Ухвала

від 11.11.2015 по справі 2а-7990/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/13548/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Титенко М.П.,

за участю:

представника відповідача - Піддубка Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року

у справі № 2а-7990/09/2670

за позовом Приватного підприємства «Ірма»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Ірма» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі - відповідач) про: скасування податкових повідомлень-рішень від 06 квітня 2009 року: № 0000292330/0 - в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 3993810,50 грн. (у тому числі: 2076744,00 грн. - основний платіж, 1917066,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000302330/0 - повністю; скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 квітня 2009 року № 0001422304.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2010 року позовні вимоги були задоволені повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2009 року № 0000292330/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 3993810,50 грн. (у тому числі: 2076744,00 грн. - основний платіж, 1917066,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) ДПІ у Подільському районі м. Києва. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2009 року № 0000302330/0. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 квітня 2009 року № 0001422304 ДПІ у Подільському районі м. Києва. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ПП «Ірма» за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ПП «Ірма» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складений акт № 23 березня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податок на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 2068169,00 грн. у тому числі по періодах: 1 квартал 2007 року - 370606,00 грн., 1 півріччя 2007 року - 1290245,00 грн. (2 квартал 2007 року - 942139,00 грн.), 3 квартали 2007 року - 1614747,00 грн. (3 квартал 2007 року - 327502,00 грн.), 2007 рік - 1757389,00 грн. (4 квартал 2007 року - 139642,00 грн.), 1 квартал 2008 року - 310780,00 грн., 1 півріччя 2008 року - 319355,00 грн. (2 квартал 2008 року - 8775,00 грн.); вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 1294271,00 грн., у тому числі: січень 2007 року - 73538,00 грн., лютий 2007 року - 106060,00 грн., березень 2007 року - 116887,00 грн., квітень 2007 року - 499546,00 грн., травень 2007 року - 220087,00 грн., червень 2007 року - 466077,00 грн., липень 2007 року - 93910,00 грн., серпень 2007 року - 109425,00 грн., вересень 2007 року - 58741,00 грн.; вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у непроведенні розрахункових операцій на загальну суму 3612,80 грн. через реєстратор розрахункових операцій та невидачі розрахункових документів на вказану суму.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач (покупець) неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ «Інвестагротрейд» (постачальником) на підставі договору на поставку меблевої фурнітури, матеріалів та комплектуючих № 2111/07 від 21 листопада 2007 року та з ТОВ «Кубер Трейд» (постачальником) на підставі договору на поставку меблевих матеріалів і комплектуючих №0409 від 04 вересня 2006 року, оскільки: у СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 80-0202 за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Інвестагротрейд»; громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_3 (який значиться засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Інвестагротрейд»;) у протоколі допиту від 10 грудня 2008 року вказав, що від зареєстрував вказане товариство за отриману від невстановлених осіб винагороду, після реєстрації товариства жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності цього товариства не мав, документів бухгалтерського та податкового обліку не складав та не підписував, грошовими коштами та печаткою товариства не користувався; відповідно до бази даних АІС ОР у ТОВ «Інвестагротрейд» працює дві особи; відповідно до поданих ТОВ «Інвестагротрейд» декларацій з податку на прибуток за 2007 рік та 1 квартал 2008 року у товариства відсутні будь-які основні засоби, оскільки амортизаційні відрахування не нараховувались; ТОВ «Інвестагротрейд» не подало до органу державної податкової служби декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2008 року, за 3 квартали 2008 року та за 2008 рік, а також декларації з податку на додану вартість за березень - грудень 2008 року та січень - лютий 2009 року включно; постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року у справі № 2-а-428/08, якою було припинено юридичну особу ТОВ «Кубер Трейд», а також визнано недійсними установчі документи ТОВ «Кубер Трейд» з моменту їх державної реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Кубер Трейд» з моменту його видачі, було встановлено, що громадянин ОСОБА_4 зареєстрував вказане товариство на прохання незнайомих осіб за грошову винагороду та не мав на меті здійснення підприємницької діяльності, ніяких документів фінансово-господарської діяльності від імені цього товариства не складав та не підписував, доручення на ведення фінансово-господарської діяльності не давав, рахунок у банку не відривав, печатку не отримував; відповідно до бази даних АІС Контрагенти у ТОВ «Кубер Трейд» працює три особи; ТОВ «Кубер Трейд» не подало до органу державної податкової служби декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2008 року, за 3 квартали 2008 року та за 2008 рік, а також декларації з податку на додану вартість за квітень - грудень 2008 року та січень - лютий 2009 року включно. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Інвестагротрейд» та з ТОВ «Кубер Трейд», є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України, а виписані зазначеними контрагентами первинні бухгалтерській документи не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту. Також, у акті перевірки було вказано, що згідно видаткових касових ордерів № 14 від 12 листопада 2007 року на суму 622,74 грн., № 3 від 22 лютого 2008 року на суму 1899,94 грн. та № 4 від 18 березня 2008 року, а також записів у касовій книзі за вказані дати, позивач повернув покупцям здійснену ними передплату за товар (готівкою), проте не провів вказані суми через реєстратор розрахункових операцій та не видав розрахункові документи.

06 квітня 2009 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000292330/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Ірма» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 4153488,00 грн., у тому числі: 2076744,00 грн. - за основним платежем, 2076744,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

06 квітня 2009 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000302330/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Ірма» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1941407,00 грн., у тому числі: 1294271,00 грн. - за основним платежем, 647136,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

06 квітня 2009 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0001422304, яким згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ПП «Ірма» штрафні (фінансові) санкції у сумі 18063,40 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у м. Києві від 12 червня 2009 року № 2272/10/25-214 «Про результати розгляду скарги» було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 06 квітня 2009 року № 0000292330/0 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 159677,50 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення було залишене без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Інвестагротрейд» та ТОВ «Кубер Трейд», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвестагротрейд» і ТОВ «Кубер Трейд» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням того, що: правочини, укладені позивачем вказаними товариствами, в подальшому були схвалені ТОВ «Інвестагротрейд» і ТОВ «Кубер Трейд» у розумінні положень статті 241 Цивільного кодексу України; на дату укладення оспорюваних договорів та виконання господарських зобов'язань за ними ТОВ «Інвестагротрейд» і ТОВ «Кубер Трейд» були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Також, суд виходив з того, що податковим органом був пропущений строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений у статті 250 Господарського кодексу України.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Інвестагротрейд» та ТОВ «Кубер Трейд» позивач посилався наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових та видаткових накладних, банківських виписок (т.1 арк. справи 183-190, 240-257, т.2 арк. справи 5-250, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-280), виписаних належним чином зареєстрованими юридичними особами (т.1 арк. справи 215-216, 220-221) та платниками податку на додану вартість (т.1 арк. справи 222, 230), а також на те, що: відповідно до умов договорів поставки доставка товарів на склад покупця здійснювалась транспортом постачальників та за їх рахунок (т.1 арк. справи 223-229); отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось працівниками ПП «Ірма» згідно довіреностей, перелік та реквізити яких вказані у реєстрі документів за період з 01 серпня 2007 року по 30 вересня 2007 року (т.1 арк. справи 211-213); приймання та зберігання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на складі ПП «Ірма», який знаходиться на території меблевої фабрики та який належить на праві приватної власності позивачу (т.1 арк. справи 214), які потім передавались в цех для виробництва меблів, а виготовлені з придбаних у ТОВ «Інвестагротрейд» та ТОВ «Кубер Трейд» товарно-матеріальних цінностей меблі реалізовувались іншим суб'єктам господарювання (т.1 арк. справи 192-195). Також, позивач посилався на те, що: кримінальна справа № 57-1953, яка була порушена у відношенні директора ПП «Ірма» за результатами планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, була скасована постановою Прокуратури міста Києва від 006 травня 2009 року (т.1 арк. справи 235); згідно постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2009 року у справі № 2а-6296/09/2670 та від 26 березня 2010 року у справі № 2а-4615/09/2670 було відмовлено ДПІ у Подільському районі м. Києва у задоволенні позовів про стягнення на користь держави усього одержаного за нікчемними правочинами, укладеними між ПП «Ірма» і ТОВ «Інвестагротрейд», та між ПП «Ірма» і ТОВ «Кубер Трейд» (т.5 арк справи 49-56).

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався на те, що: постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року у справі № 2-а-428/08 було припинено юридичну особу ТОВ «Кубер Трейд», а також визнано недійсними установчі документи ТОВ «Кубер Трейд» з моменту їх державної реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Кубер Трейд» з моменту його видачі (т.1 арк. справи 159-160); актом № 54 від 23 липня 2008 року було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Кубер Трейд» (т.1 арк. справи 161); у провадженні СВ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області знаходилась кримінальна справа № 28-2008, порушена відносно ОСОБА_4 (директора та засновника ТОВ «Кубер Трейд») за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, яка станом на 30 липня 2009 року розглядалась Вишгородським районним судом (т.1 арк. справи 164); згідно протоколу допиту свідка від 29 серпня 2008 року ОСОБА_4 повідомив, що він зареєстрував ТОВ «Кубер Трейд» на прохання незнайомих осіб за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності (т.1 арк. справи 162-163); постановою старшого слідчого СВ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області від 30 серпня 2009 року кримінальну справу № 28-2008 було направлено до суду для вирішення питання відносно ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 7 Кримінально-процесуального кодексу України та статті 48 Кримінального кодексу України, в мотивувальній частині якої було вказано, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнав повністю (т.1 арк. справи 156-158); станом на 14 вересня 2009 року слідчим відділом ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводилось досудове слідство по кримінальній справі № 80-0202, порушеній 28 серпня 2008 року за фактом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ТОВ «Інвестагротрейд» з метою прикриття незаконної діяльності - фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (т.1 арк. справи 167); згідно протоколу допиту свідка від 10 грудня 2008 року ОСОБА_3 повідомив, що він зареєстрував ТОВ «Інвестагротрейд» на прохання незнайомих осіб за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності (т.1 арк. справи 146); актом № 2768 від 29 травня 2009 року було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інвестагротрейд» (т.1 арк. справи 161).

Суд касаційної інстанції вказує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) необхідні для віднесення витрат на оплату вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не встановили, чи був постановлений вирок, або інше процесуальне рішення у кримінальних справах № 28-2008 та № 80-0202, які б містили відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами (ТОВ «Інвестагротрейд», ТОВ «Кубер Трейд») умов оспорюваних правочинів, укладених з ПП «Ірма».

Також, суди не перевірили, чи була у позивача при укладенні договорів з ТОВ «Інвестагротрейд» і ТОВ «Кубер Трейд» мета на отримання необґрунтованої податкової вигоди, зокрема, не перевірили такі обставини: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Крім іншого, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи набрали законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2009 року у справі № 2а-6296/09/2670 та від 26 березня 2010 року у справі № 2а-4615/09/2670.

Стосовно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 квітня 2009 року № 0001422304 колегія суддів вказує, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відзначили, що за своєю суттю передбачені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини 1 статті 238, частини 1 статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, передумовою застосування положень статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до оспорюваних правовідносин є достовірне встановлення судами факту порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування неправомірності оспорюваного рішення посилався на відсутність у нього обов'язку застосування реєстратора розрахункових операцій у відповідності до положень пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з цим, вказані обставини взагалі не були перевірені судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів зазначає, що в умовах дії закріпленого статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу офіційного з'ясування обставин у справі обов'язковому дослідженню та оцінці підлягають доводи як позивача, так і відповідача, у зв'язку з чим усі обставини, якими сторони обґрунтовують свої доводи, мають бути ретельно перевірені.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товарів (робіт, послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення понесених витрат до складу валових та у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

Л.В. Ланченко

---

А.М. Лосєв