Ухвала

від 17.11.2015 по справі 808/8499/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/31699/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Степашка О.І.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С. ,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Доклер Юкрейн»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року

по справі № 808/8499/14

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Доклер Юкрейн»

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Державна податкова інспекція в Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Доклер Юкрейн» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 146515,75 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Доклер Юкрейн» має податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, який виник на підставі подання податкових декларацій з ПДВ, а саме: №9028914511 від 20.05.2014 року на суму 16549,00 грн., з урахуванням переплати у розмірі 7406,18 грн., залишок боргу складає 9142,82 грн.; №9035023809 від 19.06.2014 року на суму 16664,00 грн.; №9041939813 від 21.07.2014 року на суму 18245,00 грн.; №9047352721 від 15.08.2014 року на суму 28355,00 грн.; №9053575114 від 18.09.2014 року на суму 33713,00 грн.; №9060520919 від 20.10.2014 на суму 34942,00 грн.

За несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачу було нараховано пеню за період з 03.03.2014 року по 18.11.2014 року на суму 7453,93 грн.

04.10.2012 року позивачем було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 02.04.2014 року № 222-25 на суму 114032,71 грн., яка була вручена посадовій особі відповідача 09.04.2014 року.

Відповідно до витягу, наданого реєстратором Запорізької філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 15.07.2014 року в реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження (податкова застава) активів платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Доклер Юкрейн», згідно з актом опису майна від 08.07.2014 року №15, термін дії обтяження до 15.07.2019 року.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень - звертатись до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи ( п.87.11 ст.87 ПК України).

Відповідно до вимог пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За приписами пункту 95.1. статті 95 цього Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що надання дозволу на погашення суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності рішення суду про стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу з рахунків боржника.

Судами встановлено, що податковим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ю» від 02.04.2014 року № 222-25 на суму 114032,71 грн., яка була отримана відповідачем 09.04.2014 року. Податкова вимога не була погашеною у визначений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року № 808/3666/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 року, було задоволено подання ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя та стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Доклер Юкрейн» у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, яка належить такому платнику податків, суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 126322,44 грн. Стягнення відбувалось на підставі податкової вимоги від 02.04.2014 року № 222-25.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено наявність у відповідача непогашеної суми податкового боргу.

З метою погашення податкового боргу відповідача на виконання рішення суду позивач надсилав інкасові доручення (розпорядження) до установ банку, а саме: №411, №415, №416 від 12.09.2014 року до ПАТ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, №410 від 12.09.2014 року до ПАТ «Неос Банк», №417 від 12.09.2014 року до ПАТ «Альфа-Банк» у місті Києві, №408, №414 від 12.09.2014 року до АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, які були виконані частково на загальну суму 32515,62 грн., а решта - повернуті без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках.

З огляду на те, що приписами Податкового кодексу України регламентовано, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків, та надання податковим органом доказів вжиття таких заходів та недостатності коштів на рахунках, колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що податковий борг за податковою вимогою від 02.04.2014 року № 222-25 є погашеним, а нова податкова вимога відповідачу не надсилалась, є безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4 зазначеної статті податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які у своїй сукупності підтверджують часткову сплату відповідачем податкового боргу відповідно до надісланої податкової вимоги у розмірі 114032,71 грн. Останній платіж був здійснений 19.11.2014 року.

В той же час, у зв'язку із несплатою відповідачем податкового боргу, визначеного у податковій вимозі, у 60-денний строк відповідно до приписів п.59.5 ст.59 ПК України, сума податкового боргу збільшується на суму новоствореного податкового боргу і направлення нової податкової вимоги не потребується.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Доклер Юкрейн» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року по справі № 808/8499/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписСтепашко О.І. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 20.11.2015 р.