Ухвала

від 25.11.2015 по справі 675/28/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/28/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2146/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Заїки В.М.,

суддів: Карпусь С,А.,Пастощука М.М.,

при секретарі: Кошельнику В.М.,

за участю: сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 липня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Ізяславське лісове господарство» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди навколишньому середовищу в порядку регресу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В січні 2015 року Державне підприємство «Ізяславське лісове господарство», (далі ДП «Ізяславське лісове господарство»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу в порядку регресу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що 16 жовтня 2007 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу в ДП «Ізяславське лісове господарство»» на посаду лісника обходу №2 Кунівського лісництва. 01 лютого 2010 року переведений на посаду майстра лісу 2 ЛВД Кунівського лісництва. 01 вересня 2010 року переведений на посаду майстра лісу 1 ЛВД Кунівського лісництва, що підтверджується наказом від 01 вересня 2010 року №80. При цьому відповідач належним чином був ознайомлений з посадовими обов'язками. Позивач вказував, що між підприємством та ОСОБА_3 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілісності майна та інших цінностей.

Позивач вказував, що відповідно до відомостей від 08 листопада 2010 року у кварталі №5 були відібрані дерева для проведення прохідної рубки з метою формування та оздоровлення лісів. Для проведення рубки був виданий лісорубний квиток 02ЛКБ №242178від 19 січня 2011 року. При проведенні контрольної ревізії майстерської дільниці №2 Кунівського лісництва ДП «Ізяславський лісгосп» виявлено наявність незаконної рубки

Головуючий у першій інстанції: Демчук П.В. Категорія: 56

Доповідач: Заїка В.М.

дерев, що підтверджується актом №250511/07 від 25 травня 2011 року.

Позивач вказував, що наказом №50 - к від 27 травня 2011 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи у зв'язку з втратою довіри, крім того, Хмельницькою міжрайонною природоохороною прокуратурою було порушено кримінальну справу відносно нього, у зв'язку з тим, що будучи посадовою особою, через службову недбалість не забезпечив охорону ввіренних йому лісових насаджень від незаконних порубок і допустив вчинення невідомими особами самовільної порубки дерев, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам. Вказував, що відповідно до вироку Ізяславського районного уду від 04 квітня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Крім того, позивач звертав увагу, що безпосереднім керівником ОСОБА_3 в період виявлення шкоди був ОСОБА_4, який 27 травня 2011 року був звільнений з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням трудових обов'язків.

Зазначав, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 липня 2012 року постановлено стягнути з підприємства на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області 148 567 грн. 55 коп. На виконання постанови Господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусове виконання рішення суду, за яким 22 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження. 05 листопада 2012 року винесено постанову про стягнення з ДП «Ізяславське лісове господарство» виконавчого збору в сумі 14 856 грн. 75 коп. Позивач вказував, що ним за період з 29 листопада 2012 року по 06 жовтня 2014 року, на користь держави було сплачено 148 567 грн. 55 коп. відшкодування шкоди та виконавчий збір в сумі 14 856 грн. 75 коп. Крім того вказував, що згідно до наказів Господарського суду Хмельницької області від 08 жовтня 2012 року, з підприємства було стягнено на користь держави судовий збір в сумі 4457 грн.03 коп. за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

На підставі наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ДП «Ізяславське лісове господарство» завдану ними шкоду природному середовищу в сумі 148 567 грн.55 коп., 14856 грн.75 коп. виконавчого збору, 4457 грн. 03 коп. кошти на оплату судових витрат під час розгляду справи №13/5025/399/12 в господарських судах та судовий збір по даній справі.

Рішенням Ізяславського районного суду від 28 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто в порядку регресу з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Ізяславське лісове господарство» 148 567 грн. 55 коп. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, 14856 грн. 75 коп. виконавчого збору, 4457 грн. 03 коп. на відшкодування судових витрат в господарських судах, 1678 грн. 81 коп. судового збору, а всього 169 560 грн.14 коп.

В задоволенні позову ДП «Ізяславське лісове господарство» до ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з таким вирішенням спору, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема неналежне повідомлення свого довірителя. Вказує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, зокрема, що матеріальна шкода не може стягуватися зі спливом позовної давності з фізичної особи, яка не перебуває із підприємством у трудових відносинах. Крім того зазначає, що позивач при зверненні з позовом посилався на ст.130 КзПП України, однак на його думку дана норма не застосовується до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_3 був звільнений з вказаного підприємства з 27 травня 2011 року, відтак, під час розгляду справи в 2015 році не перебував з позивачем ні в трудових відносинах, ні в цивільно - правових.

Вважає необґрунтованою та незаконною позицію суду при прийнятті рішення про стягнення виконавчого збору, при цьому вказує, що ДП «Ізяславське лісове господарство» рішення суду у строк, наданий державним виконавцем, виконано не було, що призвело до стягнення з нього виконавчого збору.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник підтримали апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній, просили її задовольнити та скасувати оскаржуване рішення.

Представник ДП «Ізяславське лісове господарство» Зламан М.І. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити та залишити оскаржуване рішення без змін.

ОСОБА_4 належним чином повідомлений про дачу і час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення не направив, а отже перешкод для розгляду не вбачається, його представник ОСОБА_7 частково підтримав апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване рішення цим вимогам відповідає повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно визначився з характером правовідносин та дав їм належну правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, працюючи на посаді майстра лісу Кунівського лісництва ДП «Ізяславське лісове господарство», будучи згідно із займаною посадою службовою особою, наділеною організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими повноваженнями, через службову недбалість не забезпечив охорону ввірених йому лісових насаджень від незаконних порубок і допустив вчинення невідомими особами самовільної порубки дерев, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

ОСОБА_3 наказом №9-к від 01 лютого 2010 року переведений з лісника обходу №5 Кунівського лісництва майстром лісу Кунівського лісництва. Згідно з додатком до Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою КМУ від 16 вересня 2009 року №976, майстер лісу є посадовою особою державної лісової охорони. Відповідно до п.1.1. посадової інструкції майстра лісу ДП «Ізяславське лісове господарство» він є організатором всіх сільськогосподарських робіт та заходів, пов'язаних з відтворенням лісів, доглядів за ними, охорони і захисту від хвороб, шкідників та лісопорушень. Пунктом 1.2. вказаної інструкції встановлено, що одним з головних завдань майстра лісу є охорона і захист лісу у ввіреному йому обході. Сума шкоди, заподіяна незаконною рубкою дерев встановлена з розрахунку, виконаного Головним спеціалістом відділу екологічного контролю природно - заповідного фонду, рослинного та тваринного світу, і становить 148 567 грн. 55 коп.

Вироком Ізяславського районного суду від 04 квітня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочинну передбаченого ч.2 ст.367 КК України, на підставі п.в ст.1 Закону України від 08 липня 2011 року «Про амністію у 2011 році» звільнено від покарання.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 липня 2012 року постановлено стягнути з ДП «Ізяславське лісове господарство» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області 148 567 грн. 55 коп. як на відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев. На виконання вказаної постанови Господарським судом Хмельницької області видано судовий наказ про примусове виконання рішення суду.

22 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду від 08 жовтня 2012 року №13/5025/399/12.

05 листопада 2012 року винесено постанову про стягнення з ДП «Ізяславське лісове господарство» виконавчого збору в сумі 14 856 грн. 75коп.

Згідно до наказів Господарського суду Хмельницької області від 08 жовтня 2012 року з підприємства стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 2971 грн.35 коп. за подання позовної заяви та 1485 грн.68 коп. за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст.105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев та чагарників.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. В силу вимог ч.1 ст.1191 ЦК України Держава, Автономна республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою особою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року №14, право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

З матеріалів справи вбачається, за період з 29 листопада 2012 року по 06 жовтня 2014 року підприємство сплатило на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницької області, кошти в сумі 148 567 грн.55 коп., відшкодування шкоди та виконавчий збір в сумі 14 856 грн. 75 коп., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2014 року та довідкою ДВС про сплату судового збору в сумі 4457 грн.03 коп.

З регресним позовом ДП «Ізяславське лісове господарство» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулося в січні 2015 року, тобто у межах строків позовної давності.

А отже, посилання в апеляційній скарзі на пропущення строку позовної давності не беруться до уваги, оскільки апелянт -відповідач рахує його з моменту виявлення порушення прав ДП «Ізяславське лісове господарство», а не з часу виплати підприємством на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницької області, суми збитків.

Крім того, доводи апеляційної скарги відносно необґрунтованого стягнення виконавчого збору, спростовуються матеріалами справи, оскільки стягуючи шкоду в порядку регресу суд стягує усі заявлені понесенні витрати та збитки.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо неналежного його повідомлення про час і місце розгляду справи, оскільки судом першої інстанції неодноразово надсилались

йому повістки за місцем реєстрації, де проживає його дружина та діти. В зв'язку з відсутністю відповідача за місцем реєстрації та проживання повістка вручена члену сімї ОСОБА_8, про зміну місця проживання апелянт та члени його сімї суд не повідомляли.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального права, відповідає вимогам закону і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст.307,308,315,319, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 липня 2015 року

Залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.М.Заїка