Постанова

від 24.04.2020 по справі 802/2067/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №802/2067/15-а

адміністративне провадження №К/9901/9294/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 (Головуючий суддя Ватаманюк Р.В., судді: Мельник -Томенко Ж.М., Сушко О.О.)

у справі №802/2067/15-а

за позовом Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Агро-Трейд

про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Могилів-Подільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - позивач, Могилів-Подільська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Агро-Трейд (далі - відповідач, ТОВ Дністер-Агро-Трейд ), в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків ТОВ Дністер-Агро-Трейд , що знаходяться в банку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2015 адміністративний позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2015.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у відповідача наявний податковий борг з податку на прибуток в сумі 482 967, 90 грн, з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12 697,5 грн та в зв`язку з нарахуванням штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки та застосування РРО в сумі 173 907,60 грн. Балансова вартість зареєстрованого за відповідачем мотоциклу значно менша за суму податкового боргу товариства. Речові права на інше нерухоме майно відсутні. У зв`язку з наявністю заборгованості та відсутністю добровільної сплати податкової заборгованості позивач в межах наданих повноважень звернувся до суду з позовом.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро-Трейд" на податковому обліку в Могилів-Подільській ОДПІ перебуває з 11 квітня 2007 року. Станом на 01 червня 2015 року ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" не сплатило податковий борг на загальну суму 669573 грн.

Як свідчать матеріали справи, внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 482 967 грн 90 коп.; по податку на доходи з фізичних осіб в сумі 12 697 грн 50 коп. та штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів в сумі 173 907 грн 60 коп.

На виконання заходів стягнення податкового боргу податковим органом сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ю № 13023 від 04 лютого 2015 року (а.с. 18), яка отримана відповідачем.

Згідно довідки № 68/13-206 від 11 червня 2015 року наданої відділом технічного огляду управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Держсільгоспінспекції у Вінницькій області за ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" зареєстрованої сільськогосподарської техніки немає (а.с. 14).

Відповідно до довідки управління Держземагенства у Могилів-Подільському районі Вінницької області № 8-28-0.3-1518/2-15 від 11 червня 2015 року земельних ділянок будь-якого призначення у власності, користуванні на умовах оренди за ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" не зареєстровано (а.с. 16).

Згідно довідки Могилів-Подільського ЦНП УДАІ вих. 168 від 12 червня 2015 року зазначено, що за ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" зареєстровано мотоцикл YAMAHA YBR 125 (а.с. 17).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" права на нерухоме майно відсутні (а.с. 19-20).

У зв`язку з наявністю заборгованості та відсутністю добровільної сплати відповідачем податкової заборгованості позивач звернувся з позовом до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться в банківських установа

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, враховуючи, що розмір заборгованості відповідача та балансової вартості його майна суду належними та допустимими доказами доведено, податковий орган правомірно в межах наданих йому повноважень звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти задля забезпечення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання перед бюджетом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не встановлено наявності обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. При цьому наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

З такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України .

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з відсутністю у податкового органу підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

В той час як суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити.

Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2015 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко