Рішення

від 08.10.2015 по справі 910/19781/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015Справа №910/19781/15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133)

до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР СЕРВІС» (пр. Перемоги, 67, м. Київ, 03062)

про стягнення 36 305,00 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився; (Борзенкова Ю.М. - представник, довіреність №01/230-91 від 02.01.2015, присутній в судовому засіданні 15.09.2015 р.)

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Нестерова І.В. - представник, довіреність б/н від 03.09.2015

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР ТРАНС» про стягнення грошових коштів у розмірі 35 805,00 грн. та 500,00 грн. відповідно, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №06-R/01-040-03774 від 28.03.2014 р. страхувальнику страхове відшкодування в сумі 36305.00 грн., він набув згідно ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач 1 у справі, а також право на компенсацію від відповідача 2 суми франшизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р. порушено провадження у справі № 910/19781/15 та призначено до розгляду на 15.09.2015 р.

У судове засідання 15.09.2015 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача-2.

Уповноважений представник відповідача-1 у судове засідання 15.09.2015 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 15.09.15 р. відповідач-1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: №0103035307641.

У судове засідання 08.10.2015 р. з'явився уповноважений представник відповідача-2.

Уповноважені представники позивача та відповідача-1 у судове засідання 08.10.2015 р. не з'явились.

Про дату, час та місце розгляду даної справи 08.10.15 р. позивач та відповідач 2 були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпискою про оголошення відкладення б/н від 15.09.15 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035301872.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.09.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи за вих. № 658-ю від 14.09.2015 р., яке долучено судом до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.09.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представником відповідача 2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 14.09.2015 р. та відзив на позовну заяву б/н від 14.09.2015 р., в якому ТОВ «Дар Транс» визнає позовні вимоги в частині стягнення 500,00 грн. франшизи за Полісом АС/9777209.

Клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 14.09.2015 р. та відзив на позовну заяву б/н від 14.09.2015 р. долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи за вих. №03/3255 від 15.09.2015 р., яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Документи, витребувані ухвалами суду від 03.08.2015 р. та 15.09.2015 р., позивачем та відповідачем 2 надано суду не в повному обсязі, відповідачем 1 - не надано.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та правової позиції, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 08.10.15 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників позивача та відповідача 1 в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позивач та відповідач 1 не скористались належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні, відповідачем 1 не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник відповідача 2 проти розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача 2 не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників позивача та відповідача 1, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 08.10.15 р. представник відповідача 2 проти задоволення пред'явлених до нього позовних вимог в сумі 500,00 грн. не заперечував.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача 2, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (страховик за договором страхування, позивач у справі) та гр.. ОСОБА_3 (страхувальник за договором страхування) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, що не є предметом застави №06-R\01-040-03774 від 28.03.2014 р. (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (далі - ТЗ) Богдан 21114, державний реєстраційний номер (далі - д.р.н.) НОМЕР_1, 2013 року випуску (п. 4 Договору страхування).

Територією дії Договору страхування, зокрема, при настанні страхового випадку - ДТП є Україна та Європа (п. 8.5 Договору страхування).

Підпунктом 15.12.1 пункту 15.12 Договору страхування визначено, що по зазначеному страховому ризику безумовна франшиза становить 5%.

Строк дії Договору страхування: з 29.03.2014 р. по 28.03.2015 р. (п. 10.5 Договору страхування).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки від 09.12.2014 р., складеної інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування Святошинського району ГУМВС України в м. Києві, копія якої наявна у матеріалах справи, 09.12.2014 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 148/1, за участю транспортного засобу марки Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та вантажного автомобіля MAN F200 д.н.з. НОМЕР_3, причеп «Pacton» д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_5, який не вжив всіх заходів та допустив самостійний рух автомобіля, внаслідок чого автомобіль здійснив наїзд на відбійну стрічку та припаркований автомобіль засобу марки Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до п. 11.1 Договору страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Пунктом 5.1 передбачено, що страхові випадки - це пошкодження, знищення або втрата ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок настання: ДТП, угону, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій.

Отже, з огляду на викладене, дана дорожньо - транспортна пригода визначена сторонами Договору як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

В подальшому у відповідності до умов Договору страхування страхувальник гр. ОСОБА_3 звернулась до позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою від 10.12.2014 р. про настання події, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як вбачається зі змісту п.15.1 Договору страхування, страховик не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня отримання від страхувальника останнього з усіх необхідних документів (у разі пошкодження ТЗ внаслідок ДТП: первинна довідка, що видається на місці ДТП всім учасникам; довідка, що видається підрозділами ДАІ на окрему вимогу і містить більш детальну інформацію щодо обставин ДТП; постанова у справах про адміністративні правопорушення (якщо матеріали були скеровані на розгляд суду); на окрему вимоги страховика - копії адміністративних матеріалів, складених працівниками ДАІ за фактом ДТП - п.п. 16.1.1 Договір страхування), зобов'язаний скласти та затвердити страховий акт або прийняти рішення про відмову, часткову відмову або відстрочку у виплаті страхового відшкодування.

Пунктом 7 та підпунктом 15.7 Договору страхування передбачено, що розмір збитку визначається на підставі документів рекомендованої СТО. Документом, на підставі якого здійснюється розрахунок страхового відшкодування є, за рішенням страховика, деталізована калькуляція щодо вартості відновлюваного ремонту ТЗ, складена на СТО, що рекомендована страховиком або акт товарознавчого дослідження, проведеного експертом, погодженим із страховиком.

Крім того, умовами Договору страхування передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться без врахування експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні (п.7), а також передбачено, що ліміт витрат на послуги евакуатора складає 500,00 грн. (п.8.4).

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ марки Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1, у результаті його пошкодження у ДТП, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», відповідно до заяви на проведення оцінки №СТ/14/0457 від 10.12.2014 р., було замовлено експертне автотоварознавче дослідження колісного транспортного засобу, яке провів оцінювач ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 02.10.2012 р.). Згідно складеного 17.01.2015 р. Звіту №10185, матеріальний збиток завданий власнику ТЗ Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження складає 77 979,44 грн.

Крім того, оцінювачем було визначено, що ринкова вартість досліджуваного ТЗ на момент пошкодження складає 103 140,00 грн..

Також, в матеріалах справи міститься калькуляція/висновок №10185 від 17.01.2015 р., складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 77 979,44 грн.

Суд звертає увагу на п.п. 15.12.1 п.15.12 Договору страхування, яким передбачено, що у випадку конструктивного знищення ТЗ (коли вартість відновлювального ремонту без урахування експлуатаційного зносу перевищує 75% від ринкової вартості ТЗ на момент страхового випадку) страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі страхової суми за договором страхування (з урахуванням її зменшень, якщо в період дії Договору вже здійснювалось страхове відшкодування, після якого страхова сума поновлена не була), але не більше ринкової вартості відповідного ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 5%, несплачених Страхувальником сум чергових страхових платежів та вартості залишків ТЗ в ушкодженому стані, вартість яких визначається на розсуд страховика згідно з актом автотоварознавчого дослідження або існуючого на час виплати ринкового попиту на згаді вище залишки.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. У зв'язку із чим, у випадку, якщо потерпіла особа отримає страхове відшкодування, яке перевищує вартість гідних залишків, а потерпіла особа зі свого боку продасть свій автомобіль за вартість, яка перевищує встановлену в результаті страхової події вартість таких залишків, то потерпіла особа зобов'язана повернути цей надлишок страховій компанії, оскільки не має страхових підстав для отримання незаконної вигоди ( порушення податкового законодавства України ).

У зв'язку із чим, з метою з'ясування реальної вартості гідних залишків з боку страхової компанії було виставлено залишки ТЗ на аукціон ТОВ УПП «АВТОонлайн Україна».

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Польське підприємство АВТОонлайн Україна» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (замовник) був укладений договір б/з від 08.09.2009р., предметом якого є надання послуг «АВТОонлайн» з розміщення на Інтернет-платформі інформації щодо транспортних засобів, наданої замовником.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що замовник вносить свої комерційні пропозиції на Платформі, вказуючи термін їх дії, який повідомляється суб'єктам-покупцям. У разі зацікавленості суб'єкт-покупець представляє свою комерційну пропозицію щодо купівлі або ремонту транспортного засобу.

Згідно із п. 6.3 Договору суб'єкт-покупець за посередництвом платформи укладає зобов'язуючу комерційну пропозицію, яка визначає його зобов'язання протягом 21 календарного дня з дати розміщення транспортного засобу на платформі. Після закінчення часу, протягом якого збираються пропозиції щодо купівлі ТЗ, замовник отримує найбільш вигідну комерційну пропозицію з Платформи і передає її власнику ТЗ.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, «АВТОонлайн», що в разі обрання комерційної пропозиції замовника, зобов'язується забезпечити безкоштовно і без зволікань (максимум протягом одного тижня) забирання суб'єктом-покупцем купленого ним ТЗ або організувати його перевезення до ремонтної майстерні - якщо пропозиція стосувалась ремонту.

Після виставлення гідних залишків ТЗ марки Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1 на вищезазначений аукціон, було отримано найвищу пропозицію від покупця ОСОБА_7, відповідно до якої зазначена особа погодилась придбати гідні залишки даного ТЗ за 53 400,00 грн..

Як вбачається з вищевикладеного, оскільки ринкова вартість пошкодженого ТЗ марки Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1 складає 103 140,00 грн., в той час як вартість його відновлювального ремонту становить 77 979,44 грн. (75,6% від ринкової вартості зазначеного ТЗ) - ТЗ марки Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1 вважається конструктивно знищеним.

Відповідно до п.9.3 Договору страхування страхова сума за договором страхування становить 93 900,00 грн..

Слід зазначити, що у матеріалах справи також містяться копії квитанції від 09.12.2014 р. №849236 на суму 500,00 грн. та акта виконаних робіт щодо надання СПД ОСОБА_8 послуг евакуатора для транспортування автомобіля Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, позивачем була визначена сума страхового відшкодування у розмірі 36 305,00 грн. (страхова сума за договором (93 900,00 грн.) - 5% франшизи (4695,00 грн.) - вартість залишків ТЗ згідно ринкового попиту, зобов'язуюча пропозиція (53 400,00 грн.) + вартість послуг евакуатора (500,00 грн.).

Як свідчать матеріали справи, страховиком - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було складено страховий акт №СТ/14/0457 від 17.03.2015 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику - гр. ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 36 305,00 грн..

На виконання умов Договору страхування зазначена сума була перерахована на розрахунковий рахунок страхувальника, що підтверджується копією платіжного доручення №10382 від 17.03.2015 р. на суму 36305,00, долученого до матеріалів справи.

Заперечень щодо факту та розміру виплати страхового відшкодування за Договором страхування №06-R\01-040-03774 від 28.03.2014 р., а також перебування отриманих автомобілем ТЗ марки Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1 пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 09 грудня 2014 р., відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» умов Договору страхування, а саме, виплата страхового відшкодування в розмірі 36 305,00 грн., у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - гр. ОСОБА_3, шляхом перерахування страхового відшкодування на відповідний розрахунковий рахунок у банку.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14.12.2014 р. у справі №3-759/6790/14 встановлено, що гр. ОСОБА_5 порушено п.15.12. Правил дорожнього руху України, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - ТЗ «MAN» д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Pacton д.н.з. НОМЕР_4, який під час скоєння ДТП знаходився під керуванням водія ОСОБА_5.

Слід зазначити, що відповідно до Наказу (розпорядження) №10 від 24.09.2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР ТРАНС» ОСОБА_5 прийнятий на роботу з 24.09.2014 р. на посаду водія категорії «Е». Відповідно до п. 1.6 трудового договору №3 від 24.09.2014 р. за ОСОБА_5 закріплено ТЗ вантажний автомобіль MAN F200 д.н.з. НОМЕР_3, причеп д.н.з. НОМЕР_4, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 09.12.2014 р. цивільно-правова відповідальність власника «MAN» д.н.з. НОМЕР_3, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАР ТРАНС» у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №9777209 (надалі - Поліс) з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 500,00 грн.; забезпечений ТЗ «MAN» д.н.з. НОМЕР_3; строк дії полісу з 23.04.2014 р. по 22.04.2015 р., тобто Станом на момент скоєння ДТП (09.12.14 р.), вказаний Поліс був чинним.

З огляду на вищевикладене, у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).

Реалізуючи вказане право та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» з заявою на виплату страхового відшкодування (регресу) №03/1626 від 23.04.2015 р. у сумі 36 305,00 грн., яка була отримана уповноваженим представником відповідача-1 28.04.2015 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення по вручення поштового відправлення № 0210004762147.

Проте, вказана регресна вимога позивача залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Пунктом 36.3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Проте, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 500,00 грн. та 4 695,00 грн. відповідно, розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем ТЗ Богдан 21114, д.р.н. НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» за даним Полісом за спірним страховим випадком правомірно зменшено на розмір франшизи та становить 35 805,00 грн..

Як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання щодо відшкодування Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в порядку регресу суми в розмірі 35805,00 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач 1 не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просить суд стягнути в примусовому порядку.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем 1 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування транспортного засобу 06-R\01-040-03774 від 28.03.2014 р. та Полісу серії АС №9777209 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач 1 суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, позовні вимоги до відповідача 1 про стягнення 35805,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар Транс» 500,00 грн., тобто суму франшизи за полісом АС 97777209, яка, на думку позивача, включається до збитків, які він поніс виконуючи зобов'язання за Договором страхування, оскільки сума страхового відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В той же час, згідно з ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначалось вище, згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, враховуючи приписи п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, згідно якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, оскільки позивач має право регресної вимоги до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «MAN» д.н.з. НОМЕР_3, у сумі сплаченого страхового відшкодування за виключенням суми франшизи, решту страхової суми 500,00 грн. може бути стягнено відповідача 2 як власника автомобіля «MAN» д.н.з. НОМЕР_3, забезпеченого полісом № АС/9777209, і який є відповідальним за збитки, заподіяні його працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, тобто з винуватця ДТП.

Отже, з огляду на вищезазначені обставини, враховуючи визнання відповідачем 2 позову в частині пред'явлених до нього вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (ул.. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598) 35 805,00 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот п'ять гривень нуль копійок) страхового відшкодування та 1 801,83 грн. (одну тисячу вісімсот одну гривню вісімдесят три копійки) судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР СЕРВІС» (пр. Перемоги, 67, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 37588963) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598) 500,00 грн. (п'ятсот гривень нуль копійок) франшизи та 25,17 грн. (двадцять п'ять гривень сімнадцять копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 24 листопада 2015 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон