Ухвала

від 04.11.2015 по справі 2а-16545/10/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/37234/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів (правонаступник Дніпропетровської митниці)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012

у справі № 2а-16545/10/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК» (далі - ТОВ «Компанія ЛПК»)

до Дніпропетровської митниці (далі - Митниця, митний орган)

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012, позов ТОВ «Компанія ЛПК» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення Дніпропетровської митниці від 29.11.2010 № 130 та № 131 про визначення ТОВ «ЛПК» податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) із ввізного мита в сумі 48802,94 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 91098,83 грн.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Компанія ЛПК» відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування сум податкових зобов'язань із ввізного мита та з ПДВ згідно із зазначеними податковими повідомленнями слугували висновки акту від 27.10.2010 про проведення камеральної перевірки стану дотримання ТОВ «Компанія ЛПК» законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів «пристосування ортопедичні, включаючи медико-хірургічні пояси, бандажі та корсети, шини для фіксації шийних хребців. Виробник ОРРО МЕDІСAL СОRPORATION. Торговельна марка «ОТТО». Країна виробництва - Тайвань (ТW)» за кодом 9021 10 10 00 згідно з УКТ ЗЕД за вантажною митною декларацією (ВМД) від 04.06.2010 № 110000011/2010/111696.

Згідно із висновками цього акту ТОВ «Компанія ЛПК» під час декларування імпортованого товару допущено методологічну помилку, яка полягала у невідповідності заявленого коду товару УКТ ЗЕД при декларуванні імпортованого товару, що призвело до заниження товариством податкових зобов'язань за ввізним митом та неправомірного звільнення його від сплати ПДВ. Такі висновки митного органу вмотивовані тим, що імпортований товар позивач повинен був декларувати за кодом УКТ ЗЕД 6307 90 10 00 «інші готові текстильні вироби, трикотажні» із ставкою ввізного мита 12 % та зі сплатою ПДВ, оскільки код товару 6307 90 10 00 не входить до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949 Переліку виробів медичного призначення та лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від сплати податку на додану вартість.

Відповідно до пункт 35 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

У пункті 19 цієї статті міститься визначення терміну «митні процедури» як операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарі і транспортних засобів, є митним оформленням.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (так само втратив чинність з 1 січня 2011 року) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Згідно зі статтею 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 цього ж Кодексу).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Якщо ж митний орган, приймаючи ВМД, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому цей орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 21.01.2011, 18.09.2012, 04.11.2014 (справи №№ 21-64а10, 21-203а12, 21-479а14 відповідно).

Суди попередніх інстанцій, застосувавши вище наведені правові норми із дотримання правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального при розв'язанні відповідних спорів, до чого їх зобов'язує частина перша статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли правильного висновку про неправомірність податкових повідомлень від 29.11.2010 № 130 та № 131.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев