Постанова

від 25.11.2015 по справі 922/5111/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа №922/5111/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №38-2072/470 від 10.05.2012 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №817 від 25.11.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, м.Харків, (вх.№5162Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року по справі №922/5111/15,

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м.Харків,

до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, м.Харків,

про стягнення коштів у розмірі 169799,15 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області про стягнення заборгованості в розмірі 169799,15 грн., посилаючись на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором про постачання теплової енергії №160 від 01.03.2002 року, в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію. Крім того, позивачем до стягнення з відповідача були заявлені судові витрати в розмірі 3395,98 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року по справі №922/5111/15 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 169799,15 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року та судовий збір у розмірі 3395,98 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року апеляційну скаргу Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20.11.2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№15689), в якому просить суд надати відстрочку для сплати судового збору до 05.12.2015 року.

23.11.2015 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№15753), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 25.11.2015 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити, при цьому звернув увагу суду апеляційної інстанції, що по даній справі надавалась заява про застосування строків позовної давності.

Представник позивача оголосив зміст відзиву на апеляційну скаргу та пояснив, що заперечує проти позиції скаржника з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.03.2002 року між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Державним комунальним закладом освіти середньою школою І-ІІІ ступенів №54 (споживач, відповідач у справі) укладено договір №160 про постачання теплової енергії (договір).

У подальшому, додатковою угодою від 15.03.2005 року до договору №160 від 01.03.2002 року, було змінено назву споживача на Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, м.Харків.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач узяв на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно п.10.1. договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року.

Сторони також погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Так, договір №160 про постачання теплової енергії від 01.03.2002 року та додаткову угоду до нього від 15.03.2005 року підписано позивачем та відповідачем, а також скріплено печатками підприємств.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості а сторонами не заперечується, що дія договору не була припинена.

Згідно п.2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору.

Так, відповідно до укладених між сторонами додатків до договору №160 від 01.03.2002 року за №1 від 26.03.2005 року, від 01.10.2007 року, від 01.08.2008 року, 01.10.2008 року, від 01.04.2010 року, сторонами було погоджено обсяги постачання теплової енергії споживачу та визначені схеми меж поділу теплової енергії мережі та технічні характеристики теплотраси.

06.06.2008 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору №160 від 01.03.2002 року про постачання теплової енергії, у відповідності до умов якої облік теплової енергії з моменту прийняття засобу обліку теплової енергії, який встановлено на об'єкті теплоспоживання на комерційний облік, нарахування проводяться виключно за показниками вузла обліку теплової енергії.

Відповідно до п.5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладом обліку.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору, встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з жовтня 2010 року по січень 2011 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення в будинку м.Харків, вул. Академіка Богомольця, 4 та вул. Жовтневої революції, 106 за спірний період, підписаними балансоутримувачем та КП «Харківські теплові мережі», та скріплено печатками юридичних осіб.

Натомість, матеріали справи не містять доказів, споживачем - відповідачем, не доведено того, що він виконав своє зобов'язання за договором і сплатив кошти за поставлену теплову енергію.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт постачання теплової енергії відповідачу, зокрема, актом про підключення опалення до приміщень відповідача на початку опалювального сезону та актом про відключення опалення від приміщень відповідача про закінчення опалювального сезону. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками, на підставі чого, право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого останній звернувся до суду порушене. Також, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті у належні строки та розмірі за договором про постачання теплової енергії №160 від 01.03.2002 року з урахуванням додаткових угод до нього в розмірі 169799,15 грн., а вимога щодо стягнення з вказаної суми з відповідача на користь позивача обґрунтована та знаходить своє документальне відображення в матеріалах справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2015 року відповідачем було подано клопотання, в якому останній просив застосувати строки позовної давності, зважаючи на пропущення позивачем трирічного строку для подання позову .

Відповідно до приписів ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, згідно із ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку, обов'язок у відповідача по сплаті за спожиту теплову енергію виник з 26.04.2011 року, оскільки опалювальний сезон 2011 року закінчився 15 квітня 2011 року. Тому, вимога про сплату заборгованості могла бути пред'явлена позивачем з 26 квітня 2011 року. Таким чином, строк позовної давності закінчився 26 квітня 2014 року тоді, як позивач звернувся з даним позовом до господарського суду у вересні 2015 року (02.09.2015 року).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно положень частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Чинне законодавство не містить переліку поважних причин, за наявності яких строк позовної давності може бути поновлено. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

У той час, позивач не довів колегії судів наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, як і не доведено наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до частини 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, заявлення відповідачем про сплив строку позовної давності, а позивачем не наведено поважних причин пропуску позовної давності, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення на вищевказані обставини уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов до необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм права, через що таке рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року по справі №922/5111/15 підлягає скасуванню, з прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового про відмову в задоволенні позову, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат, а саме за подання позовної заяви судові витрати відшкодуванню не підлягають та відшкодувати витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року було відстрочено відповідачу (апелянту по справі) сплату судового збору за подання апеляційної скарги до моменту вирішення апеляційної скарги по суті, а саме до 25.11.2015 року.

20.11.2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№15689), в якому він просить суд надати відстрочку для сплати судового збору до 05.12.2015 року, посилаючись на те, що в бюджеті м.Харкова не передбачено такої графи витрат, як сплата судового збору для шкіл і такі кошти не можуть бути виділені. Отже, відповідач зазначає, що для сплати судового збору він вимушений зібрати кошти з благодійних внесків.

Оскільки, станом на момент вирішення по суті апеляційної скарги, апелянтом судовий збір не сплачено, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області (апелянт у справі) на користь державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, для сплати судового збору колегія суддів вбачає можливість надати відстрочку до 05.12.2015 року.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року у справі №922/5111/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відмовити.

Стягнути з Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області (61157, м.Харків, вул.Академіка Богомольця, буд. 4, код ЄДРПОУ 21232022) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код 37999654, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») 2801,68 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Клопотання Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області про надання відстрочки сплати судового збору задовольнити.

Надати Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області відстрочку виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року, а саме щодо сплати судового збору до 05.12.2015 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м.Харків, вул. Доброхотова, 11, розрахунковий рахунок 260333012313 ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області (61157, м.Харків, вул.Академіка Богомольця, буд. 4, код ЄДРПОУ 21232022) 2801,68 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.