Рішення

від 18.11.2015 по справі 914/1464/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015р. Справа№ 914/1464/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Петрашко М.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» , м.Львів

до відповідача-1 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» , м.Київ

до відповідача-2 за первісним позовом Приватного підприємства В«Українська маркетингова групаВ» , м.Львів

про стягнення солідарно 205 240,99 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» , м.Київ

до відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» , м.Львів

про стягнення 118 148,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 27.04.2015р. );

від відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 18.05.2015р.);

від відповідача-2 за первісним позовом не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» та до відповідача-2 Приватного підприємства В«Українська маркетингова групаВ» про стягнення солідарно 205 240,99 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» про стягнення 118 148,10 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судове засідання з'явилися представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та представник відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Відповідач-2 за первісним позовом явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки повноважного представника не повідомив, хоча про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити повністю з підстав викладених у позовній заяві та у заявах про збільшення розміру позовних вимог. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзивах на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача-1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та уточненні до відзиву. Представник відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) зустрічний позов відповідно до заяви про збільшення розміру зустрічних позовних вимог підтримав повністю.

Розглянувши клопотання (вх.№2428/15) про зупинення провадження у справі, клопотання (вх.№2650/15) про призначення судової технічно-компютерної експертизи та клопотання (вх.№2889/15) про призначення судової експертизи телекомунікаційних систем і засобів, суд дійшов висновку відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне.

У клопотанні (вх.№2428/15) про зупинення провадження у справі Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» просить зупинити провадження у даній справі до вирішення справи №914/1699/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» та до відповідача-2 Приватного підприємства В«УКРАЇНСЬКА ОСОБА_5В» про визнання договору поруки №21/01/15 від 21.01.2015 року припиненим.

Суд звертає увагу, що рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2015р. у справі №914/1699/15 позов задоволено повністю, визнано договір поруки №21/01/15 від 21.01.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» та Приватним підприємством В«Українська ОСОБА_5В» припиненим з 25.02.2015р. Вказане рішення суду набрало законної сили 26.06.2015р.

Відтак у задоволенні клопотання (вх.№2428/15) про зупинення провадження у справі слід відмовити.

У клопотанні (вх.№2650/15) про призначення судової технічно-компютерної експертизи та клопотанні (вх.№2889/15) про призначення судової експертизи телекомунікаційних систем і засобів Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» просить поставити перед експертом наступні питання:

- чи надходив лист від 19.02.2015р. на електронну адресу Enerset@ukr.net ?

- якщо надходив, то яка дата надходження листа?

Розглянувши вказані клопотання (вх.№2650/15 та вх.№2889/15), суд дійшов висновку відмовити у їх задоволенні, оскільки суд не вбачає необхідності досліджувати вказані питання для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та представника відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), оцінивши зібрані докази, суд -

встановив:

21.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» (замовник) укладено договір №0121/15-П, відповідно до умов якого виконавець постачає дизель-

генератор моделі AD490 (надалі - обладнання, описане в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору), а замовник приймає і оплачує обладнання згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору вартість обладнання складає 817 071,00 грн., що еквівалентно 43 300,00 Євро.

Згідно із п.2.2. договору сторони домовились визначати еквівалент грошового зобов'язання замовника в гривнях в залежності від середньозваженого курсу продажу Євро щодо гривні на міжбанківських валютних торгах. В день укладення вказаного договору курс продажу Євро на міжбанківських валютних торгах склав 18,87 грн. за 1 Євро. У випадку, якщо на дату придбання виконавцем валюти для виконання умов договору середньозважений курс продажу євро на міжбанківських валютних торгах зміниться по відношенню до курсу, зафіксованого в п.2.2. договору, то сума кожного платежу в гривнях перераховується відповідно до фактичного курсу придбання валюти згідно довідки (або офіційного банківського випису) банку виконавця, в якій вказано курс валюти на день придбання виконавцем валюти. Сторони домовились, що джерело інформації про середньозважений міжбанківський курс продажу валюти щодо гривні є інформація, оприлюднена на сайті http://index.minfin.com.ua/exch/?10 .

Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунок виконується звичайним банківським переказом в гривнях, на умовах попередньої оплати в три етапи.

Відповідно до п.2.3.1. договору перший етап: замовник перераховує виконавцю передплату в розмірі 20% від загальної вартості договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання даного договору у розмірі 163 414,20 грн. в т.ч. ПДВ - 27235,70 грн.

Згідно із п. 2.3.2. договору другий етап: замовник перераховує виконавцю суму в розмірі 70% від загальної вартості договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання від виконавця офіційного (письмового) сповіщення про готовність обладнання до відвантаження зі складу виробника у розмірі 571 949,70 грн. в т.ч. ПДВ - 95324,95 грн. Підставою для розрахунку є рахунок, виставлений виконавцем замовнику.

Пунктом 2.3.3. договору передбачено, що третій етап: замовник перераховує виконавцю суму в розмірі 10% від загальної вартості договору протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання акту прийому обладнання у розмірі 81 707,10 грн. в т.ч. ПДВ - 13617,65 грн.

Відповідно до п.3.2. договору, обладнання з комплектом технічної документації передається замовнику в кількості і по комплектності згідно з накладною в місці знаходження зі складу виконавця м.Київ, вул. Дегтярівська, 39.

Як вбачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» на виконання умов договору перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» наступні кошти: 23.01.2015р. - 163 414,20 грн. (платіжне доручення №19), 02.02.2015р. - 571 949,70 грн. (платіжне доручення №40), 12.02.2015р. - 200 000,00 грн. (платіжне доручення №59), 16.02.2015р. - 100 000,00 грн. (платіжне доручення №72), 23.02.2015р. - 118 148,10 грн. (платіжне доручення №84) та 25.02.2015р. - 281 815,00 грн. (платіжне доручення №96). Тобто позивач за первісним позовом загалом перерахував відповідачу-1 за первісним позовом грошові кошти в сумі 1 435 327,00 грн.

Проте, як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач-1 за первісним позовом не надав довідки (офіційного банківського випису), в якому вказана кількість та курс валюти придбаної Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» для виконання поставки дизель-генератора, як це передбачено в договорі від 21.01.2015р.

У своєму листі №23032015 від 23.03.2015р., відповідач-1 за первісним позовом наводить курси валют по яких здійснювалось придбання валюти, однак, як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» , із долучених копій документів не вбачається, що за вказаними курсами придбавалася валюта саме для придбання дизель-генератора. Також позивач за первісним позовом зазначає, що із представлених документів

не вбачається у якій кількості придбано валюти відповідачем-1 за первісним позовом.

11.03.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» надлишково сплачені кошти у сумі 93 617,00 грн. Дана обставина сторонами не заперечувалась.

31.03.2015р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача-1 за первісним позовом з претензією №3103/15 з вимогою про повернення решти надлишково сплачених коштів в сумі 524 638,70 грн.. На дану претензію Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» отримало відповідь про відхилення вказаної претензії.

Крім того, судом встановлено, що 21.01.2015р. між Приватним підприємством В«Українська маркетингова групаВ» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» (кредитор) укладено договір поруки №21/01/15, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором відповідати за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» (надалі - боржник) за договором №0221/15-П від 21.01.2015р. щодо поставки дизель-генератора моделі AD490, виробництва заводу AKSA GENERATOR.

Відповідно до п.2.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання боржником щодо виконання умов договору №0221/15-П від 21.01.2015р. та своєчасної поставки дизель-генератора моделі AD490, виробництва заводу AKSA GENERATOR.

Згідно із п.4.1. договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання зобов'язань боржника за договором №0221/15-П від 21.01.2015р. та поставки дизель-генератора моделі AD490, виробництва заводу AKSA GENERATOR.

Враховуючи наведене позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Львівської області та просив стягнути солідарно з відповідача-1 за первісним позовом та відповідача-2 за первісним позовом 200 000,00 грн.

08.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» подано заяву (вх.№2901/15) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить стягнути солідарно з відповідача-1 за первісним позовом та відповідача-2 за первісним позовом 205 240,99 грн. Розрахунок позовних вимог за первісним позовом викладено у вказаній заяві.

Відповідач-1 за первісним позовом проти первісного позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву.

Відповідач-1 за первісним позовом зазначає, що купівля валюти на виконання договору відображена у звіті про дебетові та кредитові операції банку. У вказаному звіті зазначено інвойс №PI63. Згідно інвойсу №PI63 від 16.01.2015р. дизель-генератор моделі AD490, що є предметом договору, придбано за 31 787,00 Євро.

Разом з тим, відповідно до звіту банку про дебетові та кредитові операції, доданого відповідачем-1 за первісним позовом до матеріалів справи, валюта для придбання дизель-генератора була закуплена наступним чином: 12.02.2015р. - 8740,00 Євро по курсу 28,60 грн.; 13.02.2015р. - 9600,00 Євро по курсу 29,60 грн.; 16.02.2015р. - 5580,00 Євро по курсу 29,90 грн.; 10.03.2015р. - 7867,00 Євро по курсу 28,10 грн.

Відповідачем-1 за первісним позовом подавались кілька довідок банку про курси валют, проте сторони дійшли згоди, що до уваги слід брати саме звіт банку про дебетові та кредитові операції, в якому є посилання на інвойс №PI63 від 16.01.2015р., на виконання якого валюта була придбана.

В матеріалах справи відсутні докази закупівлі відповідачем-1 за первісним позовом більшої кількості валюти ніж та, що зазначена у вищезазначеному звіті.

Відповідачем-1 за первісним позовом подавалось кілька уточнень до відзиву на первісний позов, проте в останньому уточненні №2 (вх.№42883/15) Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» зазначає, що обґрунтованою сумою боргу за первісним позовом є 47 070,00 грн.

При цьому зазначає, що для правильного визначення вартості поставки товару слід взяти до уваги найвищий курс валют 29,90грн. за 1 Євро (згідно звіту банку про дебетові та кредитові операції) та перемножити на загальну вартість договору у валюті Євро, а саме 43 300,00 Євро, а відтак здійснити розрахунок заборгованості враховуючи фактичну оплату здійснену позивачем за первісним позовом 1 435 327,00 грн. та суму повернених коштів останньому у розмірі 93 617,00 грн.

Відповідач-2 проти первісного позову також заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якій Приватне підприємство В«Українська маркетингова групаВ» стверджує, що договір поруки є припиненим, посилаючись при цьому на рішення господарського суду Львівської області №914/1699/15 від 09.06.2015р., яким позов задоволено повністю, визнано договір поруки №21/01/15 від 21.01.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» та Приватним підприємством В«Українська ОСОБА_5В» припиненим з 25.02.2015р.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» подано зустрічний позов, в якому позивачем за зустрічним позовом (відповідач-1 за первісним позовом) просить, з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» 118 148,10 грн.

Зустрічний позов з урахуванням заяв, додатково поданих до нього, обґрунтовуються тим, що 19.02.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» надіслало лист Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» із проханням перерахувати позивачу за зустрічним позовом 118 148,10 грн. для компенсації витрат на виконання договору від 21.01.2015р., зокрема, транспортних витрат та ввізного мита, при цьому посилається на ч.2 ст. 642 ЦК України, в якій зазначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що сторонами укладено додаткову угоду до договору щодо компенсації витрат, зокрема, на оплату транспортних послуг та ввізного мита шляхом оферти від позивача за зустрічним позовом і шляхом вчинення дії відповідачем за зустрічним позовом, а саме здійсненням оплати.

Як вбачається з платіжного доручення № 84 від 23.02.2015р. відповідач за зустрічним позовом здійснив оплату за дизель-генератор в розмірі 118 148,10 грн., на підставі рахунку № СФ-0000011 від 11.02.2015р., в якому зазначено про оплату згідно договору №0121/15-П від 21.01.2015р., що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем за зустрічним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» подавалось кілька заяв про збільшення позовних вимог, однак відповідно до останньої заяви №3 (вх.№3125/15) про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» 118 148,10 грн.

Розрахунок позовних вимог за зустрічним позовом викладено у вказаній заяві про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом. Зокрема у заяві зазначено, що дана сума складається з витрат на транспортування у розмірі 69879,31 грн. та на оплату ввізного мита у сумі 48268,79 грн.

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) проти зустрічних позовних вимог заперечив.

Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» подано відзив (вх.№3905/15) на зустрічну позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач за зустрічним позовом зазначає, що трактування Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» укладення додаткової угоди до договору щодо компенсації витрат шляхом оферти від позивача за зустрічним позовом і шляхом вчинення дії відповідачем за зустрічним позовом суперечить умовам укладеного між сторонами договору, оскільки відповідно до договору №0121/15-П від 21.01.2015р. будь-які зміни та доповнення до вказаного договору є дійсними тільки у випадку, якщо вони оформлені як додатки до договору і підписані обома сторонами. (п.10.3 договору).

Також у відзиві на зустрічну позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» зазначає, що умовами договору №0121/15-П від 21.01.2015р. не передбачено умов щодо компенсації витрат на митне оформлення та на транспортне перевезення, а у листі на який посилається позивач за зустрічним позовом як на оферту, вказується прохання здійснити оплату згідно договору №0121/15-П від 21.01.2015р., жодних нових чи додаткових умов про збільшення вартості обладнання на 118 148,10 грн. у листі не вказується.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) заявлено до стягнення 205 240,99 грн., а відповідачем-1 за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) заявлено до стягнення 118 148,10 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та представника відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), суд дійшов висновку, що первісний позов слід задоволити частково, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» (замовник) укладено договір №0121/15-П, відповідно до умов якого виконавець постачає дизель-генератор моделі AD490 (надалі - обладнання, описане в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору), а замовник приймає і оплачує обладнання згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору вартість обладнання складає 817 071,00 грн., що еквівалентно 43 300,00 Євро.

Згідно із п.2.2. договору сторони домовились визначати еквівалент грошового зобов'язання замовника в гривнях в залежності від середньозваженого курсу продажу Євро щодо гривні на міжбанківських валютних торгах. В день укладення вказаного договору курс продажу Євро на міжбанківських валютних торгах склав 18,87 грн. за 1 Євро. У випадку, якщо на дату придбання виконавцем валюти для виконання умов договору середньозважений курс продажу євро на міжбанківських валютних торгах зміниться по відношенню до курсу, зафіксованого в п.2.2. договору, то сума кожного платежу в гривнях перераховується відповідно до фактичного курсу придбання валюти згідно довідки (або офіційного банківського випису) банку виконавця, в якій вказано курс валюти на день придбання виконавцем валюти. Сторони домовились, що джерело інформації про середньозважений міжбанківський курс продажу валюти щодо гривні є інформація, оприлюднена на сайті http://index.minfin.com.ua/exch/?10 .

Як вбачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» на виконання умов договору перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» наступні кошти: 23.01.2015р. - 163 414,20 грн. (платіжне доручення №19), 02.02.2015р. - 571 949,70 грн. (платіжне доручення №40), 12.02.2015р. - 200 000,00 грн. (платіжне доручення №59), 16.02.2015р. - 100 000,00 грн. (платіжне доручення №72), 23.02.2015р. - 118 148,10 грн. (платіжне доручення №84) та 25.02.2015р. - 281 815,00 грн. (платіжне доручення №96). Тобто позивач за первісним позовом загалом перерахував відповідачу-1 за первісним позовом грошові кошти в сумі 1 435 327,00 грн.

11.03.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» надлишково сплачені кошти у сумі 93 617,00 грн. Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач-1 за первісним позовом не надав довідки (офіційного банківського випису), в якому вказана кількість та курс валюти придбаної Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» для виконання поставки дизель-генератора, як це передбачено в договорі від 21.01.2015р.

Відповідач-1 за первісним позовом зазначає, що купівля валюти на виконання договору відображена у звіті про дебетові та кредитові операції банку. У вказаному звіті зазначено інвойс №PI63. Згідно інвойсу №PI63 від 16.01.2015р. дизель-генератор моделі AD490, що є предметом договору, придбано за 31 787,00 Євро.

Відповідно до звіту банку про дебетові та кредитові операції, доданого відповідачем-1 за первісним позовом до матеріалів справи, валюта для придбання дизель-генератора була закуплена наступним чином: 12.02.2015р. - 8740,00 Євро по курсу 28,60 грн. (249 964,00 грн.); 13.02.2015р. - 9600,00 Євро по курсу 29,60 грн. (284 160,00 грн.); 16.02.2015р. - 5580,00 Євро по курсу 29,90 грн. (166 842,00 грн.); 10.03.2015р. - 7867,00 Євро по курсу 28,10 грн. (221 062,70 грн.), що в загальному складає 31 787,00 Євро.

У останньому уточненому відзиві відповідач-1 за первісним позовом зазначає, що для правильного визначення вартості поставки товару справедливо взяти до уваги найвищий курс валют 29,90грн. за 1 Євро (згідно звіту банку про дебетові та кредитові операції) та перемножити на загальну вартість договору у валюті Євро, а саме 43 300,00 Євро, а відтак обґрунтованою сумою боргу враховуючи фактичну оплату здійснену позивачем за первісним позовом 1 435 327,00 грн. та суму повернених коштів останньому у розмірі 93 617,00 грн., є 47 070,00 грн.

Однак, суд не погоджується з доводами відповідача-1 за первісним позовом.

Відповідно до звіту банку про дебетові та кредитові операції, гривневий еквівалент придбаної валюти у розмірі 31 787,00 Євро, складає 922 028,70 грн.

Згідно п.2.1. договору на момент його укладення вартість обладнання складала 817 071,00 грн., що еквівалентно 43 300,00 Євро., відповідно до курсу валют 18,87 грн. за 1 Євро (п.2.2. договору).

Як зазначено у п.2.2. у випадку, якщо на дату придбання виконавцем валюти для виконання умов договору середньозважений курс продажу євро на міжбанківських валютних торгах зміниться по відношенню до курсу, зафіксованого в п.2.2. договору, то сума кожного платежу в гривнях перераховується відповідно до фактичного курсу придбання валюти згідно довідки (або офіційного банківського випису) банку виконавця, в якій вказано курс валюти на день придбання виконавцем валюти.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази придбання відповідачем-1 за первісним позовом більшої кількості валюти ніж та, що зазначена у вищезазначеному звіті банку про дебетові та кредитові операції на суму 31 787,00 Євро, відтак суд дійшов висновку, що до різниці між фактично придбаною валютою і вартістю обладнання передбаченої договором у розмірі 43 300,00 Євро, а цю різницю складає сума у розмірі 11513,00 Євро, слід застосовувати курс валют передбачений п.2.2. договору, а саме 18,87 грн. за 1 Євро. Сума у розмірі 11 513,00 Євро в еквіваленті до гривні (18,87 грн. за 1 Євро) складає 217 250,31 грн.

При визначенні суми зайво сплачених коштів слід брати до уваги розмір фактичної оплати здійсненої позивачем за первісним позовом на суму 1 435 327,00 грн. та відняти: суму повернених коштів позивачу за первісним позовом у розмірі 93 617,00 грн.; суму коштів у розмірі 922 028,70 грн. на закупівлю валюти для придбання дизель-генератора; різницю між фактично придбаною валютою і вартістю обладнання згідно договору у сумі 11513,00 Євро, що по курсу 18,87 грн./Євро складає 217 250,31 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що первісний позов слід задоволити частково, а саме до стягнення підлягає 202 430,99 грн.

Крім того, судом встановлено, що 21.01.2015р. між Приватним підприємством В«Українська маркетингова групаВ» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» (кредитор) укладено договір поруки №21/01/15, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором відповідати за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» (надалі - боржник) за договором №0221/15-П від 21.01.2015р. щодо поставки дизель-генератора моделі AD490, виробництва заводу AKSA GENERATOR.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд звертає увагу, що рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2015р. у справі №914/1699/15 позов задоволено повністю, визнано договір поруки №21/01/15 від 21.01.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» та Приватним підприємством В«Українська ОСОБА_5В» припиненим з 25.02.2015р. Вказане рішення суду набрало законної сили 26.06.2015р.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 за первісним позовом слід відмовити.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунок виконується звичайним банківським переказом в гривнях, на умовах попередньої оплати в три етапи.

Відповідно до п.2.3.1. договору перший етап: замовник перераховує виконавцю передплату в розмірі 20% від загальної вартості договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання даного договору у розмірі 163 414,20 грн. в т.ч. ПДВ - 27235,70 грн.

Згідно із п. 2.3.2. договору другий етап: замовник перераховує виконавцю суму в розмірі 70% від загальної вартості договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання від виконавця офіційного (письмового) сповіщення про готовність обладнання до відвантаження зі складу виробника у розмірі 571 949,70 грн. в т.ч. ПДВ - 95324,95 грн. Підставою для розрахунку є рахунок, виставлений виконавцем замовнику.

Пунктом 2.3.3. договору передбачено, що третій етап: замовник перераховує виконавцю суму в розмірі 10% від загальної вартості договору протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання акту прийому обладнання у розмірі 81 707,10 грн. в т.ч. ПДВ - 13617,65 грн.

Зустрічний позов обґрунтовується тим, що 19.02.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» надіслало лист Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» із проханням перерахувати позивачу за зустрічним позовом 118 148,10 грн. для компенсації витрат на виконання договору від 21.01.2015р., зокрема, транспортних витрат та ввізного мита, при цьому позивач за зустрічним позовом посилається на ч.2 ст. 642 ЦК України, в якій зазначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що сторонами укладено додаткову угоду до договору щодо компенсації витрат, зокрема, на оплату транспортних послуг та ввізного мита шляхом оферти від позивача за зустрічним позовом і шляхом вчинення дії відповідачем за зустрічним позовом, а саме здійсненням оплати.

Як вбачається з самого листа від 19.02.2015р., на який посилається позивач за зустрічним позовом, останній просить відповідача за зустрічним позовом перерахувати останню частину суми 118 148,10 грн. другого етапу, при цьому посилається на п.2.3.2. договору. Належні та допустимі докази відправлення вказаного листа матеріали справи не містять.

Крім того, з платіжного доручення № 84 від 23.02.2015р. вбачається, що відповідач за зустрічним позовом здійснив оплату за дизель-генератор в розмірі 118 148,10 грн., на підставі рахунку № СФ-0000011 від 11.02.2015р., в якому зазначено про оплату згідно договору №0121/15-П від 21.01.2015р., що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом, що умовами договору №0121/15-П від 21.01.2015р. не передбачено умов щодо компенсації витрат на митне оформлення та на транспортне перевезення, а у листі на який посилається позивач за зустрічним позовом як на оферту, вказується прохання здійснити оплату згідно договору №0121/15-П від 21.01.2015р., жодних нових чи додаткових умов про збільшення вартості обладнання на 118 148,10 грн. у листі не вказується.

Разом з тим, пунктом 3.2. договору передбачено, що обладнання з комплектом технічної документації передається замовнику в кількості і по комплектності згідно з накладною в місці знаходження зі складу виконавця м.Київ, вул. Дегтярівська, 39.

Крім того, у спростування тверджень позивача за зустрічним позовом, що сторонами укладено додаткову угоду до договору, суд звертає увагу, що відповідно до п.10.3. договору, будь-які зміни і доповнення до договору є дійсними тільки у випадку якщо вони оформлені як додатки до договору і підписані сторонами.

Будь-яких підписаних сторонами додатків до договору щодо оплати транспортних витрат та ввізного мита матеріали справи не містять.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 за первісним позовом не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору за первісним позовом підтверджується платіжним дорученням №229 від 29.04.2015р. на суму 4 000,00 грн. та платіжним дорученням №352 від 07.07.2015р. на суму 105,00 грн. Враховуючи норми ст.49 ГПК України, та те, що первісний позов було задоволено частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 4048,79 грн. судового збору.

При зверненні із зустрічною позовною заявою позивачем за зустрічним позовом було сплачено 1 827,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією від 26.05.2015р. Оскільки позивачем за зустрічним позовом з врахуванням заяви №3 (вх.№3125/15) про збільшення розміру позовних вимог до стягнення було заявлено 118 148,10 грн., то Товариству з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» за подання зустрічного позову слід було сплатити 2 362,96 грн., а не 1 827,00 грн.

Враховуючи те, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВК ЄвродизельВ» в дохід Державного бюджету України 535,96 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія ЄвродизельВ» (01033, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37480707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРСЕТВ» (79022, м.Львів, вул. Городоцька, 174, код ЄДРПОУ 38558056) грошові кошти в сумі 202 430,99 грн. та 4048,79 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог за первісним позовом до Приватного підприємства В«Українська маркетингова групаВ» відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія ЄвродизельВ» (01033, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37480707) в дохід Державного бюджету України 535,96 грн. судового збору.

7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 23.11.2015р.

Головуючий суддя Петрашко М.М.

Cуддя Мазовіта А.Б.

Cуддя Щигельська О.І.