Постанова

від 19.11.2015 по справі 820/4291/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 р. Справа № 820/4291/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача- Єрьоміної О.Ю., відповідачів - Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 820/4291/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Брунгіс"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРУНГІС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "БРУНГІС"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ «БРУНГІС», внесених на підставі актів №3298/04-66-22- 03/39238061 від 11.12.2014 №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/ид від 02.04.2015 року;

- зобов'язати ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області та Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «БРУНГІС» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Актах №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/ид від 02.04.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області у формі наказу від 24.11.2014 року № 985 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БРУНГІС», податковий номер 39238061», №86 від 10.02.2015 року, №110/1 від 20.02.2015 року, №130/1 від 27.02.2015 року, №985 від 24.11.2014 року, №154 від 24.03.2015 року, №1030 від 10.12.2014 року та інші;

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області з проведення документальних позапланових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУНГІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами;

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області зі складання актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 №2670/04-66-22- 03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22- 03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року;

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області зі встановлення висновків в Актах №3298/04-66-22-03/39238 0 61 від 11.12.2014 №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/ид від 02.04.2015 року щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства Україн;

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області №0000902203 від 16.04.2015 року; №0000752203 від 07.04.2015 року; №0000762203 від 07.04.2015 року; №0001082204 від 05.05.2015 року; №0000972205 від 20.04.2015 року; №0000942204 від 16.04.2015 року; №0004831500 від 29.12.2014 року, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства України

- судові витрати покласти на Відповідачів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі №820/4291/15 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "БРУНГІС" до Державної податкової інспекції ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказів на перевірку, скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ "БРУНГІС", внесених на підставі актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/ид від 02.04.2015 року.

Зобов`язано ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань ТОВ "БРУНГІС" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Актах №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області у формі наказів про призначення та проведення документальних позапланових перевірок ТОВ "БРУНГІС" №985 від 24.11.2014 року, №86 від 10.02.2015 року, №154 від 24.03.2015 року, №1030 від 10.12.2014 року №823.

Визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області з проведення документальних позапланових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУНГІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами із складанням актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/ид від 02.04.2015 року.

Визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області зі встановлення висновків в Актах №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року, №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства України.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області №0000902203 від 16.04.2015 року; №0000752203 від 07.04.2015 року; №0000762203 від 07.04.2015 року; №0001082204 від 05.05.2015 року; №0000972205 від 20.04.2015 року; №0000942204 від 16.04.2015 року; №0004831500 від 29.12.2014 року, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства України

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУНГІС" (61001, м. Харків, вул. Московський район, пр.-т Московський, 95, код ЄДРПОУ 39238061) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) гривень 28 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови в частині задоволення позову норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі №820/4291/15 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "БРУНГІС" відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, письмових пояснення та його представник у судовому засіданні зазначив про відсутність в діях податкового органу у спірних правовідносинах будь-яких порушень вимог чинного законодавства, натомість, позивачем було допущено порушення норм Податкового законодавства, про що було встановлено контролюючим органом. Стверджує, що спірні накази на проведення перевірки були правомірно прийняті через виявлені факти про можливі порушення платником податків вимог законодавства. При проведенні перевірки інспектори ДПІ також діяли правомірно та у межах наданих повноважень. Звертає увагу на те, що у позивача на момент проведення перевірки були відсутні сертифікати відповідності та паспорти якості паливно-мастильних матеріалів, довіреності на передачу ТМЦ, товарно-транспортні накладні. Вказав на не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період та, як наслідок правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вважає, що внесення до електронних баз даних та до картки особового рахунку щодо платника податків ТОВ "БРУНГІС", а також висновки у актах перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, не створюють для позивача будь-яких правових наслідків. З огляду на викладені обставини та доводи, вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог таким , що підлягає скасуванню.

Позивач, у надісланих письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, посилаючись на реальність здійснених господарських операцій у первіряємий період, а також неправомірність дій та рішень податкового органу у спірних правовідносинах, вважає позовні вимоги обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог законним, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " Брунгіс" про залишення без розгляду позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000972205 від 20.04.2015 року, №0000942204 від 16.04.2015 року та щодо акту №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року.

Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 820/4291/15 в частині задоволення позовних вимог ТОВ " Брунгіс" про скасування податкових повідомлень-рішень №0000972205 від 20.04.2015 року, №0000942204 від 16.04.2015 року та щодо визнання протиправними дій ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо встановлення висновків в акті №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року щодо порушення ТОВ " Брунгіс" вимог податкового законодавства України, щодо визнання протиправними дій ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з проведення документальної позапланової перевірки ТОВ " Брунгіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій із складанням акту №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року, щодо визнання протиправними дій ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ " Брунгіс" та зобов`язання відновити суми податкового кредиту та зобов`язання ТОВ " Брунгіс" в електронній базі даних та в картці особового рахунку, внесених на підставі акту №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року .

В цій частині адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Брунгіс" - залишено без розгляду.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БРУНГІС" взято на податковий облік і станом на даний час перебуває на обліку в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області та державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку із зміною юридичної адреси.

На підставі наказів на проведення перевірки №985 від 24.11.2014 року, №86 від 10.02.2015 року, №154 від 24.03.2015 року, №1030 від 10.12.2014 року, №823 від виданих фахівцями ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області згідно із п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУНГІС" податковий номер 39238061, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області складено акти №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/ид від 02.04.2015 року, якими зафіксовані порушення п.44.6 ст.44, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період, та в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

На підставі зазначених актів перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області були винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000972205 від 20.04.2015 року;

№0000942204 від 16.04.2015 року;

№0000902203 від 16.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 5 493 036,00 грн., за штрафними санкціями - 2 746 518,00 грн.

№0000752203 від 07.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 11 618 862,00 грн., за штрафними санкціями - 5 809 431,00 грн.

№0000762203 від 07.04.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 959 430,00 грн.

№0001082204 від 05.05.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 618 238,00 грн., за штрафними санкціями - 809 119,00 грн.

№0004831500 від 29.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 5 511 490,00 грн., за штрафними санкціями - 1 377 872,50 грн..

Не погоджуючись з винесенням вказаних наказів податкового органу на проведення перевірки, діями щодо проведення документальних позапланових перевірок ТОВ «БРУНГІС», складання актів перевірок та зі встановлення висновків в Актах, винесенням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також внесенням змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ «БРУНГІС», позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання дій та рішень контролюючого органу протиправними, скасування рішень та зобов'язання ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області та ДПІ у Московському районі міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «БРУНГІС» у вищезазначених інформаційній, електронній базах та картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Актах перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнати протиправними дій ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області зі складання актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 №2670/04-66-22- 03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22- 03/39238061 від 09.04.2015 року, №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в іншій частині позовних вимог ТОВ " Брунгіс", суд першої інстанції вказав на неможливість встановити обґрунтованість підстав для призначення перевірок, тому суд дійшов висновку про прийняття ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області рішень про призначення та проведення перевірок ТОВ "БРУНГІС" у формі №985 від 24.11.2014 року, №86 від 10.02.2015 року, №154 від 24.03.2015 року, №1030 від 10.12.2014 року, №823 за відсутності передбачених п.п.78..1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України підстав, які підлягають скасуванню.

Також, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області зі встановлення в Актах перевірки висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період. Також, з урахуванням того, що в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" підлягають відображенню виключно задекларовані платником податку у податкових деклараціях показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій податкового органу у вказаній частині. Враховуючи помилковість висновків актів, суд вказав на необхідність зобов'язання ДПІ вилучити з інформаційної системи "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі актів перевірки, та відновити в зазначених базах показники податкової звітності позивача.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з урахуванням залишення без розгляду позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000972205 від 20.04.2015 року, №0000942204 від 16.04.2015 року та щодо акту №294/04-66-22-04/39238061/нд від 02.04.2015 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАСУ). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права. Обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене судом на підставі обставин в адміністративній справі, які повно і всебічно з'ясовані на основі доказів, що були досліджені судом (частина третя коментованої статті).

Обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалюючи судове рішення, необхідно дотримуватися приписів статті 165 КАС України, відповідно до якої, ухвала складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог необґрунтованими, а рішення ухваленим при неповному з`ясуванні обставин справи, без надання належної оцінки доказам по справі та вказує на необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Як визначено статтею 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п. 20.1.4. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, визначено перелік обставин, за наявності хоча б однієї з якої здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У пункті 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказів на проведення перевірки №985 від 24.11.2014 року, №86 від 10.02.2015 року, №154 від 24.03.2015 року, №1030 від 10.12.2014 року, №823 від виданих фахівцями ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області згідно із п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУНГІС" податковий номер 39238061, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків.

Колегія суддів зазначає, що дії контролюючого органу щодо проведення перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень, проте не змінюють стану суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника, тобто не породжують будь-яких правових наслідків для платника податків.

Сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Законний інтерес платника податків у об'єктивному проведенні перевірки його діяльності, якщо перевірка є невиїзною, захищений наділенням його правом подати заперечення на акт перевірки, а також правом оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Крім того, колегія суддів зауважує, що документальні невиїзні позапланові перевірки, призначені спірними наказами, вже проведено, за їх наслідками складено відповідні акти про результати таких перевірок, на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, спірні накази, будучи актами індивідуальної дії, на день розгляду даної справи у суді вичерпали свою дію, оскільки їх реалізовано проведенням перевірок, ними же призначених, а тому належним способом захисту прав позивача є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками цих перевірок, а не скасування наказів, оскільки це не сприяє відновленню порушених прав платника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області у формі наказів про призначення та проведення документальних позапланових перевірок ТОВ "БРУНГІС" №985 від 24.11.2014 року, №86 від 10.02.2015 року, №154 від 24.03.2015 року, №1030 від 10.12.2014 року №823 такими, що задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами вказаної перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області складено акти №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014, №2670/04-66-22-03/39238061 від 29.09.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, якими зафіксовані порушення п.44.6 ст.44, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період, та в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

Відповідно до пункту 86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п.3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок №984), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень п.6 розділу 4 Порядку № 984 за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Вказані в акті висновки, є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора і він не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Тобто, податковий орган оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Вказане в сукупності свідчить про те, що акт перевірки та висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його прав та законних інтересів.

Слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі акта перевірки, є тими правовими актами індивідуальної дії, що можуть мати наслідки для прав та інтересів суб'єктів спірних правовідносин.

Отже, акт перевірки не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання, що перевіряється, не встановлює жодних вимог чи обов'язкових правил поведінки для платника податків, призначений керівнику податкового органу, який на його підставі повинен прийняти відповідне рішення, яке, у свою чергу, містить конкретні приписи для платника податків, та може бути оскаржене останнім в судовому порядку.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що складення акту перевірки за результатами останньої та відображення у ньому певних висновків є обов'язком посадової особи податкового органу, яка проводила перевірку, та є формою реалізації повноважень органів Державної фіскальної служби, закріплених у ст.19-1 ПК України.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальних позапланових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУНГІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами із складанням актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року та встановлення висновків у вказаних актах щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства України.

Відповідно до п. 7 Порядку №984 передбачено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки у терміни та у строки встановлені Податковим Кодексом України приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія судів вказує на те, що негативні наслідки для платника податків можуть створити лише податкове повідомлення-рішення податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення №0000902203 від 16.04.2015 року; №0000752203 від 07.04.2015 року; №0000762203 від 07.04.2015 року; №0001082204 від 05.05.2015 року; №0004831500 від 29.12.2014 року прийнято ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ "Азонтес", ТОВ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС», у перевіряємий період. Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на відсутність сертифікатів якості товару. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у відповідній сумі.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із контрагентами ТОВ «НК ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС», ТОВ «ДОНМАС», ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ», ТОВ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС».

Як вбачається з матеріалів справи, за серпень 2014 року між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «НК Партнер» укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.08.2014 № ДГ-00001 (т.2 а.с. 37-38).

Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів №140831000000059 від 31.08.2014 р., №1408310000000003 від 31.08.2014 р„ податковими накладними №59 від 31.08.2014 р., №3 від 31.08.2014 р., платіжними дорученнями №203 від 23.12.2014 р., оборотно-сальдовими відомостями (т. 2 а.с. 44, 45, 46-47, 48-49, 50-51, т.5 а.с.60-149).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за вересень 2014 року між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «Азонтес» укладено договори поставки нафтопродуктів від 22.09.2014 № НП-64, від 01.09.2014 № НП-9 (т.2 а.с. 105-106, 94-95).

Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів №140930000000075 від 30.09.2014 р., №140930000000013 від 30.09.2014, №140930000000008 від 30.09.2014 р„ податковими накладними №163 від 30.09.2014 р„ №102 від 30.09.2014 р., №107 від 30.09.2014 р„ платіжними дорученнями №106 від 13.08.2015 р„ №92 від 30.06.2015 р„ №104 від 11.08.2015 р., №105 від 13.08.2015 р„ оборотно-сальдовими відомостями (т. 2 а.с. 109, 100, 101, 110, 102, 103-104, т.5 а.с.60-149).

Усі поставлені контрагентом (ТОВ «Азонтес») товари відповідали вимогам якості, що підтверджується сертифікатами відповідності та паспортами якості: ИА1.094.0104505-14 (03.10.14-30.09.15, т.2 а.с.190), ИА1.094.0092229-14 (08.09.14 - 04.09.15, т.2 а.с.189), IIА1.094.0074077-14 (30.07.14 - 28.07.15, т.2 а.с.188), ІІА1.035.0193654-11 (20.12.11 - 04.05.15, т.2 а.с. 187), ІІА1.035.0070539-12 (10.05.12 - 04.05.16, т.2 а.с.186), ИА1.094.0111899-14 (17.10.14 - 16.10.15, т.2 а.с.185), ИА 1.094.0079132-14, ИА1.094.0092627-14 (09.09.14 - 27.08.15, т.2 а.с.183), ПАЇ.094.0087934-14 (28.08.14-25.08.15, т.2 а.с.182), ІІА1.035.0193651-11 (20.12.11 - 04.05.16, т.2 а.с. 181), ИА1.035.00070545-12 (10.05.12 - 04.05 16, т.2 а.с.180).

За жовтень 2014 року між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «Азонтес» укладено договір поставки нафтопродуктів від 21.10.2014 № НП-176 (т.2 а.с. 113- 114).

Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: додатковими угодами, актом приймання-передачі нафтопродуктів №141031000000211 від 30.10.2014 р., податковою накладною №76 від 31.10.2014 р., платіжним дорученням №103 від 11.08.2015 р., оборотно- сальдовими відомостями (т. 2 а.с115, 117-118, т.5 а.с.60-149).

Також, матеріалами справи підтверджено, що за жовтень 2014 року між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «Азонтес» укладено договори поставки нафтопродуктів від 01.10.2014 № НП-130, від 15.10.2014 № НП-158, від 22.09.2014 № НП-64, (т.2 а.с.124-125, 119, 105-106).

Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів №141031000000007 від 01.10.2014 р., №141031000000194 від 31.10.2014 р„ №140930000000075 від 30.09.2014 р. податковими накладними №34 від 31.10.2014 р„ №60 від 31.10.2014 р., №163 від 30.09.2014 р„ платіжними дорученнями №110 від 10.08.2015 р„ №101 від 10.08.2015 р„ №102 від 10.08.2015 р„ №106 від 13.08.2014 р., оборотно-сальдовими відомостями (т. 2 а.с. 128, 122, 109, 129, 121, 110, т.5 а.с.60- 149).

Усі поставлені контрагентом (ТОВ «Азонтес») товари відповідали вимогам якості, що підтверджується сертифікатами відповідності та паспортами якості: ІІА1.035.0070536-12 (10.05.12 - 04.05.15, т.2 а.с.210), ИА 1.094.0072070-14 (25.07.14 - 22.07.15, т.2 а.с.208), ІІА1.035.0070539-12 (10.05.12 - 04.05.16, т.2 а.с.186), ИА1.035.0193651-11 (20.12.11 - 04.05.16, т.2 а.с. 181), ИА1.035.0193654-11 (20.12.11 - 04.05.15, т.2 а.с. 187), ИА1.094.0092627-14 (09.09.14 - 27.08.15, т.2 а.с.183), ІІА1.094.0087934-14 (28.08.14-25.08.15, т.2 а.с.182), ІІА1.094.0104505-14 (03.10.14-30.09.15, т.2 а.с.190), ИА1.094.0092229-14 (08.09.14 - 04.09.15, т.2 а.с. 189), УЛІ.094.0074077-14 (30.07.14 - 28.07.15, т.2 а.с.188), ИА1.094.0111899-14 (17.10.14-16.10.15, т.2 а.с.185), ІІА1.094.0079132-14, ИА1.035.00070545-12 (10.05.12 - 04.05 16, т.2 а.с. 180).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за грудень 2014 року між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «Донмас» укладено договори поставки нафтопродуктів від 22.12.2014 № ДГ-0317, від 01.12.2014 р. № ДГ- 0223 (т.2 а.с. 61-62, 78-79).

Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів №141231000000109 від 31.12.2014 р., №141231000000015 від 31.12.2014 р„ податковими накладними №103 від 31.12.2014 р., №190 від 31.12.2014 р., платіжними дорученнями №108 від 31.08.2015 р., оборотно-сальдовими відомостями (т. 2 а.с. 66, 83, 67-68, 84-85, т.5 а.с.60-149).

Усі поставлені контрагентами (ТОВ «НК ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС», ТОВ «ДОНМАС») товари відповідали вимогам якості, що підтверджується сертифікатами відповідності та паспортами якості: ІІА1.094.0104505-14 (03.10.14-30.09.15, т.2 а.с.190), ПАЇ.094.0092229-14 (08.09.14 - 04.09.15, т.2 а.с.189), ИА1.094.0074077-14 (30.07.14 - 28.07.15, т.2 а.с.188), ИА1.035.0193654-11 (20.12.11 - 04.05.15, т.2 а.с. 187), ИА1.035.0070539-12 (10.05.12 - 04.05.16, т.2 а.с.186), ІІА1.094.0111899-14 (17.10.14 - 16.10.15, т.2 а.с.185), ІІА 1.094.0079132-14, ИА1.094.0092627-14 (09.09.14 - 27.08.15, т.2 а.с.183), ІІА1.094.0087934-14 (28.08.14-25.08.15, т.2 а.с.182), ПА1.035.0193651-11 (20.12.11 - 04.05.16, т.2 а.с. 181), ИА1.035.00070545-12 (10.05.12 - 04.05 16, т.2 а.с.180), ИА1.035.0070536-12 (10.05.12 - 04.05.15, т.2 а.с.210), ІІА 1.094.0072070-14 (25.07.14 - 22.07.15, т.2 а.с.208).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за січень 2015 року між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ» укладено договори поставки нафтопродуктів від 01.01.2015 № МА- 0006, від 02.01.2015 № МА-0031 (т.2 а.с.86-87, 119, 90-91).

Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів №150131000000009 від 31.01.2015 р., №150131000000034 від 31.01.2015 р. податковими накладними №9 від 31.01.2015 р., №34 від 31.01.2015 р., оборотно-сальдовими відомостями (т. 2 а.с. 89, 93, т.5 а.с.60-149).

Усі поставлені контрагентом (ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ») товари відповідали вимогам якості, що підтверджується сертифікатами відповідності та паспортами якості: ІІА1.035.0193654-11 (20.12.11 - 04.05.15, т.2 а.с. 187), ІІА1.094.0126241-14 (11.11.14-29.09.15, т.2 а.с.197), ИА1.035.0088004-14 (28.08.14 - 21.07.15, т.2 а.с. 202), ІІА1.094.0153453-14 (25.12.14-01.11.15, т.2 а.с. 206), ПАЇ.035.00070545-12 (10.05.12 - 04.05 16, т.2 а.с.180).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» було укладено договір перевезення № 4162 від 01.07.14р., на підставі якого останній здійснював транспортування нафтопродуктів з нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» до АЗС ТОВ «Брунгіс».

Реальність виконання договору перевезення підтверджується актами виконаних робіт, журналом реєстрації довіреностей (т.3 а.с.206-210).

Між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» було укладено договір перевезення № 4140 від 01.07.14р., на підставі якого останній здійснював транспортування нафтопродуктів з нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» до АЗС ТОВ «Брунгіс». Реальність виконання договору перевезення підтверджується актами виконаних робіт, журналом реєстрації довіреностей (т.3 а.с.217-226).

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Отже, колегія суддів зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів є наданий позивачем витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Також, в ході апеляційного розгляду встановлено, що між ТОВ «Брунгіс» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС» було укладено договір перевезення № 73 від 01.07.14р., на підставі якого останній здійснював транспортування нафтопродуктів з нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» до АЗС ТОВ «Брунгіс».

Реальність виконання договору перевезення підтверджується актами виконаних робіт, журналом реєстрації довіреностей (т.3 а.с.227-235).

Після поставки нафтопродуктів на АЗС відповідальними особами ТОВ «Брунгіс» приймалися ПММ та складалися звіти, акти, журнали відповідно до Інструкції №281/171/578/155.

Також, за поставками складалися товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи, а саме за вересень, жовтень 2014р. (т.7 а.с. 63-206, т.6 а.с.72-248, т.7 а.с. 1-62).

Оприбуткування ПММ також підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерським рахункам.

Колегія суддів звертає увагу на те, що між вказаними контрагентами укладалися типові договори поставки нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додатковій угоді до договору, яка є невід'ємною частиною договору.

У п.2 зазначеного вище зазначеного договору, прописані обов'язки сторін, а саме: передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього договору за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Так, колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, зауваження щодо змісту та форми, податкових чи видаткових накладних в акті перевірки відсутні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «НК ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС», ТОВ «ДОНМАС», ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ», ТОВ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС».

Доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товару від ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ», ТОВ «НК ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС», ТОВ «ДОНМАС» до позивача, колегія суддів відхиляє, з огляду наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано від вказаних контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Крім зазначеного, матеріалами справи підтверджено, що транспортування нафтопродуктів від ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ», ТОВ «НК ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС», ТОВ «ДОНМАС» до ТОВ «Брунгіс» не відбувалося, оскільки і у вказаних контрагентів і у ТОВ «Брунгіс» були укладені договори зберігання із ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Так, зберігання нафтопродуктів ТОВ «Брунгіс» здійснювалось відповідно до договору зберігання 4163 від 01.07.2014 року (т.З а.с.180-205), укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт".

Враховуючи той факт, що на момент укладання договорів поставки та додаткових угод до них, у контрагента були в наявності нафтопродукти, які вже перебували на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», колегія суддів вважає підтвердженою позицію позивача щодо відсутності необхідності у їх транспортування. Таким чином право власності на нафтопродукти від контрагентів до ТОВ «Брунгіс» переходило на підставі договорів поставки, додаткових угод, актів приймання-передачі. Крім того, ПАТ «Дніпронафтопродукт» листами від контрагентів був повідомлений про перехід права власності на нафтопродукт.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що на час придбання товару позивачем у його контрагентів фізичне переміщення паливно-мастильних матеріалів не здійснювалось, оскільки придбаний позивачем у його контрагентів товар фізично вже знаходився на складі ТОВ "Дніпронафтопродукт", з яким Позивач уклав договір зберігання.

Складання звітів, журналів, актів за формами №17-ТН, №7-НП, №31-НП, №13-ПН, №14- НП передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008р. за №805/15496 (далі за текстом - Інструкція №№281/171/578/155 ).

Однак положеннями Інструкції №281/171/578/155 передбачено складання вказаних вище актів, звітів, журналів лише при транспортуванні та прийнятті нафтопродуктів. В той же час, як вже було сказано вище, фактичного транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Азонтес» до ТОВ «Брунгіс» не було, адже товари залишалися на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», а тому складання документів за формами №17-ТН, №7-НП, №31-НП, №13-ПН, №14-НП у такому випадку Інструкцією №281/171/578/155 не вимагається.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних та інших супутніх документів з перевезення нафтопродуктів безпідставними та необґрунтованими, оскільки не свідчать про безтоварність спірних господарських операцій із ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ», ТОВ «НК ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС», ТОВ «ДОНМАС».

Колегія суддів звертає увагу на те, що паливно-мастильні матеріали, придбані позивачем у його контрагентів, в подальшому були реалізовані в роздріб через мережу автозаправних станцій.

Позивачем до матеріалів справи надані Договори оренди автозаправних станції як цілісного майнового комплексу із актами приймання-передачі послуг із зазначенням адрес фактичного місцезнаходження.

Фізичне переміщення паливно-мастильних матеріалів підтверджується товарно-транспортними накладними.

Перевезення нафтопродуктів здійснювалось відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568).

Для здійснення фізичного переміщення палива Позивачем були укладені Договори перевезення, надані Позивачем до матеріалів справи.

Після доставлення вантажу, зазначеного у ТТН, в пункт розвантаження, паливо оприбутковувалось відповідальними особами ТОВ "БРУНГІС" відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496). А саме:з прибуттям нафтопродуктів на АЗС в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Згідно п.п. 10.2.8 Інструкції у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляв час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчував її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт. На підтвердження виконання вищезазначених операцій свідчать підписи уповноважених осіб відповідальних за приймання нафтопродуктів та інформація про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника), що знаходяться в кожній ТТН. ТТН також містить штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Згідно п.п. 10.2.10 Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. (Данні ТТН звірялись із записами в журналах 13-НП. Наявність оператора на вказаних АЗС підтверджується матеріалами справи. Оприбуткування по бухгалтерському рахунку підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.

Посилання апелянта на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Азонтес" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку може бути зроблений контролюючим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Оскільки висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки зроблено без вивчення та аналізу документів бухгалтерського обліку, а також їх співставлення з наявними у податковій інспекції відомостями, такі висновки є передчасними.

Зокрема, колегія суддів вказує на те, що у контролюючого органу під час проведення перевірки були відсутні вищезазначені зауваження.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваних актах перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, з посиланням лише на відсутність сертифікатів якості продукції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань.

Так, відповідно до положень статті 61 Податкового кодексу України органи ДПС здійснюють податковий контроль, який визначено як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.75.1 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень, виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п.75.1.2 Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної планової перевірки та які платник одатків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у овному обсязі (п.85.2 ПКУ). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Поряд з цим, згідно з п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, а також враховуючи зміст та мету документальної перевірки, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже, і підставою для відповідних висновків згідно з вимогами п.83.1, ст.83 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія вважає, що будь-які документи, якими підтверджується якість, безпечність або відповідність товарів, подання яких вимагає відповідач, не свідчать про здійснення господарських операцій з такими товарами та зміни в зв'язку з цим в структурі активів та зобов'язань позивача. Такі документи не є підставою для відображення в бухгалтерському чи податковому обліку будь-яких операцій з товарами, а відповідач не наділений повноваженнями контролю за якістю та відповідністю товарів в обігу. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не зобов'язаний зберігати та надавати на перевірку позивачу документи, що засвідчують якість придбаних ним товарів.

З огляду на викладене, враховуючи наявність інших документів, оформлених в ході господарської операції з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «НК ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС», ТОВ «ДОНМАС», ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ», до яких зауваження в ході перевірки були відсутні, колегія суддів вважає, що ненадання позивачем сертифікатів та паспортів якості не є свідченням безтоварності вказаної господарської операції.

При цьому, в ході апеляційного розгляду позивачем були надані сертифікати відповідності та паспорти якості придбаних у перевіряємий період ПММ.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «НК ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС», ТОВ «ДОНМАС», ТОВ «ДЕЛЮКС КОМПАНІ», ТОВ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС» взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами у перевіряємий період.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем, при розрахунку податкового кредиту за перевіряємий період, правомірно враховано суми ПДВ по господарським операціям із даними контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень№0000902203 від 16.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 5 493 036,00 грн., за штрафними санкціями - 2 746 518,00 грн., №0000752203 від 07.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 11 618 862,00 грн., за штрафними санкціями - 5 809 431,00 грн., №0000762203 від 07.04.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 959 430,00 грн., №0001082204 від 05.05.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 618 238,00 грн., за штрафними санкціями - 809 119,00 грн., №0004831500 від 29.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 5 511 490,00 грн., за штрафними санкціями - 1 377 872,50 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ «БРУНГІС», внесених на підставі актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року колегія суддів вказує на таке.

У відповідності до ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю. (п. 72.1.5 ст. 72 ПК України)

У п.п.14.1.171. п. 14.1 ст.14 ПК України вказано, що поняття податкової інформації використовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

За визначенням ст. 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р., № 2657-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2657-ХІІ) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Відповідно до ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів".

Згідно з п. 2.1. наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" існуючі інформаційні системи, в тому числі АС "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", експлуатувалися паралельно з інформаційною системою "Податковий блок" до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".

Інформаційна система „Податковий блок" включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, таких як реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит, які створено з метою удосконалення процесу адміністрування податків.

Ця система призначена для виконання основних завдань органів ДПС, а саме: інформування платників податків про їх податкові зобов'язання та надання роз'яснень податкового законодавства; податковий облік та реєстрація платників податків; прийом та обробка документів податкової звітності та облік платежів; перевірка податкової звітності на відповідність вимогам та нормам, встановленим законодавчими та нормативними актами України; застосування заходів із погашення податкового боргу у випадках порушення податкової дисципліни з боку платників податків; вирішення спірних питань щодо сум податкових донарахувань та податкового боргу тощо.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до ІС "Податковий блок" може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

У відповідності до п. 58.1 ст. 58 та п.86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За змістом пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначити податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, до інформаційних баз даних податкових органів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені), або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами податкових зобов'язань.

Як вбчачється з матеріалів справи та не заперечувалось представником податкового органу в судовому засіданні, що ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області на підставі актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року були внесені зміни до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит».

Тобто, колегія суддів вказує на те, що зміни до ІС "Податковий блок" відповідач вніс на підставі не податкових повідомлень-рішень, а актів про результати позапланових невиїзних перевірок, внаслідок чого було знято податкові зобов'язання «БРУНГІС» по відповідних контрагентах.

Разом з тим, до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ «БРУНГІС», зміни на підставі висновків актів перевірок внесені не були.

Колегія суддів зазначає, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що дії, вчинені податковим органом щодо внесення змін до інформаційних систем Міністерства доходів та зборів України на підставі актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, без узгодження відповідних сум грошових зобов'язань, є протиправними.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок" та інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит" на підставі вказаних актів, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції належного правового обґрунтування своїх дій щодо коригування показників податкової звітності та податкових зобов'язань позивача, в той час як позивачем, в обґрунтування своєї позиції, надано достатньо доказів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", внесених на підставі актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи вищезазначене, з метою відновлення порушеного права позивача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов`язати ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань ТОВ "БРУНГІС" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", внесених на підставі актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року, та, як наслідок, задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі №820/4291/15 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 820/4291/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Брунгіс" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області №0000902203 від 16.04.2015 року, №0000752203 від 07.04.2015 року, №0000762203 від 07.04.2015 року, №0001082204 від 05.05.2015 року, №0004831500 від 29.12.2014 року.

Визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", внесених на підставі актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року.

Зобов`язати ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів України в Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань ТОВ "БРУНГІС" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", внесених на підставі актів №3298/04-66-22-03/39238061 від 11.12.2014 року; №3407/04-66-15-00/39238061 від 24.12.2014 року; №282/04-66-22-03/39238061 від 16.03.2015 року; №299/04-66-22-03/39238061 від 09.04.2015 року.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 24.11.2015 р.