Постанова

від 07.03.2007 по справі б-39/107-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

07 березня 2007 р.                                                                                  

№ Б-39/107-06 

Судова

колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., -головуючого

(доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

ДПІ у Київському районі м.

Харкова

на постанову

від 19.09.2006 р. господарського

суду Харківської області

у справі

№ Б-39/107-06 господарського

суду Харківської області

за заявою

Голови ліквідаційної комісії ТОВ

“АЄГІР”, м. Харків

до

ТОВ “АЄГІР”, м. Харків

про

банкрутство

арбітражний керуючий

ОСОБА_1

в судовому

засіданні взяли участь представники:

ДПІ у Київському районі м.

Харкова

Чернишов А.М., довір.;

боржника

ОСОБА_2, довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду

Харківської області від 04.09.2006 р. за заявою Голови ліквідаційної комісії

ТОВ “АЄГІР” порушено провадження у справі № Б-39/107-06 про банкрутство

ТОВ “АЄГІР” в порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон).

          Постановою господарського суду

Харківської області від 19.09.2006 р. (суддя Швидкін А.О.) визнано ТОВ “АЄГІР”

банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено

арбітражного керуючого ОСОБА_1 та зобов'язано ліквідатора вчинити певні

дії.          

           Не погоджуючись з винесеною

постановою, ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулася до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати

постанову господарського суду Харківської області від 19.09.2006 р. та

припинити провадження у справі.

          На думку заявника касаційної скарги,

судом першої інстанції порушено  ст. 67

Конституції України, ст. ст. 11, 111, 112 Закону України

"Про державну податкову службу в Україні", а також ст. 51 Закону.

Заслухавши пояснення представників

сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали

справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 107 ГПК України

касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до

участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і

обов'язків.

Згідно зі ст. 41

вказаного кодексу господарські суди розглядають справи про банкрутство у

порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей,

встановлених Законом.

Стаття 51 Закону передбачає

особливості процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником.

За правилами цієї статті справа про

банкрутство боржника порушується у випадку, якщо вартості майна боржника -

юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для

задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з тим, що власником

боржника вже прийнято рішення про його ліквідацію, у вказаній процедурі

банкрутства відсутня процедура розпорядження майном боржника та господарський

суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство

юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів,

одразу визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну

процедуру та призначає ліквідатора згідно з ч. 2 ст. 51 Закону.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті

кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в

місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який

ліквідується, банкрутом.

Отже, на час винесення постанови

про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 51 Закону конкурсні кредитори у

справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, відсутні.

Таким чином, право на оскарження постанови

про визнання боржника банкрутом належить лише боржнику (власнику його майна) та

ліквідатору, оскільки інших учасників справи на цей час ще не має.

У зв'язку з чим, конкурсні

кредитори можуть оскаржити тільки ті судові рішення, які винесені після публікації

оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом та відповідно

безпосередньо стосуються їх прав та обов'язків.

Втім, як вбачається з матеріалів

справи та стверджує ліквідатор банкрута, ДПІ у Київському районі м. Харкова не

зверталася до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника у

встановлений Законом строк та не була визнана кредитором боржника.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ у

Київському районі м. Харкова, яка не є учасником справи про банкрутство, не дає

підстав для скасування винесеної у справі постанови про визнання боржника, що

ліквідується власником, банкрутом.

З урахуванням наведеного колегія

суддів дійшла висновку, що за наслідками розгляду касаційної скарги  ДПІ у Київському районі м. Харкова

оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга

відповідно -без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись

ст. 51  Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 41,

107, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Київському

районі м. Харкова залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду

Харківської області від 19.09.2006 р. у справі № Б-39/107-06 залишити

без змін.

Головуючий                                                                          

Б.М. Поляков

         Судді                                                                                             

Л.Й. Катеринчук  

                                                                                                         Н.Г.

Ткаченко