Постанова

від 25.11.2015 по справі 913/651/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.11.2015 справа №913/651/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1Л ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі розглянувши апеляційну скаргу за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4 Публічного акціонерного товариства В«Державний експортний - імпортний банк УкраїниВ» , м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк», м. Луганськ ОСОБА_5 (довіреність від 14.12.12 №010-01/9767) не з'явився на рішення господарського судуЛуганської області від 20.10.2015 р. у справі№913/651/15 (суддя Байбак О.І. ) за позовом до про Публічного акціонерного товариства «Державний експортний - імпортний банк України» м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк», м. Луганськ Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат - Профіль», м.Антрацит, смт.Дубівський, Луганська область стягнення 3 690 028,47 грн. ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль», м. Антрацит, смт. Дубівський, Луганська обл. заборгованості за укладеним між сторонами кредитним договором № 61114К4 від 20.03.2014 р., в загальному розмірі 3690028,47 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.10.2015року у справі № 913/651/15 (суддя Байбак О.І.), в редакції ухвали суду про виправлення описки від 20.11.2015року, позовна заява задоволена частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль» (адреса: 94638 Луганська обл., м. Антрацит, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України 2100000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, наданим в рамках кредитного договору № 61114К4 від 20.03.2014 р.;

528939,76 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами;

24860,01 грн. простроченої заборгованості за нарахованою комісією за управління;

252868,65 грн. втрат від інфляції за простроченим кредитом (основним боргом);

108984,17 грн. втрат від інфляції за простроченими процентами за кредитом (основним боргом);

19316,44 грн. 3 % річних за простроченим кредитом (основним боргом);

6362,84 грн. 3 % річних за простроченими процентами за кредитом (основним боргом);

159960 грн. штрафу;

63400,71 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Позивачем у справі подана апеляційна скарга на рішення суду, у якій апелянт, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 377 766,67 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 65 827,20 грн. та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги заявник, зокрема, посилається на те, що на час прийняття судового рішення перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, законодавчо не визначений.

Відзив на скаргу не наданий. Апеляційна скарга розглядається за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.101 ГПК України законність рішення суду першої інстанції перевіряється у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд встановив.

20.03.2014р. між позивачем (кредитор та/або банк) та відповідачем (позичальник) укладено Кредитний договір № 61114К4 (а. с. 12-20), відповідно до умов якого (п. 2.1) банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за траншами, комісії та інші платежі за цим договором.

Згідно зі ст. 1 Кредитного договору кредит - означає позичковий капітал у грошовій формі, який Банк надає для фінансування Проекту на умовах, визначених Кредитним договором.

За змістом п. п. 2.2.-2.4. Кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії; Ліміт кредитної лінії: 2100000 грн.; кінцевий термін погашення кредиту 17 березня 2017 р.

Згідно з п. 2.7. Кредитного договору, у рамках цього договору позичальник сплачує банку проценти за траншами, комісію за надання кредиту, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1.2. Кредитного договору, розмір процентної ставки за траншами 34,2% річних.

Підпункт 3.2.2.1 Кредитного договору передбачає, що розмір ставки комісії за управління кредитом із використанням механізму надання коштів траншами 0,1% від суми траншу, зазначеної у відповідній додатковій угоді про надання траншу. За неповний місяць комісія за управління кредитом стягується пропорційно кількості днів користування траншем.

Згідно з п. 6.3. Кредитного договору, погашення кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості. При цьому, погашення окремих траншів здійснюється позичальником у строки, передбачені відповідними додатковими угодами.

Відповідно до п.п. 6.7.- 6.8. Кредитного договору сплата комісії за надання траншу (у разі, якщо така комісія передбачена у додатковій угоді про надання траншу) має бути здійснена позичальником не пізніше дати надання траншу. Сплата комісії за управління кредитом із використанням механізму надання коштів траншами (крім комісії за управління кредитом із використанням механізму надання коштів траншами за останній період сплати такої комісії) має здійснюватися позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління кредитом із використанням механізму надання коштів траншами за попередній місяць.

Згідно п. 9.2.2. договору до зобов'язань позичальника, зокрема, належить своєчасно та у повному обсязі погашати банку кредит, сплатити проценти за траншами, комісії та інші платежі за цим договором.

Відповідно до п. 10.2 договору, у разі невиконання (несвоєчасного виконання) Позичальником будь-яких зобов'язань, визначених Кредитним договором, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Пунктами 10.4-10.5 договору, зокрема, передбачено, що за невиконання позичальником зобов'язань, визначених підпунктом 9.2.22, 9.2.23 позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 3570 грн. щомісячно за кожне окреме порушення протягом строку невиконання зазначених зобов'язань. За невиконання позичальником зобов'язань, визначених підпунктом 7.8 позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 10000 грн. щомісячно за кожне окреме порушення протягом строку невиконання зазначених зобов'язань.

Додатком № 1 до кредитного договору (а.с. 27) сторонами узгоджено графік зміни ліміту заборгованості.

Додатковою угодою про надання Траншу № 61114К4-2 від 26.03.2014 року (а. с. 33) сторонами узгоджено, що сума траншу буде становити 701 1140,60 грн.; кінцевий термін погашення траншу 25.03.2015 року; розмір процентної ставки за користування траншами за цим траншем на період надання траншу по 25.03.2015 р. становить 24,2 % річних.

Додатковою угодою про надання Траншу № 61114К4-3 від 07.04.2014 року (а. с. 34) сторонами узгоджено, що сума траншу буде становити 900 000 грн.; кінцевий термін погашення траншу 06.04.2015 року; розмір процентної ставки за користування траншами за цим траншем на період надання траншу по 06.04.2015 р. становить 24,2 % річних.

Додатковою угодою про надання Траншу №61114К4-4 від 10.04.2014 року (а. с. 35) сторонами узгоджено, що сума траншу буде становити 158 885,40 грн.; кінцевий термін погашення траншу 09.04.2015 року; розмір процентної ставки за користування траншами за цим траншем на період надання траншу по 09.04.2015 р. становить 24,2 % річних.

Додатковою угодою про надання Траншу №61114К4-5 від 04.07.2014 року (а. с. 36) сторонами узгоджено, що сума траншу буде становити 500000 грн.; кінцевий термін погашення траншу 03.07.2015 року; розмір процентної ставки за користування траншами за цим траншем на період надання траншу по 03.07.2015 р. становить 25,2 % річних.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки з рахунків відповідача (а. с. 46-70), позивач свої зобов'язання за кредитним договором та вищезазначеними додатковими угодами виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в загальній сумі 2600000 грн.

Проте, відповідач в порушення умов договору, своєчасно не сплатив заборгованість за кредитом, процентами та комісіями за його користування.

Заборгованість останнього перед позивачем за кредитним договором становить:

2100000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом;

528939,76 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

24860,01 грн. прострочена заборгованість за нарахованою комісією за управління;

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі п. 10.2 договору та ст.625 ЦК України за періоди прострочення, що мали місце з 08.09.2014 р. по 14.08.15 р. нараховано:

391694,53 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту;

91098,36 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів;

4532,19 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії за управління;

252913,51 грн. втрат від інфляції згідно за простроченим кредитом (основним боргом);

110347,20 грн. втрат від інфляції за простроченими процентами за кредитом (основним боргом);

19316,44 грн. 3 % річних за простроченим кредитом (основним боргом);

6366,47 грн. 3 % річних за простроченими процентами за кредитом (основним боргом).

У зв'язку із порушенням відповідачем п. 7.6, 7.8, 9.2.22, 9.2.23.2, 9.2.27 договору, позивачем на підставі п. п. 10.4-10.5 зазначеного договору нараховане 159960,00 грн. штрафу.

Факт оплати існуючої заборгованості після звернення позивача до суду з позовом по даній справі позивачем заперечується.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області таким, що підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п. 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вищевказане, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та порушення відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати кредиту, процентів та комісій за його користування підтверджується матеріалами справи.

Строк виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування ним, за змістом додаткових угод про надання Траншів, укладених в рамках кредитного договору, є таким, що сплинув, тобто права позивача в даному випадку є порушеними.

Розрахунок існуючої заборгованості позивачем здійснено арифметично вірно, на підставі умов укладеного між сторонами договору та відповідних вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто 2100000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 528939,76 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 24860,01 грн. простроченої заборгованості за нарахованою комісією за управління.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчить надані позивачем виписки з банківських рахунків відповідача, позивач протягом строку користування кредитом неодноразово прострочував відповідні оплати заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування ним. Зазначене надає позивачу право в порядку на нарахування відповідачу до сплати інфляційних та річних в порядку, визначеному частиною 2 ст.625 ЦК України.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок зазначених санкцій (а.с. 41-43), господарським судом виявлені арифметичні помилки та неточності у звВ»язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача:

252868,65 грн. втрат від інфляції згідно за простроченим кредитом (основним боргом);

108984,17 грн. втрат від інфляції за простроченими процентами за кредитом (основним боргом);

19316,44 грн. 3 % річних за простроченим кредитом (основним боргом);

6366,47 грн. 3 % річних за простроченими процентами за кредитом (основним боргом).

В решті позову про стягнення інфляційних господарським судом правомірно відмовлено у зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Згідно ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Відповідно до п. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вищевказане, відповідальність відповідача щодо сплати на користь позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня, визначена п. 10.2 кредитного договору.

Оскільки відповідач допустив порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, позивачем на підставі відповідних положень закону було нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту, пеню за несвоєчасне погашення процентів, пеню за несвоєчасне погашення комісії за управління за період прострочення з 08.09.2014 р. по 14.08.15 р.; та штраф за невиконання пунктів 7.6, 7.8, 9.2.22, 9.2.23.2, 9.2.27 договору, позивачем на підставі п. п. 10.4-10.5 зазначеного договору нараховано 159960,00 грн. штрафів.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив усім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, де проводиться антитерористична операція.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження КМУ № 1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін і набрала законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, за період коли була нарахована пеня та штрафні санкції діяв перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р., у зв'язку із визнанням нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р., яким було зупинено його дію.

Тобто норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (ст.1) передбачають зворотну дію закону у часі з моменту прийняття Указу Президенту від 14.04.2014р. №405/2014 та його дію до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Тобто, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ та м. Антрацит, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом та не потребує доказування відповідно до ст.35 ГПК України.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території Луганської області, знаходження м. Антрацит Луганської області на непідконтрольній Україні території, є загальновідомим фактом.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, враховуючи положення ст.35 ГПК, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені.

В той же час, незважаючи на вищевказане, рішенням господарського суду Луганської області з відповідача безпідставно стягнуто 159 960 грн. штрафу.

Поза увагою господарського суду залишились положення кредитного договору про порядок стягнення штрафу.

Стаття 10 Кредитного договору містить положення ( п.10.3, 10.4, 10.5) відповідно до якого «штрафна санкція підлягає сплаті … протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення Банку про необхідність сплати такої штрафної санкції».

Вимоги щодо форми повідомлення визначені п.14.4 ст.14 Кредитного договору.

П.п.14.4.1 п.14.1 ст. 14 Договору визначає, що «будь-яке повідомлення, що надсилається однією Стороною іншій згідно з цим договором, має бути надане у письмовій формі з дотриманням відповідних процедур при доставці особисто, поштою, листом засобами ПТК «Клієнет-Банк», у т.ч. рекомендованим листом, телеграмою, телексом, факсом, електронною поштою на адресу відповідної сторони» (а.с.26).

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідних повідомлень та доказів їх отримання відповідачу. Такі докази не надані і Донецькому апеляційному господарському суду.

Таким чином, вимога позову про стягнення сум штрафів без попередньо направлених повідомлень відповідачу про необхідність сплати штрафу, як того вимагають умови кредитного договору, заявлена передчасно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 35, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічне акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк», м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2015 року у справі № 913/651/15 скасувати частково.

У частині 2 резолютивної частині рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2015 року у справі № 913/651/15 цифри та слова « 159 960 грн. штрафів» вилучити.

Цифри та слова « 63 400, 71 грн. судового збору» змінити на « 60 826,6 грн. витрат по сплаті судового збору».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя: О.Л. Агапов

Судді: Н.В. Бутко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим: 1- позивачу,1-відповідачу,1-у справу,1-ДАГС,1-ГСЛО