Постанова

від 17.11.2015 по справі 904/3367/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 року Справа № 904/3367/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Герасименко І.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Фьокліна Д.І.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1 від 01.09.14;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № б/н від 04.12.14;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЕМКОМПЛЕКС"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3367/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС АГРО", смт. Варва, Чернігівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЕМКОМПЛЕКС", смт. Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 1 263 302,29 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3367/15 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЕМКОМПЛЕКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС АГРО" 1 162 724,49 грн. основного боргу, 57 844,02 грн. пені, 4 294,99 грн. 3% річних, 38 438,79 грн. інфляційних втрат, 25 266,05 грн. судового збору.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки Д-3/1 № 28-ПВ від 18.07.2014 року, вимог ст.ст.525, 526, 350, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 712 Господарського кодексу України, правом позивача стягнути пеню відповідно до п.6.2 договору, 3% та інфляційні відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

17.07.2015 року на виконання рішення видано наказ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обгрунтування скарги зазначає на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що суд не надав належну оцінку тому факту, що позивач поставляв продукцію, яка була заборонена до виробництва та обігу на території України внаслідок відсутності відповідної державної реєстрації.

Також апелянт зазначає, що 11.06.2015 року господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС АГРО" про визнання договору поставки недійсним та стягнення штрафу за поставку неякісної продукції (справа № 904/5074/15).

Вважає дану справу взаємопов'язаною з справою № 904/5074/15 та просить зупинити провадження по справі № 904/3367/15 до набрання законної сили рішення у справі №904/5074/15; скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3367/15.

За відсутності підстав для задоволення даного клопотання, воно колегією суддів відхилено.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що товар прийнято покупцем без зауважень щодо його кількості та якості, договір поставки є дійсним, а строк оплати товару є таким, що настав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС АГРО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛЕМКОМПЛЕКС" (покупець) було укладено договір поставки Д-3/1 СВ № 28-ПВ (т.1 а.с.32).

Даний договір є дійсним. Доводи скаржника щодо відсутності його волевиявлення на укладення договору, вплив рекламної інформації позивача щодо якості товару, заборону вказаної в договорі продукції до виробництва та обігу належними та допустимими доказами не підтверджено.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки ("ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюються в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що товаром згідно з цим договором є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інший товар, як власного виробництва так й інших виробників, що буде поставлятися згідно видаткових накладних. Номери, індекси стандартів, технічних умов та іншої документації про якість товарів зазначаються в сертифікатах якості який є невід'ємним додатком до даного договору. Покупець не заперечує проти поставки йому товару виробленого згідно технічних умов. Підписанням даного договору покупець підтверджує, що постачальником йому доведено всю необхідну інформацію про походження товару, виробника товару, продавця, спосіб виготовлення товару, джерела та спосіб придбання, кількість, споживчі властивості, якість товару, придатність до застосування, стандарти та технічні умови по яким виготовлено товар, характеристики товару, особливості використання товару, ціну на товар.

Згідно з пунктом 2.1 договору, ціни на товар наведені у видаткових накладних, специфікаціях та/або рахунках-фактурах та включають вартість доставки товару покупцю.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 1 604 133,32 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (т.1 а.с.34,36,38,40-42,44-46,48,50-51,53-54,56,58,60-62,64,66-68,70,72,74-78,80-82,84-85,87).

Факт отримання товару відповідачем не заперечується та підтверджується наданим до матеріалів справи довіреностями (т.1 а.с.35,37,39,43,47,49,52,55,57,59,63,65,69,71,73,79,83,86).

Посилаючись на неналежну оцінку доводів відповідача, скаржник зазначав на те, що поставлений товар заборонений до виробництва та обігу в Україні, є неналежної якості, що призвело до втрат тварин, для відгодівлі яких застосовувалась отримана продукція. Дані доводи колегія суддів не приймає з огляду на наступне:

По-перше, належні та допустимі докази визнання договору недійсним відповідачем не надано.

Матеріали справи свідчать, що на час розгляду апеляційної скарги господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/5074/15 постановлено судове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЛЕМКОМПЛЕКС" в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС АГРО" про визнання договору поставки Д-3/1 СВ № 28-ПВ від 18.07.2014 року недійсним та триває апеляційний розгляд даної справи (том 2 а.с. 124). Саме у вказаній справі розглядались викладені відповідачем обставини щодо його волевиявлення при укладенні договору, правомірності продажу передбаченого договором товару, щодо якості отриманої продукції ( том 2 а.с.93 - 38).

Окрім того, всім зазначеним скаржником обставинам суд першої інстанції надав відповідну оцінку в оскаржуваному рішенні.

По-друге, згідно п.1.2 договору поставки відповідач підтвердив свою обізнаність щодо походження товару, виробника товару, продавця, способу виготовлення товару, джерела та спосіб придбання, кількість, споживчі властивості, якість товару, придатність до застосування, стандарти та технічні умови по яким виготовлено товар, характеристики товару, особливості використання товару.

По-третє, позивачем суду першої інстанції надані сертифікати якості поставленої продукції, які надавались відповідачу при поставці продукції за кожною видатковою накладною (том 1 а.с.169-220, том 2 а.с.1-76).

По-четверте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що при прийманні продукції він діяв відповідно до вимог п.5.5 договору поставки, та встановив неналежну якість продукції саме в порядку, визначеному пунктами 5.8 - 5.12 розділу 5 договору поставки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що товар прийнято покупцем, використано на свій розсуд, зауважень щодо його якості у встановленому діючим законодавством та договором поставки порядку продавцю товару не заявлено, тому відповідно до п. 2.3 договору товар підлягає оплаті.

Встановлено, що всього позивачем поставлено товар на суму1 604 133,32 грн., сплачено відповідачем 441 408,83 грн., залишок складає 1 162 724,49 грн.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.3 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідачем умови п.2.3 договору та вимоги закону не виконано, доказів сплати заборгованості суду не надано. Тому висновок оскаржуваного рішення про її стягнення є правомірним.

Відповідно до положень ст. ст. 610-611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема обов'язок сплатити неустойку.

Відповідно до пункту 6.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 01.12.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 57 844,02 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем нараховано 3% річних за період 01.12.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 4 294,99 грн. та інфляційні втрати за період січень-лютий 2015 року у сумі 38 438,79 грн.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат проведено позивачем правильно, з врахуванням вимог ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", офіційно встановлених індексів інфляції, суми та періоду заборгованості.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. .

Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3367/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий Т.А.Верхогляд

Суддя І.Г.Герасименко

Суддя Ю.Б.Парусніков

Підписано в повному обсязі 27.11.2015 року.