Ухвала

від 19.11.2015 по справі 826/14379/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/58410/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника відповідача Рогози Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства «Гермес Лайн» Громадської організації «Асоціація Українських інвалідів» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Підприємство «Гермес Лайн» Громадської організації «Асоціація Українських інвалідів» (далі - позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступником якої на час подання касаційної скарги була Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) від 26.07.2012 року № 0000048156.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0000048156.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що існують відхилення між даними позивача та даними перевірки від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за березень 2012 року в сумі 99933,00 грн. у зв'язку з тим, що позивач не знаходився за юридичною адресою та позивачем не було надано до перевірки відповідні документи.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 15.06.2012 року по 18.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства «Гермес Лайн» Громадської організації «Асоціація Українських інвалідів» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за березень місяць 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 18.06.2012 року № 94/15-6/37402498. Перевіркою встановлено відхилення між даними платника та даними перевірки від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за березень місяць 2012 року у сумі 99933 грн., у зв'язку з тим, що Підприємство «Гермес Лайн» Громадської організації «Асоціація Українських інвалідів» не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою, чим порушено п. 200.4 ст. 200, ст. 7 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених порушень, 26.07.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000048156, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 99933,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24983,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V Податкового кодексу України.

Згідно ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до п.п. 12.2, 12.4, 12.5 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» № 1588 від 09.12.2011 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - підрозділами органу державної податкової служби при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Згідно з абз. 2 ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 14 зазначеної статті).

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Зі змісту положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вбачається, що факт відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження може бути підтверджено лише відповідним записом у Єдиному державному реєстрі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство «Гермес Лайн» Громадської організації «Асоціація українських інвалідів» (ідентифікаційний код 37402498) зареєстровано 15.11.2010 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10701020000041841. Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 58.11 Видання книг; 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 62.01 Комп'ютерне програмування.

Місцезнаходження позивача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. І, а.с. 66 - 68): 01004, м. Київ, Печерський район, вул. Басейна, будинок 9, кімната 3.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 715403 від 16.01.2012 (т. І, а.с. 15), станом на момент проведення податковим органом перевірки позивача, відомості про юридичну особу були підтвердженими, Підприємство «Гермес Лайн» Громадської організації «Асоціація Українських інвалідів» знаходилося за адресою: 01004, м. Київ, Печерський район, вул. Басейна, будинок 9, кімната 3. Наявність запису про відсутність позивача за місцезнаходженням у Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідачем не доведена.

З огляду на те, що інших обставин для відмови у нарахуванні суми бюджетного відшкодування, окрім як відсутність Підприємства «Гермес Лайн» Громадської організації «Асоціація Українських інвалідів» за місцезнаходженням, відповідачем не надано, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач мав право на віднесення суми у розмірі 99933,00 грн. до бюджетного відшкодування та у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі № 826/14379/13-а без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

М.І. Костенко

Н.Г. Пилипчук

Повний текст виготовлено 24.11.2015 року.