Рішення

від 23.09.2015 по справі 758/13678/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13678/14-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сербіної Н. Г. ,

при секретарі - Гончарук Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат під час звільнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, свої вимоги обґрунтовує тим, що працювала у відповідача на посаді менеджера з туризму на підставі наказу №2-п від 03.05.2012 року.

З квітня 2013 року по червень 2013 року, включно, відповідач не виплачував їй заробітну плату, пояснюючи відсутністю коштів на підприємстві.

30.06.2013 року вона була звільнена за власним бажанням на підставі наказу « 1-п від 30.06.2013 року, однак в день звільнення відповідач не провів з нею розрахунок за останні 3 (три) місяці її праці.

Позивачка вказує, що її середня заробітна плата складає 5 000 (п*ять тисяч) гривень на місяць, таким чином нарахована але не виплачена заробітна плата складає 15 000 (п*ятнадцять тисяч) гривень. Також їй не виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

14 липня 2014 року Подільським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ТОВ «Магазин круїзів та подорожей» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 20 000 гривень. 23.10.2014 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року наказ було скасовано.

Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 15 000 (п*ятнадцять тисяч) гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 85 840 грн. та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 5 568 грн..

У судовому засіданні 27.04.2015 року представник позивача позов підтримав з тих же підстав, просив позов задовольнити. В подальшому позивачка та її представник не з»явились у судове засідання, представник позивача надала заяву, де просила розглянути справу у її відсутність та не заперечувала проти постановлення заочного рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.2015 року позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити, подав заяву про застосування строків позовної давності, оскільки вважає, що у спорах про стягнення заробітної плати застосовується строк два місяці. В подальшому у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважав за можливе розглядати справу у відсутність сторін та постановити заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка працювала у відповідача з 03.05.2012 року на посаді менеджера з туризму, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с.6-7).

Наказом № 1 -п від 30.06.2013 року позивачку було звільнено за власним бажанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як зазначає позивачка їй не виплачувалась заробітна плата за квітень , травень та червень 2013 року та не було виплачено розрахунок при її звільненні.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, відповідно до ст. 117 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( ст. 117 КЗпП ).

Пленум Верховного Суду України у п. п. 20, 21, 23 постанови « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12. 1999 р. N 13 роз»яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок), передбачається, що у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

ОСОБА_1 була звільнена 30.06.2013 року.

З довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 09.07.2013 року № 01-09.07 ( а.с.8) вбачається, що заробітна плата позивача у травні 2013 року становила 5 000 грн., в квітні 2013 року- 5 000 грн., а тому середньоденна заробітна плата позивача становить 232 грн. ( 5 000 +5 000= 10 000 грн.: 43 дні = 232 грн.).

Розрахунку при звільненні з позивачем не було проведено, а тому час затримки становить 370 днів ( з моменту звільнення по момент подачі позову). Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становитиме 85 840 грн. ( 370( кількість днів затримки ) х 232 грн. ( середньоденна заробітна плата) = 85 840 грн.).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Компенсація за невикористану відпустку складає 24 ( невикористані дні щорічної відпустки) х 232 грн. ( середньоденний заробіток) = 5 568 грн..

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що з позивачкою було проведено остаточний розрахунок при звільненні, що позивачка знаходилась у щорічній відпустці та докази відсутності її на роботі в день її звільнення, хоча вказані докази неодноразово були витребувані у відповідача.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то вона не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст.. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки твердження позивачки щодо невиплати їй заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку відповідачем не спростовані, суд вважає необхідним позовну заяву задовольнити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115-117 КЗпП України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей», код ЄДРПОУ 38091419, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 15 000 (п*ятнадцять тисяч) гривень, компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 5 568 (п*ять тисяч п*ятсот шістдесят вісім) гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 85 840 (вісімдесят п*ять тисяч вісімсот сорок) гривень, а всього стягнути

106408 грн. ( сто шість тисяч чотириста вісім гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин круїзів та подорожей», код ЄДРПОУ 38091419, на користь держави судовий збір в розмірі 1064 гривні 08 коп.( одну тисячу шістдесят чотири гривні вісім копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Г. Сербіна