Постанова

від 24.11.2015 по справі 923/130/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 923/130/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11серпня 2015 року

у справі № 923/130/14

господарського суду Херсонської області

за позовом ОСОБА_5

до Приватного акціонерного товариства "Херсонгазсервіс"

про визнання недійсними рішень наглядової ради та правління ВАТ "Херсонгазсервіс"

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача не з'явився

заявника ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11 березня 2014 року у справі № 923/130/14 задоволено позов ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Херсонгазсервіс", визнано недійсним рішення Правління ВАТ "Херсонгазсервіс", оформлене протоколом засідання Правління ВАТ "Херсонгазсервіс" від 10 вересня 2010 року яким вирішено реалізувати цех заготівлі виробництва за адресою АДРЕСА_1; визнано недійсним рішення Наглядової ради ВАТ "Херсонгазсервіс", оформлене протоколом засідання Наглядової ради ВАТ "Херсонгазсервіс" №1 від 11 вересня 2010 року яким надано згоду реалізувати майстерні заготівлі виробництва за адресою м. Херсон, вул. Несторова,2-В та вирішено питання про розподіл судових витрат.

04 червня 2015 року фізична особа ОСОБА_4, яка не брала участі у справі та вважає що вищезазначеним рішенням порушуються її права, звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року (судді Мирошниченко М.А., Воронюк О.Л., Лашин В.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду Херсонської області від 11 березня 2014 року у справі №923/130/14 припинено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року скасувати та справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фізична особа ОСОБА_4, яка не брала участі у справі, звернулась з апеляційною скаргою зазначивши, що прийняте у справі рішення стосується її прав, оскільки 27 жовтня 2009 року між ВАТ "Херсонгазсервіс" та нею було уклало договір купівлі нерухомого майна, згоду на відчуження якого надано вищезазначеним рішеннями Правління та Наглядової ради ВАТ "Херсонгазсервіс", а тому під час розгляду цього спору її необхідно було залучити до участі у справі в якості третьої особи. Крім того, скаржник зазначає, що оскаржені у справі рішення Правління та Наглядової ради ВАТ "Херсонгазсервіс" були прийняті у відповідності наданих цим органам товариства повноваженням та нормам Законів України "Про господарські товариства" та "Про акціонерні товариства", а позивач на час звернення до суду з позовом не була акціонером товариства і відповідно не мала права оскаржувати ці рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір у справі відноситься до категорії корпоративних спорів (спір між акціонерним товариством і його акціонером). Скаржник не є акціонером (учасником, засновником) цього товариства, а сторонньою фізичною особою з яким товариство уклало договір купівлі продажу належного йому майна. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність припинення апеляційного провадження у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.

Зі місту рішень Правління та Наглядової ради ВАТ "Херсонгазсервіс", які є предметом цього спору, судами встановлено, що цими рішеннями Правління та Наглядова рада ВАТ "Херсонгазсервіс", фактично надали попередню згоду на реалізацію, в наступному, належного відповідачу на праві власності майна, після здійснення його оцінки.

Суд апеляційної інстанції приходячи до висновку, що права не залученої особи не порушені зазначив, що рішеннями Правління та Наглядова рада ВАТ "Херсонгазсервіс" не вирішувалось питання кому саме і на яких умовах буде реалізоване це майно, оскільки в них не йдеться про реалізацію майна саме скаржнику.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Правління та Наглядової ради ВАТ "Херсонгазсервіс", які є предметом розгляду справи, безпосередньо стосуються прав та законних інтересів скаржника, оскільки прийняття зазначених рішень передувало укладенню договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідачем з не залученою особою.

Зазначене підтверджується прийнятим 18 квітня 2014 року у цивільній справі № 668//13907/13-ц заочним рішенням, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме центральної майстерні літера "В", загальною площею 825 кв.м., яка розташована по вул. Некрасова, 2-В в місті Херсоні, укладений 27 жовтня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Херсонгазсервіс" та ОСОБА_4.

Зі змісту заочного рішення від 18 квітня 2014 року у цивільній справі № 668//13907/13-ц вбачається, що єдиною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2010 року укладеного між відповідачем та не залученою особою є визнання недійсними у даній справі рішень Правління та Наглядової ради ВАТ "Херсонгазсервіс", а тому твердження суду апеляційної інстанції про не порушення прав ОСОБА_4 оскаржуваним в апеляційному порядку судовим рішенням є передчасним та необґрунтованим.

У пункті 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Таким особам право на оскарження надається, якщо:

а) судом прийнято рішення чи постанову, що стосується їхніх прав і обов'язків;

б) їх не було залучено до участі у справі.

Рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо:

1) в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб. Таке рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхнє право на судовий захист;

Щодо права особи, не залученої до участі у справі, на оскарження судового рішення Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 2 вересня 2008 року у справі N 23/294 1593 за позовом ВАТ "Київенергобуд" до ЗАТ "ТРП" про витребування нерухомого майна висловила наступну правову позицію. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а також їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги

З огляду на вищенаведене вбачається, що рішення господарського суду першої інстанції у справі порушує права та обов'язки скаржника, а саме стосується об'єкту нерухомого майна щодо якого приймались рішення Правління та Наглядової ради ВАТ "Херсонгазсервіс" та на яке (майно) останніми надано дозвіл на відчуження в результаті чого було укладено договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2010 року між відповідачем та не залученою особою, який скасований заочним рішенням від 18 квітня 2014 року та в результаті порушено право власності ОСОБА_4.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Стаття 331 ЦК України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі

У пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 18 листопада 2003 року, № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" встановлено, що предметом розгляду у Суді можуть бути питання щодо порушення прав та свобод, викладених у Конвенції або в протоколах до неї, які за відповідними вимогами попередньо були предметом розгляду у господарських судах України в зв'язку з використанням заявниками національних засобів судового захисту. При цьому вирішення питання щодо вичерпання таких засобів судового захисту є виключною компетенцією Суду (див. рішення Суду у справах: MPP Golub v. Ukraine (dec.), no. 6778/05, від 03.04.2006; Masa Invest Grup v. Ukraine (dec.), no. 3540/03, від 11.10.2005).

З огляду на статус господарських судів та встановлену законом підвідомчість господарських спорів Судом може бути прийнято рішення про прийнятність індивідуальної заяви для її розгляду по суті і розглянуто питання про порушення прав, викладених, зокрема, у:

- пункті 1 статті 6 Конвенції, який визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд (див. рішення Суду у справі Sokurenko and Strygun v. Ukraine, no. 29458/04, § 23, від 20.07.2006) включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні (див. рішення Суду у справі Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine, no. 37878/02, §§ 50 і 53, від 28.02.2008).

Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника (див. рішення суду у справі Krasnoshapka v. Ukraine, no. 23786/02, § 51, від 30.11.2006);

- статті 14 Конвенції, що забороняє дискримінацію;

- статті 41 Конвенції, що встановлює справедливу сатисфакцію для потерпілої сторони;

- статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, що визначає захист права власності.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має право встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, прийнята у справі ухвала про припинення апеляційного провадження, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11серпня 2015 року скасувати.

3. Справу № 923/130/14 передати на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду..

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков