Постанова

від 24.11.2015 по справі 802/2067/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2067/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

24 листопада 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро-Трейд" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро-Трейд" (далі - відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач з 11.04.2007 перебуває на податковому обліку в Могилів-Подільській ОДПІ.

При цьому, внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 482967 грн. 90 коп.; по податку на доходи з фізичних осіб в сумі 12697 грн. 50 коп. та штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів в сумі 173907 грн. 60 коп.

Станом на 01.06.2015 відповідач не сплатив податковий борг на загальну суму 669573 грн., а тому у зв'язку з наявністю заборгованості та відсутністю добровільної сплати вказаної заборгованості позивач звернувся з позовом до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться в банківських установах.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, враховуючи, що розмір заборгованості відповідача та балансової вартості його майна, суду належними та допустимими доказами доведено, що саме накладення арешту на кошти та інші наявні цінності, у даному випадку, є необхідним засобом для забезпечення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед бюджетом, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

За приписами п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Аналогічна норма міститься у п. 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Разом з тим в силу п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

При цьому підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Пунктом 94.2 ст. 94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Водночас п. 94.2 ст. 94 ПК України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до п. 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Аналіз вищезазначених положень, дає підстави для висновку, що адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Колегією суддів з матеріалів справи не встановлено наявності обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України. При цьому наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Водночас колегія суддів зазначає, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Зокрема відповідно до п. 20.1.34 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Отже, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію висловив ВАС України в справі №К/800/12155/13 від 04.09.2015 (2а-5391/12/1070).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро-Трейд" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сушко О.О.