Ухвала

від 18.11.2015 по справі 819/641/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 876/6621/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу спільного підприємства «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до спільного підприємства «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій», третя особа Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області, про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2014 року позивач УПФ України в м. Тернополі звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача СП «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій», в якому просив стягнути з відповідача в користь позивача борг по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2014 р. по 01.04.2014 р. в сумі 10514,42 грн..

Відповідач позовних вимог не визнав та подав письмові заперечення в яких зазначив, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 р. залучено до справі третьою особою УПФ України в Збаразькому районі Тернопільської області.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2014 року позов задоволено. Стягнено з СП «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій» на користь УПФ України в м. Тернополі 10514,42 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

З цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що позивач не навів жодних обґрунтувань з приводу відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку пенсій ОСОБА_1.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 28.05.2014 року та в позові відмовити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що громадянці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працювала в СП «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій», з 09.06.2011 р. призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 38-40, 41-42).

Заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії громадянці ОСОБА_1 становить 10514,42 грн. за період з 01.01.2014 р. по 01.04.2014 р. (а.с. 8-10).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, з врахуванням наступного.

З 01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.5 цього Закону, виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Згідно з п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час призначення пільгової пенсії ОСОБА_1), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМ України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абз.4 п.1 ст.2, абз.3 п.1 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, чинній до 28.04.2013 р.), підприємства відшкодовують Пенсійному фонду 100% витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», жінки мають право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Аналогічний пенсійний вік для жінок був передбачений і в статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Однак, Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 р., статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в новій редакції, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.

Вказані норми Закону набрали чинності з 01.10.2011р., тобто, до набуття ОСОБА_1 пенсійного віку, а відтак такі врегульовують питання досягнення нею пенсійного віку.

Із врахуванням наведеного, ОСОБА_1, яка вийшла на пенсію до досягнення пенсійного віку, досягла такого лише у липні 2014 року.

Отже, після набрання чинності Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стала суперечити статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не підлягала застосуванню.

Крім того, з 28.04.2013 р. набрав чинності Закон України від 04.04.2013 р. № 184-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску», яким відсилочну норму на статтю 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що містилася в абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», замінено на статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність розрахунку відповідачу спірної суми заборгованості, оскільки громадянка ОСОБА_1 досягнула пенсійного віку лише 13.07.2014 р. і до цього часу відповідач був зобов'язаний відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду в м. Тернополі витрати на виплату і доставку їй пільгової пенсії.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу спільного підприємства «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій» - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до спільного підприємства «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій» про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.11.2015 року.