Постанова

від 23.11.2015 по справі 918/650/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Справа № 918/650/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1, від 28.03.2000р.

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт № Ср 092549, від 04.06.1996р.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.15 р. у справі № 918/650/15

за позовом Квасилівського колективного підприємства "Житловик - I"

до Малого приватного підприємства "Леда"

про стягнення заборгованості в сумі 41 518 грн. 27 коп.

ВСТАНОВИВ :

Квасилівське колективне підприємство "Житловик-І" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-4) до Малого приватного підприємства "Леда" (надалі -відповідач), в якій просить сягнути 41 518,27 грн. вартості електроенергії, використаної для роботи ліфтів.

Ухвалою від 12.08.15 р. (т. 1, а.с. 165) провадження у справі в частині стягнення 3804,66 грн. припинено на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.08.15 р. (т. 1, а.с. 168-169) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33 606 грн. 99 коп. заборгованості; в частині стягнення 4 106 грн. 62 коп. заборгованості відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 37 411,65 грн. підтверджується матеріалами справи, тому позовна вимога ККП "Житловик -І" до МПП "Леда" про стягнення боргу, враховуючи припинення провадження у даній справі в частині стягнення 3 804,66 грн. основного боргу, підлягає частковому задоволенню в сумі 33 606,99 грн. Доказів належного виконання МПП "Леда" зобов'язань за договорами відповідач суду не надав. Що стосується вартості електроенергії в розмірі 4 106,62 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, суд зазначає, що заборгованість у вказаному розмірі не підтверджена належними доказами, тому позов в цій частині не підлягає до задоволення з огляду на недоведеність позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т. 1, а.с. 175-179) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.08.15 року у даній справі скасувати.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що розрахунок суми боргу, що стягується з відповідача не відповідає вимогам п. 5 ст. 54 ГПК України.

Крім того скаржник стверджує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та приймаючи до уваги рахунки-фактури за січень 2012- травень 2015 р., не врахував приписи ст. 257 ЦК України щодо застосування строків позовної давності.

Відповідач зазначає, що рахунки-фактури не є допустимими доказами по даній справі. Просить суд апеляційної інстанції врахувати коригування, згідно акту звірки у розмірі 5702,22 грн., враховуючи той факт, що позивач по справі не заперечував, наявності підстав для такого коригування.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 1 січня 2008 року між ККП "Житловик-І" (балансоутримувач електролічильників ліфтів) та МПП "Леда" укладено договір про відшкодування вартості електроенергії, використаної для роботи ліфтів в багатоповерхових житлових будинках смт. Квасилів (т. 1, а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець надає послуги по експлуатації пасажирських ліфтів ж/будинків смт. Квасилів та відшкодовує балансоутримувачу електролічильників ліфтів вартість електроенергії спожитої для роботи ліфтів.

Балансоутримувач електролічильників ліфтів розраховується за спожиту ліфтами електроенергію з енергопостачальною організацією.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що балансоутримувач електролічильників ліфтів розраховується за спожиту ліфтами електроенергію з енергопостачальною організацією ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" згідно договору за показниками лічильників по рахунках.

Згідно п. 3.1. Договору, розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Плата за електроенергію Виконавцем вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем відповідно до кількості реалізованих чіп-карток на рахунку баланосоутримувача електролічильників ліфтів.

Виконавець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість використаної електроенергії (п. 5.2.1).

07 лютого 2012 року між ККП "Житловик-І" (балансоутримувач електролічильників ліфтів) та МПП "Леда" (виконавець) укладено договір про відшкодування вартості електроенергії, використаної для роботи ліфтів в багатоповерхових житлових будинках смт. Квасилів (т. 1, а.с. 11-12), за умовами якого виконавець на підставі Договору на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів № 42-Р від 01.01.2010 року, укладеного між виконавцем та Квасилівською селищною радою виконує роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів у смт. Квасилів у будинках по вул. Молодіжна, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48 та відшкодовує балансоутримувачу електролічильників вартість електроенергії спожитої для роботи ліфтів (п. 1.1).

Згідно п. 1.2 "Балансоутримувач електролічильників" розраховується за спожиту ліфтами електроенергію з енергопостачальною організацією ПАТ "АЕС Рівнеенерго" згідно відповідного договору за показниками лічильників.

Згідно п. 2.1 Договору, вартість предмету Договору визначається на підставі Калькуляції вартості електроенергії, витраченої на роботу ліфтів, що включається до вартості чіп-картки, яка є невід'ємною частиною Договору і складає 4,19 грн. за 100 поїздок.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що для оплати робіт, наведених у п. 1.1. даного Договору, виконавець проводить продаж та (або) поповнення ліфтових чіп-карток, до вартості яких входить вартість електроенергії, що споживається при роботі ліфтів, розмір якої наведений у п. 2.1 даного Договору.

Розрахунковим періодом для оплати вартості предмету Договору є календарних місяць (п. 3.2)

Оплата вартості предмету Договору здійснюється виконавцем не пізніше 25-го числа наступного за розрахунковим місяця на підставі наданих балансоутримувачем електролічильників рахунків на оплату вартості спожитої при роботі ліфтів електроенергії шляхом перерахування на розрахунковий рахунок балансоутримувача електролічильників коштів зазначених у рахунках на оплату (п. 3.3).

Згідно п. 5.2.1 Договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість використаної електроенергії відповідно до кількості реалізованих ліфтових чіп-карток.

Згідно калькуляції вартості електроенергії, витраченої на роботу ліфтів, що включається до вартості чіп-картки з 01.01.12р. складає 4,19 грн. (т. 1 а.с. 12).

16 червня 2014 року між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду № 1 на внесення змін до Договору про відшкодування вартості електроенергії, використаної для роботи ліфтів в багатоквартирних житлових будинках смт. Квасилів від 07.02.12 р. (т. 1, а.с. 13).

Даною угодою внесено зміни в п. 2.1 Договору, а саме викладено його в наступній редакції: "вартість предмету Договору визначається на підставі Калькуляції вартості електроенергії, витраченої на роботу ліфтів, що включається до вартості чіп-картки, яка є невід'ємною частиною Договору і складає 5,40 грн. за 100 поїздок".

Неналежне виконання відповідачем умов Договору від 07.02.12 р. в частині відшкодування вартості електроенергії, використаної для робот ліфтів, стало підставою для звернення позивача в господарський суд про стягнення 41518,27 грн. заборгованості.

Суд першої інстанції задоволив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 606 грн. 99 коп. заборгованості за спожиту електроенергію. Однак, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 509 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.3 Договору від 07.02.12 р. передбачено, що оплата вартості предмету Договору здійснюється виконавцем не пізніше 25-го числа наступного за розрахунковим місяця на підставі наданих балансоутримувачем електролічильників рахунків на оплату вартості спожитої при роботі ліфтів електроенергії шляхом перерахування на розрахунковий рахунок балансоутримувача електролічильників коштів зазначених у рахунках на оплату.

Балансоутримувач електролічильників розраховується за спожиту ліфтами електроенергію з енергопостачальною організацією ПАТ "AES Рівнеобленерго" згідно відповідного договору за показниками лічильників (п. 1.2).

04.10.06 р. між позивачем та ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" укладено договір № 1-2/400 про постачання електроенергії.

В матеріалах справи наявні акти використаної електроенергії (т. 1 , а.с. 121-160), з яких вбачається, що ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" поставило Квасилівському КП "Житловик -1" (споживач) електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, зокрема, по вул.. Молодіжна. Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та ПАТ "Рівнеобленерго".

Згідно пояснень позивача, після зняття показів обліку споживачем та оформлення звіту про використану електроенергію, позивач визначає обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії ліфтами та визначає вартість спожитої ліфтами електроенергії шляхом множення кількості спожитої електроенергії на тариф електроенергії. Після чого виписується рахунок-фактура для оплати відповідачем спожитої ліфтами електричної енергії.

Для нарахування плати за використану електроенергію для роботи ліфтів, застосовувались тарифи на електроенергію: за період з 01.01.11р. по 01.06.14 р. 0,3648 грн. за 1 кВт електроенергії, за період з 01.06.14 р. по 01.04.15 р. 0,4194 грн. за 1 кВт електроенергії, за період з 01.04.15 р. по теперішній час 0,63 грн. за 1 кВт електроенергії.

З матеріалів справи вбачається, що вартість спожитої електроенергії для роботи ліфтів, яка надавалась для оплати відповідачу до січня 2014 р. визначалась шляхом множення кількості спожитої електроенергії (без врахування кількості для освітлення шахт в день в залежності від кількості днів місяця) на тариф на електроенергію.

При цьому, вартість спожитої електроенергії для роботи ліфтів, яка надавалась для оплати відповідачу з січня 2014 р. визначалась шляхом множення кількості спожитої електроенергії на тариф на електроенергію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 3.3 Договору від 07.02.12 р. позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури для відшкодування Балансоутримувачу електролічильників вартості електроенергії спожитої для роботи ліфтів за період січень 2012 року - травень 2015 року на суму 106 927,72 грн. (т. 1, а.с. 63-103).

Враховуючи докази, наявні в матеріалах справи, а саме: рахунки-фактури, акти використаної електроенергії, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав умови від 07.02.12 р., поставивши позивачу електричну енергію для обслуговування ліфтів на загальну суму 106 927,72 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання по спожитої електроенергії виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 78 476,8 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (т. 2, а.с. 52-103). При цьому колегією суддів до розрахунків як доказ оплати не враховуються платіжні доручення за період січень 2012 по червень 2012 р. на суму 12 500 грн. (т. 2 а.с. 107-113), оскільки дані кошти сплачені відповідачем ПП "Квасилівське", яке не є стороною даних правовідносин, що підтверджено представником в судовому засіданні.

Водночас, сторони підписали акт звірки, яким станом на 01.01.14р. скоригували заборгованість відповідача зменшивши її на суму 5 702,22 грн. (т. 1 а.с. 43). А відтак, на час звернення позивача з позовом сума боргу за використану для роботи ліфтів електроенергію склала 22 748,70 грн, а саме 106 927,72грн. (згідно рахунків) - 78 476,8 грн. (сума оплати) - 5 702,22грн. (сума коригування) = 22 748,70 грн.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що на час звернення позивача в господарський суд Рівненської області (12.06.15р.), відповідач свої зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію, належним чином не виконав, в наслідок чого утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 22 748,7 грн.

Враховуючи часткову оплату суми, заявленої до стягнення, в розмірі 3804,66 грн. та припинення в цій частині судом першої інстанції провадження у справі ухвалою від 12.08.15р. (т.1 а.с. 165), апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 18 944,04 грн. (22748,7-3804,66) заборгованості за електроенергію спожиту для роботи ліфтів, в частині стягнення 18 769,57 грн. основного боргу слід відмовити за безпідставністю.

При цьому суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заборгованості станом на 01.01.12р. в розмірі 4106,62 грн., оскільки позивачем не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження кількості спожитої ліфтами електроенергії, її вартості, часткової оплати.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача щодо передчасності звернення про стягнення заборгованості за травень 2015р., виходячи з умов договору про порядок розрахунків, згідно п. 3.3 якого оплата проводиться не пізніше 25-го числа наступного за розрахунковим місяцем. Проте апеляційним судом взято до уваги, що відповідачем самостійно оплачено вартість використаної ліфтами електроенергії за травень 2015р. , що підтверджено платіжними дорученнями № 233 та № 238 відповідно від 14.07.15 та 17.07.2015р. із призначенням платежу "оплата за електроенергію за травень 2015р." на суму 3 804,66 грн., у зв"язку з чим судом першої інстанції припинено провадження у цій частині, про що винесено ухвалу від 12.08.2015р., яка сторонами не оскаржувалася, а тому не переглядається.

Судом критично оцінюються доводи відповідача, що розрахунок вартості спожитої ліфтами електроенергії повинен відбуватися на підставі п. 2.1 договору. Оскільки у відповідності до умови п. 3.3 договору оплата вартості предмету договору здійснюється на підставі наданих "балансоутримувачем лічильників" рахунків на оплату вартості спожитої при роботі ліфтів електроенергії. Відповідач не заперечував отримання рахунків від позивача, що підтверджено його представником в судовому засіданні. Також відповідачем не надано доказів оспорювання кількості чи вартості електроенергії, що визначені в рахунках, чи непогодження з ними, а відтак слід вважати, що він погодився із показниками, зазначеними в них, тобто прийняв до виконання.

Також суд виходить з загальних правил, визначених законодавством, зокрема ПКЕЕ, які регулюють спосіб фіксування кількості спожитої електричної енергії, якими зокрема є покази приладів обліку електроенергії. В даному випадку обсяг споживання електричної енергії, яка використовується ліфтами, відображено в актах використання електроенергії, наданих позивачем (т. 1 а.с. 121-160), дані акти засвідчені Рівненським районом електричних мереж - господарюючим суб"єктом, що не є стороною договору. На підставі відомостей щодо кількості спожитої електроенергії, що зазначена в актах, складено рахунки - фактури, які виставлялися до оплати відповідачу. При дослідженні даних актів та рахунків судом встановлено, що кількість спожитої помісячно електроенергії для роботи ліфтів з січня 2012р. по травень 2015р. не перевищує, вказаних показників у рахунках.

Заперечення відповідача, що за умовами договору п. 3.4, кількість коштів, яка зазначається в рахунках на оплату не повинна перевищувати добуток проданих та поповнених ліфтових чіп-карток та вартість предмета договору, судом не можуть бути взяті до уваги, як підстава для розрахунку, оскільки надані звіти по кількості проданих ліфтових чіп-карток (т. 2 а.с. 11-53) є документом, складеним самостійно відповідачем, та не може вважатися належним доказом. Окрім того, дані щодо кількості проданих карток наявні лише у відповідача та не є доступними позивачу, а відтак врахування позивачем цих даних при здійсненні розрахунків вартості електроенергії є неможливим з об"єктивних причин.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції безпідставно стягнув заборгованість за спожиту електричну енергію за 2012 р., посилаючись на сплив позовної давності, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не звертався в господарський суд першої інстанції з клопотанням про застосування строків позовної давності, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, представник брав участь в засіданнях суду.

Виходячи з вимог розділу ХІІ ГПК України, зокрема ст. 101 ГПК України, апеляційна інстанція не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 944,04 грн. заборгованості за спожиту електроенергію обгрунтовані, підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 769,57 грн. основного боргу слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення. За таких обставин, колегія суддів приходитьдо висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Леда" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.15 р. у справі № 918/650/15 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.15 р. у справі № 918/650/15 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Леда" (33028, вулиця Міцкевича, будинок 32, офіс 53, місто Рівне, код ЄДРПОУ 21087011) на користь Квасилівського колективного підприємства "Житловик-І" (35350, вулиця Молодіжна, будинок 18, смт Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 32362440) 18 944,04 грн. заборгованості та 833,12 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Квасилівського колективного підприємства "Житловик-І" (35350, вулиця Молодіжна, будинок 18, смт Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 32362440) на користь малого приватного підприємства "Леда" (33028, вулиця Міцкевича, будинок 32, офіс 53, місто Рівне, код ЄДРПОУ 21087011) 496 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу №918/650/15 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.