Ухвала

від 23.11.2015 по справі 810/1294/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1294/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Агаркові Б.М.,

за участі:

представника позивача Мажари О.Є.,

представника позивача Попова А.С.,

представника відповідача Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд", звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 06.11.2014р. №0008882204. та №0008902204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представники позивача проти цього заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "БМБ Бленд", ідентифікаційний код юридичної особи 32277387, зареєстроване в якості юридичної особи 06.11.2003 р., перебуває на обліку у Броварській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області, є платником податку на додану вартість.

В період з 14.10.2014р. по 20.10.2014р. Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу від 08.10.2014р. №992 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "БМБ Бленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Діардхімсервісторг" за липень-листопад 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 20.10.2014р. №665/10-06-22-04/32277387, висновками якого встановлено порушення позивачем: п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки, неправомірно віднесено до податкового кредиту суми по податкових накладних, виписаних ПП "Діардхімсервісторг", за липень-листопад 2011 року на загальну суму 1684120,97 грн., які підлягають зменшенню; п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 1684120,97 грн., п.44.1 ст. 44 та п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток підприємств за 2011 рік у розмірі 1936739,00 грн.

При цьому, в ході перевірки відповідачем проаналізовано акт Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 26.12.2011 №908/234/37232639 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ДІАРДХІМСЕРВІСТОРГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 02.08.2010 по 20.11.2011" , яким, зокрема, встановлено, нереальність здійснення господарських операцій ПП "Діардхімсервісторг" з його контрагентами за період діяльності з 02.08.2010 по 20.11.2011 та юридичну дефектність первинних документів, складених ПП "Діардхімсервісторг".

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ наявності ознак нереального здійснення ТОВ "БМБ Бленд" фінансово-господарських операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2014 р.: №0008882204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2202595,00 грн., в тому числі 1468397,00 грн. за основним платежем та 734198,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.10); та №0008902204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2905108 грн., в тому числі за основним платежем 1936739 грн. та 968369,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями .

Вказані повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте, були залишені без змін, що стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "БМБ Бленд" (покупець) та ПП "Діардхімсервісторг" (постачальник) було укладено договір поставки №01-09-10 від 01.09.2010 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується передати на умовах діючого договору, а Покупець зобов'язується прийняти у власність Товар та оплатити його вартість в кількості та асортименті згідно зі Специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно пункту 2.2 Договору товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно Специфікацій, які підписуються сторонами на кожну партію і є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначається у Специфікаціях.

Покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію Товару (кількість та асортимент якої зазначено у Специфікаціях), в наступному порядку: 100% загальної вартості партії Товару Покупець сплачує протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару від продавця (згідно накладної) (п. 3.4 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано наступні первинні документи: специфікації на поставку товарів, видаткові та податкові накладні, банківські виписки щодо руху коштів, товарно-транспортні накладні.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що за адресою місцезнаходження позивача знаходиться приміщення, яке є приватною власністю позивача, в якому він здійснює господарську діяльність, розміщує персонал, керівні органи та відповідні підрозділи підприємства, в тому числі виробничі.

Придбаний товар у ПП "Діардхімсервісторг" позивачем був використаний для виробництва продукту "КОРНЕКС Корисна" згідно рецептури №2 від 26.02.2008, затвердженої ТОВ "БМБ Бленд", погодженої висновком Міністерства охорони здоров'я України №05.03.02-06/52622 від 15.08.2008, на підтвердження виробництва вказаної продукції з використанням товарів, придбаних у ПП "Діардхімсервісторг", позивачем надано технологічні завдання та калькуляції з описом найменування сировини та тарних матеріалів, які використані для виготовлення продукції "КОРНЕКС Корисна", що виготовлена позивачем на власних виробничих потужностях, а в подальшому реалізована контрагентам позивача, що, в свою чергу, підтверджується видатковими та податковими накладними, випискою по банківському рахунку позивача.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий орган, обґрунтовуючи свої висновки, викладені в акті перевірки, посилається виключно на господарську діяльність контрагента позивача, в той час, як платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, як вбачається з постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 (а.с.202-217 т.4), дії Дніпропетровської ОДПІ щодо складання акта перевірки від 26.12.2011 №908/234/37232639 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ДІАРДХІМСЕРВІСТОРГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 02.08.2010 по 20.11.2011" , який, в свою чергу, був прийнятий відповідачем при перевірці позивача, визнано протиправними та зобов'язано утриматися від використання вказаного акта у своїй діяльності та передачі його іншим особам.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 26 листопада 2015 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.