Ухвала

від 19.11.2015 по справі 825/3949/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/12370/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника відповідача Бисикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Державне підприємство «Прилуцьке лісове господарство» (далі - позивач, ДП «Прилуцьке лісове господарство») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (правонаступником якої є Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, далі - відповідач, ДПІ) від 12.09.2014 року № 0002072201 та № 0002062201.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 12.09.2014 року № 0002072201 та № 0002062201.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги п.п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Працівниками відповідача на підставі наказу від 15.08.2014 року № 618, направлень від 15.08.2014 року № 483 та від 15.08.2014 року № 484, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «С. К. Груп», за результатами якої складено акт від 29.08.2014 року № 516/22-00993461 (а.с. 17-24).

У вказаному акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

- пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4322 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 4322 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1153 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 1153 грн. по господарських операціях з

За висновками акта перевірки Прилуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 12.09.2014 року № 0002072201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток/доходи підприємств і організацій державного підпорядкування в розмірі 4322 грн. за основним платежем та 1080,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 10);

- від 12.09.2014 року № 0002062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1153 грн. за основним платежем та 576,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 11).

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 09.10.2014 року та Рішенням Державної фіскальної служби від 10.11.2014 року залишено без змін вищезазначені податкові повідомлення-рішення (а.с. 12-16).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між ДП «Прилуцьке лісове господарство» та ТОВ «С. К. Груп» було укладено договір від 10.01.2011 року № 02-01-11. За умовами даного договору ТОВ «С. К. Груп» (Продавець) зобов'язується передати у власність ДП «Прилуцьке лісове господарство» (Покупець) металопродукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію від Продавця та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партій, умови і строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах, накладних, або специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 (а.с. 56).

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 331 від 27.01.2012 на загальну суму 24696,00 грн., в т.ч. ПДВ 4116,00 грн., згідно якої було поставлено 3,36 т катанки (а.с. 25). Від ТОВ «С. К. Груп» дану накладну підписав заступник директора Одинець О.П., а від ДП «Прилуцьке лісове господарство» за довіреністю № 19 від 27.01.2012 Бабіч М.І., який і отримав вказаний товар. Довіреність була зареєстрована у відповідному журналі (а.с. 60-61). На товар також отримано податкову накладну № 16 від 27.01.2012 на загальну суму 24696,00 грн., в т.ч. ПДВ 4116,00 грн. (а.с. 27).

Всі вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджується оборотом по номенклатурному номеру (а.с. 59) та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с. 85-90).

Придбаний ДП «Прилуцьке лісове господарство» товар у контрагента ТОВ «С. К. Груп» використаний у господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання матеріалів (а.с. 62-84).

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «С. К. Груп» було включене до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які б вказували на безпідставне віднесення до валових витрат сплачених грошових сум та позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з контрагента ТОВ «С. К. Груп», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договором, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 825/3949/14-а без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

М.І. Костенко

Н.Г. Пилипчук

Повний текст виготовлено 24.11.2015 року.