Постанова

від 21.03.2007 по справі 9/268-06-7990

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

21 березня 2007 р.                                                                                  

№ 9/268-06-7990 

   Вищий господарський суд України у складі

колегії суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу

ПП ОСОБА_1

на постанову

від 26.12.06 Одеського

апеляційного господарського суду

та на рішення

від 25.09.06

у справі

№9/268-06-7990

господарського суду

Одеської області

за позовом

Южненської міської ради

до

ПП ОСОБА_1

третя особа

Житлово-будівельне споживче

товариство “Портовик”

про

розірвання договору оренди та

зобов'язання звільнити земельну ділянку

за участю представників сторін

від позивача:

Нечитайло О.Є., дов.

від відповідача:

у засідання не прибули

від третьої особи:

у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Южненська міська рада звернулась до

господарського суду Одеської міської ради з позовом до Приватного підприємця

ОСОБА_1 за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні позивача Житлово-будівельного споживчого товариства

“Портовик” про розірвання укладеного між сторонами у справі договору оренди від

15.11.99 та зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку загальною

площею 850 м2, розташовану в АДРЕСА_1, поблизу кафе “Валерія”.

Рішенням від 25.09.06 господарський

суд Одеської області (суддя Бакланова Н.В.) позов задовольнив у повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що

відповідач фактично використовує лише половину від орендованої земельної

ділянки, що є грубим порушенням умов договору, а решта земельної ділянки

використовується для благоустрою будинку НОМЕР_1 та перебуває в незадовільному

стані.

Постановою від 26.12.06 Одеський

апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Журавльова О.О.

-головуючого, Тофана В.М., Михайлова М.В.) рішення суду першої інстанції

скасував у частині розірвання договору оренди від 15.11.99, а провадження у

справі в цій частині припинив на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК

України. В решті рішення залишив без змін.

Постанова мотивована встановленням

обставин припинення договору оренди земельної ділянки від 15.11.99 у зв'язку з

закінченням строку його дії та непоновленням на новий строк.

Ухвалою від 21.02.07 Вищий

господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою

відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та

відмову в задоволенні позову новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована

хибністю висновку суду апеляційної інстанції, що ч. 3 ст. 33 Закону України

“Про оренду землі” не передбачає автоматичного поновлення договору оренди.

Також скаржник зазначає про ненадання судами належної оцінки його твердженням

та доказам щодо належного і повного використання ним орендованої земельної

ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія

вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та

апеляційної інстанцій, між позивачем та відповідачем укладено договір від

25.11.99 оренди земельної ділянки загальною площею 1710 м2,

розташованої в АДРЕСА_1, поблизу кафе “Вікторія”, з метою розміщення тимчасової

відкритої автостоянки.

Сторони погодили строк дії договору

-5 років, починаючи з дати реєстрації. У Южненському міському відділі земельних

ресурсів договір зареєстрований 25.11.99 за НОМЕР_2, тобто строк дії договору

закінчився 25.11.04.

Згідно з п. 1 ст. 26 Закону України

“Про оренду землі” (у редакції на момент укладення спірного договору) договір

оренди земельної ділянки припиняється, зокрема, у разі закінчення терміну, на

який  його було укладено.

У п. 2.2 договору передбачено, що

після закінчення терміну договору орендар має переважне право на поновлення

договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна письмово

повідомити іншу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий

термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Ця умова договору кореспондується з

положенням ст. 27 вказаного закону, згідно з якою після закінчення строку, на

який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки

відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на

поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його

умови можуть бути змінені за згодою сторін.

В період дії спірного договору

оренди Закон України “Про оренду землі” викладено в новій редакції, яка у

ст.ст. 31, 33 також передбачає припинення договору оренди в разі закінчення

строку, на який його було укладено, та переважне право орендаря на поновлення

договору.

Крім того, частиною 3 ст. 33 цього

закону встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною

ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових

заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору

він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були

передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто Закон України “Про оренду

землі” містить положення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, що

не є тотожними відповідним нормам ЦК України та ГК України, згідно з якими за

відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається

поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 та ч. 2

ст. 792 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та

виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної

ділянки регулюються законом. Частиною 6 ст. 93 ЗК України також передбачено, що

відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 33 Закону України “Про

оренду землі” не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди

земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише

визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п. 34

ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”

питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки

в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на

пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав

юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи

бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються

в судовому порядку.

Тобто законодавством передбачено,

що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені

відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є

прийняття рішення сесії.

Як встановлено судом апеляційної

інстанції, Южненською міською радою не приймалося рішення про поновлення

спірного договору оренди. Більш того, суд апеляційної інстанції встановив, що

ні позивачем, ні відповідачем у встановлені п. 2.2 спірного договору оренди

строки не направлялись письмові повідомлення про бажання щодо продовження дії

договору. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Отже, відповідач не реалізував своє

передбачене п. 2.2. договору та ст. 33 Закону України “Про оренду землі” право

на поновлення спірного договору оренди. Тому суд апеляційної інстанції дійшов

правильного висновку про припинення дії спірного договору оренди у зв'язку з

закінченням строку, на який його було укладено, а відтак і хибність висновку

суду першої інстанції про розірвання цього договору.

Проте не можна погодитись з

висновком суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі на

підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету

спору, оскільки, як вбачається з позовних вимог у справі, незважаючи на

припинення дії спірного договору, між сторонами залишились неврегульовані

питання щодо повернення земельної ділянки, яка була об'єктом оренди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 34

Закону України “Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору

оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на

умовах, визначених договором.

У п. 2.4 договору сторони

обумовили, що в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний

повернути орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому в порівнянні з тим,

у якому одержав її в оренду.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК

України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення

будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з

позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих

збитків.

З огляду на встановлення обставин

невиконання відповідачем на момент розгляду справи судами обов'язку щодо

повернення орендованої земельної ділянки, позовні вимоги в частині зобов'язання

відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку правомірно задоволені

судами.

Зважаючи на викладене, судова

колегія дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині

припинення провадження у справі підлягає зміні, у задоволенні позовних вимог в

цій частині слід відмовити, а в решті постанову залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 108, 1115,

1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд

України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити

частково.

2.          Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 26.12.06 у справі №9/268-06-7990 змінити. У п. 2

резолютивної частини постанови фразу “провадження у справі в цій частині

припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України” замінити фразою “у

задоволенні позову в цій частині відмовити”.

3.          В решті постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 26.12.06 у справі №9/268-06-7990 залишити

без змін.

Головуючий                                                                               

Д.Кривда

Судді                                                                                                   

Г.Жаботина

                                                                                          А.Уліцький