.

Як вбачається з п. 3.3. Договору, у зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2009р. у справі №26/49 було встановлено, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного чи комунального майна» договір оренди №Ш-2379-4 від 29.11.2004р. двічі продовжував свою дію на той самий термін. ОСОБА_1 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 19.11.2007р. відповідача повідомлено про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, а саме з 27.11.2007р. та зобов'язано протягом 15 днів повернути орендоване приміщення балансоутримувачу і провести повний розрахунок по сплаті орендної плати.

У зв'язку з тим, що Договір припинив свою дію 27.11.2007р., однак приміщення повернуті ПП «Еллін» так і не були, позивач в 2013р. звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання ПП «Еллін» звільнити та повернути об'єкт оренди.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.03.2013р. у справі №914/175/13 (яке у встановленому законом порядку набрало законної сили) ПП «Еллін» зобов'язано звільнити та повернути ОСОБА_1 комунальної власності об'єкт оренди.

На підставі постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2013р. ВП №38809600 судом встановлено, що рішення суду від 13.03.2013р. у справі №914/175/13 в частині звільнення та повернення ПП «Еллін» орендованого приміщення було виконане відповідачем лише 10.09.2013р.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення неустойки такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріалами справи, зокрема, рішенням господарського суду Львівської області у справі №26/49 підтверджено, що Договір на підставі якого відповідачеві було передане в оренду приміщення припинив свою дію 27.11.2007р.

У відповідності до положень п. 9.1.-9.5. Договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1. цього Договору. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Оскільки у встановлений Договором строк приміщення після припинення Договору повернуте орендарем не було, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/175/13 ПП «Еллін» зобов'язано звільнити та повернути орендоване приміщення.

Як вбачається з постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2013р., приміщення боржником повернуті 10.09.2013р., про що складено акт приймання-передачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З приводу посилань відповідача про те, що до суми неустойки позивачем безпідставно включено ПДВ та інфляційні нарахування, суд зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду України від 20.03.2012р. у справі №3-13гс12 висловлено правову позицію, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, у зв'язку з чим застосування до неї спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, є неправильним.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі №3-54гс12 судом висловлено правову позицію, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві.

Таким чином, з наведених положень ст.785 ЦК України та правових позицій Верховного суду України, які є обов'язковими до застосування вбачається, що передбачена статтею 785 ЦК України неустойка не являється штрафною санкцією, а являється подвійною платою за користування річчю. Водночас плата за користування річчю до моменту її повернення за актом приймання-передачі визначається у розмірі орендної плати.

Відповідно до положень п. 5.1. Договору, розмір орендної плати за користування об'єктом оренди складає (30820*0,1294)/12*1,007*1,000*0,999*1,022=346,13 (сто сорок шість) гривень без ПДВ за перший місяць оренди.

Враховуючи те, що сума орендної плати вказана в п. 5.1. Договору вказана цифрами 346,13 грн., а прописом зазначена як 146,00 грн., судом здійснено перерахунок формули, згідно якого розмір орендної плати становить саме 346,13 грн.

Крім цього, пунктом 5.1. Договору визначено, що розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно з пп. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (ПК України) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

При цьому постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З огляду на викладене, вбачається, що за умовами укладеного між сторонами Договору розмір орендної плати визначається з урахуванням ПДВ та корегується щомісячно на відповідний індекс інфляції.

Позивачем до матеріалів справи долучено деталізований помісячний розрахунок розміру орендної плати за користування приміщенням за період з 31.08.2012р. по 10.09.2013р., який перевірено судом і встановлено правильність нарахування цієї плати. При цьому, як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку пені, вказану пеню позивач обраховував шляхом множення орендної плати вдвічі.

Таким чином, оскільки розмір неустойки в силу приписів ст. 785 ЦК України складає подвійний розмір орендної плати, яка в свою чергу обраховується з урахуванням ПДВ та коригується на індекс інфляції, то думку суду, позивачем обґрунтовано при розрахунку неустойки взято за основу розмір орендної плати з врахуванням індексу інфляції. При цьому, судом також досліджено, що нарахування інфляції на саму неустойку позивачем не здійснювалося.

На думку позивача, за несвоєчасне повернення майна, відповідач зобов'язаний сплатити на користь ОСОБА_1 23972,23 грн. неустойки за період з 31.08.2012р. по 10.09.2013р.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було подану заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин. Вказана заява мотивована тим, що право на стягнення неустойки могло виникнути у позивача після спливу 15 денного терміну з дня припинення дії договору оренди, а саме з 13.12.2007р., в свою чергу позивач звернувся до суду лише в 2015р., а відтак пропустив трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 5.4. Постанови від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» неустойка, передбачена ст. 785 ЦК України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

З огляду на викладене, враховуючи те, що порушення відповідача було триваючим і тривало до 10.09.2013р., беручи до уваги те, що позовна заява подана до суду 07.09.2015р. суд зазначає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки за період з 31.08.2012р. по 06.09.2012р. слід відмовити, у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності. Натомість в стягненні неустойки за 10.09.2013р. слід відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлених вимог, оскільки в цей день фактично було повернуто орендоване майно.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що з відповідача підлягає до стягнення пеня у розмірі 23458,17 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Еллін» (81713, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Ходорківці; код ЄДРПОУ 23967420) на користь ОСОБА_1 комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625 ) 23458,17 грн. неустойки та 1214,71 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.