Постанова

від 26.11.2015 по справі 826/14045/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14045/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Ключковича В.Ю.

за участю: секретаря судового засідання Нечай Ю.О.

представника позивача Шаповал Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатива Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатива Плюс" до Головного управління Держземагентства у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держземагентства у Київській області про відмову у задоволенні звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатива Плюс" про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0200 га, що розташована в адміністративних межах Літочківської сільської ради Броварського району Київської області (кадастровий номер 3221285200:05:005:0089), викладене у Листі Головного управління Держземагентства у Київській області №34-10-0.3-6643/0/17-15-сг від 24.06.2015 р;

зобов'язати Головне управління Держземагентства у Київській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0200 га, що розташована в адміністративних межах Літочківської сільської ради Броварського району Київської області (кадастровий номер 3221285200:05:005:0089);

встановити Головному управлінню Держземагентства у Київській області строк для подання звіту про виконання постанови.

Вимоги обґрунтовано тим, що єдиною законодавчо закріпленою підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, водночас, відповідач спірним рішенням відмовив у затвердженні проекту землеустрою з підстав, які законом не передбачені.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому виходив з того, що документація із землеустрою містить неточні відомості в частині визначення категорії земель та виду використання земельної ділянки, за рахунок якої планується відведення, що, за висновком суду, є належною підставою для відмови у затверджені проекту землеустрою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Власну позицію апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції фактично не надав правової оцінки доводам позивача, якими він обґрунтовував протиправність оскаржуваного ним рішення, водночас, суд встановив наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, на які суб'єкт владних повноважень взагалі не посилався, чим вийшов за межі предмета доказування.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено, що Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області №1359 від 12.09.2012 р. ТОВ "Ініціатива Плюс" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розташування об'єкту телекомунікаційної інфраструктури (башта стильникового зв'язку) в адмінмежах Літочківської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області.

На підставі клопотання ТОВ "Ініціатива Плюс" розроблено відповідний проект землеустрою.

З метою його затвердження, як того вимагають положення ст.. 123 та 186-1 Земельного кодексу України, позивач неодноразово звертався до Головного управління Держземагентства у Київській області із відповідним клопотанням, проте відповідач відмовляв у його затвердженні через невідповідність проекту вимогам законодавства.

Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що 12.06.2015 ТОВ "Ініціатива Плюс" звернулось до відповідача із заявою №415 про затвердження проекту землеустрою, додавши супровідний лист, оригінал проекту землеустрою, оригінал витягу з Державного земельного кадастру України про земельну ділянку.

Відповідач листом від 24.06.2015 №34-10-0.3-6643/0/17-15-сг повідомив позивача про те, що для прийняття рішення Головним управлінням стосовно затвердження поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, рекомендується долучити до розробленої документації із землеустрою проект договору оренди земельної ділянки (розроблений згідно з вимогами Закону України "Про оренду землі") та звернутись з клопотанням у відповідності до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відмова суб'єкта владних повноважень у затвердженні проекту землеустрою із наведених ним у вказаному листі підстав, є предметом оскарження у даній справі.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 13 названої статті підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Так само, приписами ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При цьому приписами ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки заборонено вимагати зокрема додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Згідно з ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Наведені норми дають підстави для висновку, що проект договору оренди земельної ділянки не відноситься до переліку документів, що є складовими проекту землеустрою.

Водночас, як вбачається зі змісту листа відповідача від 24.06.2015 №34-10-0.3-6643/0/17-15-сг, відмова суб'єкта владних повноважень у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки мотивована виключно ненаданням заявником проекту договору оренди земельної ділянки, розробленого згідно з вимогами Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи, що в силу наведених норм єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, однак у даному випадку, відмова у затвердженні проекту землеустрою відповідача мотивована ненаданням позивачем проекту договору оренди, який, згідно зі ст.. 50 Закону України «Про землеустрій» не є складовою документації проекту землеустрою, а отже законом його надання в даному разі не вимагалося, тобто вимога його надання є незаконною, колегія суддів приходить до висновку, що така відмова не ґрунтується на положеннях закону, а отже є протиправною.

З приводу посилання відповідача на Порядок взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, який затверджено Наказом Держгеокадастру

04 червня 2015 року N 95 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), апеляційний суд звертає увагу, що в частині необхідності надання заявником проекту договору оренди земельної ділянки із проектом землеустрою (п. 4.1), фактично має місце вимога надання додаткових матеріалів, не передбачених положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій».

За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що Порядок № 95 не зареєстровано у Міністерстві юстиції України, а отже для позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, не має обов'язкового значення.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмову Держземагенства у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, викладене у Листі Головного управління Держземагенства у Київській області №34-10-0.3-6643/0/17-15-сг від 24.06.2015 р., оскільки таке рішення прийнято в даному випадку з підстав, які законом не передбачені.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Держземагентства у Київській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0200 га, що розташована в адміністративних межах Літочківської сільсько': ради Броварського району Київської області (кадастровий номер 3221285200:05:005:0089), колегія суддів зазначає таке.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить до виключної компетенції відповідача, в свою чергу, суд позбавлений права втручатися у дискреційні повноваження відповідача.

Наразі, судом не надавалася оцінка комплектності поданих позивачем для вирішення цього питання до Держземагентства документів, позаяк, суб'єкт владних повноважень не заперечує обставин, що інші документи, окрім проекту договору оренди, були надані у необхідному обсязі.

В даному випадку встановлено протиправність прийнятого відповідачем рішення виходячи з необґрунтованості та невідповідності закону тих підстав, з яких таке рішення було прийнято.

У зв'язку із цим, враховуючи встановлену протиправність рішення відповідача та з метою належного захисту прав позивача, апеляційний суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держземагентства у Київській області повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0200 га, що розташована в адміністративних межах Літочківської сільської ради Броварського району Київської області (кадастровий номер 3221285200:05:005:0089), з урахуванням наведених у даній постанові мотивів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову є помилковим.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції фактично не надав правової оцінки доводам позивача, якими він обґрунтовував протиправність оскаржуваного ним рішення, водночас, суд встановив наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, на які суб'єкт владних повноважень взагалі не посилався, чим вийшов за межі предмета доказування, в супереч положень ч. 1 ст. 70 КАС України, відповідно до якої суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, який, всупереч вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На думку колегії суддів, позивачем жодним чином не обґрунтовано існування підстав для задоволення його вимоги встановити Головному управлінню Держземагентства у Київській області строк для подання звіту про виконання постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатива Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатива Плюс" до Головного управління Держземагентства у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2015 року - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатива Плюс" задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держземагентства у Київській області про відмову у задоволенні звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатива Плюс" про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0200 га, що розташована в адміністративних межах Літочківської сільської ради Броварського району Київської області (кадастровий номер 3221285200:05:005:0089), викладене у Листі Головного управління Держземагентства у Київській області №34-10-0.3-6643/0/17-15-сг від 24.06.2015 р.

Зобов'язати Головне управління Держземагентства у Київській області повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0200 га, що розташована в адміністративних межах Літочківської сільської ради Броварського району Київської області (кадастровий номер 3221285200:05:005:0089);

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Ключкович В.Ю.