Постанова

від 24.11.2015 по справі 924/1296/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" листопада 2015 р. Справа №924/1296/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Сороці Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 10.07.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 30.08.2015р. №33

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року

у справі № 924/1296/15 (суддя Музика М.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Оллтек-Україна", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", смт. Теофіполь, Хмельницька область

про стягнення 527 788,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.09.2015р. у справі №924/1296/15 позов Дочірнього підприємства "Оллтек-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про стягнення 527788,77 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 447741,00 грн. заборгованості, 4048,07 грн. 3% річних, 74325,00 грн. втрат від інфляції та 10522,28 грн. - витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що між сторонами у даній справі укладено договір поставки у спрощений спосіб, оскільки ТзОВ "Україна 2001" ніколи не направляло до ДП "Оллтек-Україна" ніяких замовлень на поставку товару, а тому останнє не могло укласти договір поставки у спрощеній формі шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, оскільки жодних замовлень не існувало;

- законодавець чітко зазначив, що укладення договору в спрощеній формі можлие шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, тобто термін «замовлення» існує в множині, однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту обміну між сторонами листами факсограмами, телеграмами тощо, що свідчить про неукладеність договору між останніми;

- у даному випадку, сторонами не було погоджено всіх істотних умов, як того вимагає чинне законодавство, зокрема, не погоджено строк дії договору, а тому договір є неукладеним;

- судом до спірних правовідносин помилково застосовано норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки його вимоги не поширюються на дані правовідносини;

- до матеріалів справи долучено копію вимоги про повернення товару та грошових коштів №2578 від 07.09.2015р., яка того ж дня направлена на адресу ДП "Оллтек-Україна", в якій зазначено, що у зв`язку з тим, що договір не укладено ТзОВ "Україна 2001" готове повернути весь отриманий товар ДП "Оллтек-Україна". Однак, судом першої інстанції взагалі не надано оцінки даній обставині.

Представник ТзОВ "Україна 2001" у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року у справі №924/1296/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить оскаржене рішення господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 23.03.2015 року Дочірнім підприємство „Оллтек-УкраїнаВ» виставлено ТзОВ „Україна 2001В» рахунок-фактуру №3686 від 23.03.2015р. на загальну суму 596988,00 грн. (з ПДВ) на оплату товару, а саме: мікросорб А+, в кількості 200кг., та актиген, в кількості 1000кг.

01.04.2015р. за видатковою накладною №114 від 01.04.2015 року, яка містить посилання на рахунок №3686 від 23.03.2015р., Дочірнє підприємство „Оллтек-УкраїнаВ» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Україна 2001В» , в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності №245 від 01.04.2015 року, яка також містить посилання на рахунок №3686 від 23.03.2015р., отримало товар на загальну суму 596988,00 грн. (з ПДВ).

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та містить відтиски їх печаток.

З наявної у матеріалах справи картки рахунку 361 по контрагенту „Україна 2001В» за період з 01.04.2015 року по 18.08.2015 року, вбачається, що відповідач сплатив позивачу 149 247,00 грн. за отриманий по вказаній вище видатковій накладній товар.

05 червня 2015 року ДП „Оллтек-УкраїнаВ» надіслало на адресу ТзОВ „Україна 2001В» лист, вих.№92/15 від 05.06.2015 року, відповідно до якого просило останнього сплатити до 15.06.2015 року 447 741,00 грн. заборгованості за поставлений товар та повідомляло, що у разі несплати коштів змушене буде звертатися до суду.

Вказаний вище лист ТзОВ „Україна 2001В» отримало 08.06.2015 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, як свідчать матеріали справи, останній залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

За наведених вище обставин, Дочірнє підприємство "Оллтек-Україна", посилаючись, зокрема, на ст.ст.181, 193 ГК України, ст.ст.16, 526, 610, 611, 625, 692 ЦК України, звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» 447741,00грн. заборгованості за поставлений товар, 4048,07грн. 3 % річних та 75999,70грн. інфляційних нарахувань, всього - 527788,77грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.09.2015р. у даній справі частково задоволено позов Дочірнього підприємства "Оллтек-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про стягнення 527788,77 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення 447741,00грн. боргу, 4048,07грн. 3% річних, однак вважає, що оскаржене рішення підлягає зміні в частині стягнення 74325,00грн. інфляційних втрат і витрат по сплаті судового збору, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частина перша ст.181 ГК України визначає, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача ДП Оллтек-Україна" товару уповноваженій особі ТзОВ «Україна 2001» (яка діяла за його довіреністю, де міститься посилання на рахунок позивача № 3686 від 23.03.2015 р., який частково сплачений), за видатковою накладною №114 від 01.04.2015р. та прийняття товару останнім, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин з купівлі-продажу.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка, в свою чергу, відповідає вимогам встановленим, зокрема, ст.9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Тому накладна, за якою ТзОВ «Україна 2001» отримало товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку останнього здійснити розрахунок з ДП "Оллтек-Україна" за отриманий товар.

Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України №99 від 16.05.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей", пунктом 2 якої визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом враховується факт здійснення відповідачем часткової оплати вартості отриманого ним товару, що, в свою чергу, підтверджує визнання останнім наявності у нього прямого обов`язку щодо оплати повної вартості отриманого товару з моменту його прийняття від позивача.

Колегією суддів встановлено, що відповідач, у встановлені чинним законодавством строки, свої зобов'язання по оплаті вартості товару у повному обсязі не виконав, сплативши позивачу лише 149247,00грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не спростовано сторонами.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 447741,00грн.

Згідно з нормами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, в першу чергу, відповідача, яким не надано доказів на підтвердження факту погашення заборгованості перед позивачем у зазначеному вище розмірі.

Отже, заборгованість у сумі 447741,00грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» на користь Дочірнього підприємства "Оллтек-Україна".

Як зазначалося, відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання щодо оплати отриманого товару, оскільки передача товару позивачем відповідачу була здійснена 01.04.2014 року, а тому саме з цього моменту у останнього виник обов'язок щодо оплати посталеного товару, відповідно, з 02.04.2015 року слід обраховувати прострочення оплати товару.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є, за своєю правовою природою, платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Так, позивачем нараховано до стягнення 3 % річних у розмірі 4048,07грн., за період з 02.04.2015 року по 20.07.2015 року, та інфляційні у розмірі 75 999,70 грн., за період квітень - червень 2015р.

Перевіривши розрахунки позивача 3% річних від простроченої суми у розмірі 4048,07грн., судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4048,07грн., за період з 02.04.2015 року по 20.07.2015 року.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до висновку місцевого господарського суду щодо відмови у стягненні з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1674,70грн., з огляду на наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, суд першої інстанції при здійсненні обрахунку інфляційних втрат від простроченої суми у розмірі 447741,00грн., яка є незмінною, за період квітень - червень 2015р., не врахував вищевказані рекомендації та допустив помилку при здійсненні обрахунку інфляційних, відповідно, дійшов помилкового висновку щодо розміру стягуваної суми, обрахувавши її, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць окремо, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі, заявленому позивачем, - 75999,70грн., за період квітень-червень 2015 року, виходячи із сукупного індексу інфляції.

Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи скаржника щодо ненадання місцевим господарським судом правової оцінки листу №2578 від 07.09.2015р., де вказано, що у зв`язку з тим, що договір не укладено, ТзОВ "Україна 2001" готове повернути весь отриманий товар ДП "Оллтек-Україна", оцінюються судом критично, оскільки відповідач, оплативши частково вартість отриманого товару, на лист позивача від 05.06.2015р. №92/15 не зреагував, а свій лист надіслав на адресу позивача уже після звернення останнього з позовом до суду.

Твердження скаржника, що між сторонами не укладено договір у спрощений спосіб, а відповідно, між ними не існує ніяких правовідносин, не приймаються до уваги, оскільки відповідач, отримавши від позивача товар, рахунок - фактуру на його оплату та частково оплативши вартість отриманого товару, прийняв пропозицію позивача. При цьому, видаткова накладна та довіреність, видана на представника відповідача, який уповноважений останнім на отримання товару, містять посилання на пред`явлений позивачем рахунок.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 22.09.2015р. у справі №924/1296/15 підлягає зміні у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 74325грн. 00коп. та судових витрат. Відповідно, з відповідача на користь позивача слід стягнути 75999грн. 70коп. інфляційних, нарахованих за період квітень - червень 2015р., а у решті - рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Україна 2001" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.09.2015р. у справі №924/1296/15 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, прийняти у цій частині нове рішення - стягнути 75999,70грн. інфляційних нарахувань. У решті - рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

"Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (30601, Хмельницька область, смт.Теофіполь, вул.Леніна, 37Б, код 35080933) на користь Дочірнього підприємства "Оллтек-Україна" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, код 32047626) 447741грн. 00коп. заборгованості, 4048грн. 07коп. 3% річних, 75999грн. 70коп. інфляційних нарахувань, всього - 527788грн. 77коп., 10555грн. 78коп. витрат по сплаті судового збору".

3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Хмельницької області.

4. Справу №924/1296/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.