Ухвала

від 19.11.2015 по справі 820/18894/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/26270/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зооветеринарний центр» до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зооветеринарний центр» (далі - позивач, ТОВ «Зооветеринарний центр») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.07.2014 року № 0001512211.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Зооветеринарний центр» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - ЄДРПОУ 31293151 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.05.2014 року № 225 та постанови слідчого СУГУМВС України в Харківській області капітана міліції Шевченко А.Ю. «Про призначення позапланової виїзної документальної перевірки» від 14.02.2014 року фахівцями відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Зооветеринарний центр» по господарським операціям з ТОВ «Інтехногруп-Україна-2005», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «Укртехнопромпоставка», ТОВ «Укртрединвест», ТОВ УФК «Тритон», ТОВ «Арлета», ТОВ «Вайз Сервис», ТОВ «ВНЕШСНАБТОРГ» за період з 14.02.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатом перевірки відповідачем складено акт від 11.06.2014 року № 399/20-29-22/31293151, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 235500,00 грн., у тому числі за липень 2012 року у сумі 16167,00 грн., вересень 2012 року у сумі 30000,00 грн., жовтень 2012 року у сумі 30000,00 грн., листопад 2012 року у сумі 30000 грн., грудень 2012 року у сумі 30000,00 грн., січень 2013 року у сумі 30000,00 грн., лютий 2013 року у сумі 22500,00 грн., березень 2013 року у сумі 1833,00 грн., липень 2013 року у сумі 15000,00 грн., серпень 2013 року у сумі 30000,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Інтехногруп-Україна-2005», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «Укртехнопромпоставка», ТОВ «Укртрединвест», ТОВ УФК «Тритон».

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 року № 0001512211, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 235500,00 грн. та визначено штрафні санкції у сумі 117750,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомлення-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого скарга була залишена без задоволення, а рішення податкового органу без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

01.02.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ УФК «ТРИТОН» (продавець) укладено договір №12 купівлі-продажу товарів, предметом якого є передавання продавцем у власність покупцеві товарів, які покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах договору. Відповідно до п. 3 договору Продавець зобов`язаний передавати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та номенклатурі, погоджені сторонами.

01.08.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Укртрейдинвест» (продавець) укладено договір поставки № 42, предметом якого є передавання продавцем у власність покупцеві товарів, які покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах договору. Відповідно до п.3 договору продавець зобов`язаний передавати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та номенклатурі, погоджені сторонами.

10.09.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Укртехнопромпоставка» (продавець) укладено договір № 53 купівлі-продажу, предметом якого є передавання продавцем у власність покупцеві товарів, які покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах договору. Відповідно до п.3 договору продавець зобов`язаний передавати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та номенклатурі, погоджені сторонами.

12.07.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтехногруп-Україна-2005» (продавець) було укладено договір № 17 купівлі-продажу товарів, предметом якого є передавання продавцем у власність покупцеві товарів, які покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах договору. Відповідно до п.3 договору Продавець зобов`язаний передавати Покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та номенклатурі, погоджені сторонами.

На підставі усної угоди між позивачем (покупець) та ТОВ «НВФ «Електросервіс» (продавець) здійснено поставку товару (циминаль)

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю придбання субстанції селектор та субстанції циминаль, яка використовується позивачем як сировина для виготовлення ветеринарних препаратів, які в подальшому реалізуються позивачем сільськогосподарським підприємствам.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Праксет-Харків» (виконавець) 01.05.2012 року укладено договір № 17 на виконання послуг з ремонту обладнання, предметом якого є виконання капітального ремонту установки криосублімаційних фракцій, які замовник зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах договору.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Праксет-Харків» (Продавець) укладено договір № 17 купівлі-продажу від 01.05.2012 року, предметом якого є передавання продавцем у власність покупцеві товарів, які Покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем надано до суду копії: договорів, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), книги реєстрації довіреностей, журналом обліку субстанцій та сировини вет.препаратів (прибуття на склад та вибуття до виробництва), банківських виписок та інші.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій. Зазначені господарські операції належним чином відображені позивачем у бухгалтерському обліку.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Інтехногруп-Україна-2005», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «Укртехнопромпоставка», ТОВ «Укртрединвест», ТОВ УФК «Тритон», були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Інтехногруп-Україна-2005», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «Укртехнопромпоставка», ТОВ «Укртрединвест», ТОВ УФК «Тритон».

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Інтехногруп-Україна-2005», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «Укртехнопромпоставка», ТОВ «Укртрединвест», ТОВ УФК «Тритон», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акт перевірки контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання контрагентами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі № 820/18894/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

М.І. Костенко

Н.Г. Пилипчук