Ухвала

від 25.11.2015 по справі 815/6489/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/22022/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

у справі № 815/6489/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТТА» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області і (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000941520 від 01 червня 2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року. За результатами перевірки складено акт № 2588/15-2/32184130 від 22 квітня 2013 року.

В акті перевірки зазначено, що декларація з податку на додану вартість від 19 квітня 2013 року № 9022221998 за березень 2013 року подана з порушенням розділу ІІІ Порядку оформлення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 15 листопада 2011 року, а саме, виявлено методологічне порушення п. 54.3 ст. 54, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 15153662,00 грн. Підставою для вказаних висновків відповідача стало те, що позивачем не було враховано висновки акта планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2012 року від 27 вересня 2012 року № 5707/22-4/32184130.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000941520 від 01 червня 2013 року, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2013 року на 15153662,00 грн.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки було складено акт № 5707/22-4/32184130 від 27 вересня 2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року: № 0001742240 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року у сумі 14611516,00 грн.; №0001732240 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4905289,00 грн. - за основним платежем, на 1017827,00 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року у справі №1570/6770/2012 року вищезгадані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

В подальшому, у зв'язку з поданням позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року та лютий 2013 року податковим органом неодноразово проводились камеральні перевірки, за результатами яких виносились податкові повідомлення-рішення № 0000021520 від 14 грудня 2012 року, № 0000511520 від 25 квітня 2013 року, № 0000521520 від 25 квітня 2013 року, № 0000531520 від 26 квітня 2013 року та № 0000541520 від 16 квітня 2013 року, якими позивачу зменшувався розмір суми від'ємного значення з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди у сумі 15153662,00 грн.

Водночас, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 815/3283/13-а, що набрала законної сили, вищезгадані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

До моменту узгодження грошових зобов'язань платник податків повинен діяти за загальними правилами Податкового кодексу України, визначеними, зокрема, пунктами 200.1, 200.3 Кодексу, якими передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно вищенаведених норм, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на те, що на час проведення перевірки грошове зобов'язання, що ґрунтується на попередньому акті перевірки від 27 вересня 2012 року № 5707/22-4/32184130, скасовано в судовому порядку, тобто було неузгодженим, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту поточного звітного періоду залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду.

В касаційній скарзі податковий орган вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Водночас, жодних обґрунтувань касаційна скарга не містить, а її зміст зводиться до цитування окремих норм податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі № 815/6489/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна