Постанова

від 16.11.2015 по справі 922/4338/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 922/4338/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4961 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.15 р. у справі № 922/4338/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазремонт", м. Харків

про стягнення 131 802,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазремонт" 46400,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 15367,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 70034,80 грн., посилаючись на те, що відповідачем не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо проведення розрахунків за виконані роботи за договором субпідряду № 01/03-2013СП від 01.03.2013 р. на виконання робіт по технічному забезпеченню при капітальному ремонті свердловини № 1 Васищівського ГКР.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 36400,00 грн., 15367,62 грн. - 3% річних та інфляційних втрат в сумі 70034,80 грн., в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн. просив суд припинити провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем цієї суми під час розгляду справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2015 р. у справі № 922/4338/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазремонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" основного боргу в сумі 36400,00 грн., 3% річних в сумі 15367,62 грн., інфляційних втрат в сумі 70034,80 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2637,00 грн. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем в процесі розгляду справи частково сплачений борг в сумі 10000,00 грн., а отже господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 36400,00 грн. перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки є вірними, у зв'язку з чим 3% річних в сумі 15367,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 70034,80 грн. та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2015 р. у справі № 922/4338/15, у задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції помилково визнав наявність заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним між сторонами договором, з тих підстав, що грошове зобов'язання боржником виконане повністю, а отже невірним в даному випадку є стягнення судом також інфляційних втрат та 3 % річних, та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

11.11.2015 р. відповідач надав суду письмові пояснення та зазначив, що після звернення до суду апеляційної інстанції повністю сплатив заборгованість у сумі 36400,00 грн. (платіжне доручення № 354 від 02.11.2015 р.), а отже вважає, що відсутній предмет спору в цій частині, також зазначив про невірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазремонт" (підрядник) укладений договір субпідряду № 01/03-2013СП на виконання робіт по технічному забезпеченню при капітальному ремонті свердловини № 1 Васищівського ГКР (далі - договір).

Згідно з п. 5.1.12. договору, підрядник зобов'язався оплатити грошовими коштами роботи, виконані субпідрядником, згідно з умовами договору та додатків до нього.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що вартість робіт визначається фактично виконаним обсягом робіт, який підтверджується актами виконаних робіт.

Згідно з п. 7.5. договору оплата робіт, що виконуються субпідрядником по цьому договору, додатковим угодам до нього та додатках до них здійснюється підрядником в порядку:

- з моменту відвантаження субпідрядником першого вантажу підряднику для транспортування на свердловину, протягом трьох робочих днів підрядник здійснює передоплату за перші 15 діб роботи;

- за п'ять днів до початку місяця в якому передбачається проведення робіт - 50 відсотків очікуваного обсягу;

- остаточний розрахунок - протягом п'яти банківських днів, що обчислюється з наступного дня після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем виконані роботи на загальну суму 1704000,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (а. с. 37 - 41).за період березень-липень 2013 року.

Як зазначає позивач на підставі підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт позивачем виставлені рахунки, які відповідач повинен оплатити.

Загальна сума оплати за виконані роботи станом на момент пред'явлення позову до суду складала 1657600,00 грн. (платіжні доручення а. с. 24 - 36).

Таким чином, зазначає позивач станом на момент пред'явлення позову до суду сума основного боргу відповідача складає 46400,00 грн.

06.12.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1570 про стягнення боргу в сумі 596400,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 150456,62 грн.

Відповідач листом № 354 від 13.12.2013 р. надав відповідь на претензію позивача та визнав існуючий борг та зазначив, що при першій же нагоді розрахується з позивачем.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.

В процесі розгляду справи відповідачем платіжним дорученням № 251 від 04.08.2015 р. частково сплачений основний борг в сумі 10000,00 грн.

У зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 10000,00 грн.. в порядку п.1-1 ст. 80 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідачем в процесі розгляду справи частково сплачений борг в сумі 10000,00 грн., а отже господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 36400,00 грн. Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат, судом було встановлено, що дані розрахунки є вірними, у зв'язку з чим 3% річних в сумі 15367,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 70034,80 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України , визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ).

Згідно зі ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності певних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Згідно з ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 36400,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та здійснено з урахуванням встановленого та опублікованого індексу інфляції за вказаний період.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 70034,80 грн. інфляційних втрат та 15367,62 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Доводи заявника, викладені у апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції, невірно стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3% річні, колегією суддів відхиляються, оскільки позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просив стягнути заборгованість з боржника та інфляційні втрати, 3 % річні, які судом першої інстанції перевірені та стягнуті, при цьому заборгованість стягнута з урахуванням часткової її сплати відповідачем.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 10.09.15 р. у справі № 922/4338/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.15 р. у справі № 922/4338/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.11.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.