Постанова

від 25.11.2015 по справі 5/119

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 5/119

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства

"Вугілля України"

на ухвалу господарського суду Львівської області

від 24.06.2015 року

та постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 10.08.2015 року

у справі № 5/119

господарського суду Львівської області

за позовом Державного підприємства

"Вугілля України"

до Публічного акціонерного товариства

"ДТЕК Західенерго"

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - Венцеля І.Є.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2010 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з ВАТ "Західенерго" на користь ДП "Вугілля України" 234 388 889,72 грн. основного боргу, 4417250,04 грн. пені, 3 % річних в сумі 11 891 349,98 грн., 20 318 288,27 грн. інфляційних нарахувань, 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

23.12.2010 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2010 р. видано наказ.

22.11.2011 р. ПАТ "Західенерго" звернулось до господарського суду Львівської області із заявою, в порядку ст. 121 ГПК України, про розстрочку виконання рішення суду від 10.12.2010 р. у справі № 5/119 у зв'язку з наявністю обставин, що ускладнюють його виконання.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.02.2012 р., залишеною без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. та Вищого господарського суду України від 27.08.2012 року, розстрочено виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2012 р. у справі № 5/119 за позовом ДП "Вугілля Україна" до ПАТ "Західенерго" на 20 (двадцять) років рівними частинами.

30.10.2013 р. ДП "Вугілля України" звернулось із заявою про зміну порядку виконання рішення суду від 10.12.2010 р. у справі № 5/119, зокрема щодо зміни строку розстрочки виконання рішення суду на 2 роки рівними частинами щомісячно з жовтня 2013 року по жовтень 2015 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.11.2013 р. відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви ДП "Вугілля України".

18.12.2012 року ДП "Вугілля України" подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду на вищевказану ухвалу з клопотанням про відновлення пропущення строку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у даній справі, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року, відмовлено ДП "Вугілля України" в задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Львівської області від 12.11.2013 р.

03.04.2014 р. ДП "Вугілля України" повторно звернулось до суду першої інстанції із заявою від 27.03.2014 р. № 0379/10 про зміну порядку виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2010р. у справі №5/119, зокрема, просило змінити строк розстрочення виконання цього рішення на 18 місяців рівними частинами щомісячно по 8 120 399,11 грн., починаючи з квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.04.2014 року задоволено заяву ДП ,,Вугілля України'' про зміну порядку виконання рішення суду від 10.12.2010 року у справі № 5/119 шляхом його розстрочення на вісімнадцять місяців рівними частинами щомісячно; розстрочено виконання, починаючи з травня 2014 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 року, скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 28.04.2014 року у даній справі; в задоволенні заяви ДП "Вугілля України" про зміну порядку виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2012 р. у справі № 5/119 відмовлено повністю; стягнуто з ДП "Вугілля України" на користь ПАТ "ДТЕК Західенерго" 609 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

11.06.2015 року ДП "Вугілля України" вкотре звернулось до господарського суду Львівської області із заявою про зміну порядку виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2010 року у даній справі шляхом зміни терміну розстрочення з 20 років щомісячно рівними частинами по 513 709,88 грн. на термін розстрочення до двох місяців щомісячно рівними частинами по 70 360 552,58 грн., тобто у травні 2015 року - 70 360 552,58 грн. та у червні 2015 року - 70 360 552,58 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.06.2015 року (суддя Кітаєва С.Б.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року (судді: Гнатюк Г.М., Данко Л.С., Кравчук Н.М.), у задоволенні заяви ДП "Вугілля України" про зміну порядку виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2010 року у справі № 5/119 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої та постановою апеляційної інстанцій, ДП "Вугілля України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. При цьому, скаржник зазначив, що ДП "Вугілля України" знаходиться в скрутному фінансовому становищі, має велику кредиторську заборгованість. Крім цього, підставою для зміни порядку виконання рішення позивач зазначив, що відповідачем припинено перерахування коштів з листопада 2014 р., чим порушено графік виконання рішення, що завдає значної фінансової шкоди ДП "Вугілля України". Також позивач послався на фінансову ситуацію, яка склалася на даний час в країні, і його статус - державного підприємства, особливістю діяльності якого є зобов'язання перерахунку частини прибутку до спеціалізованого фонду державного бюджету України. Заявник послався на наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22.05.2015 року про зобов'язання ДП "Вугілля України" звернутись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. Також пп. 6.5.2 п. 6.5 коаліційної угоди від 21.11.2014 року "Лібералізація вугільного ринку" передбачено ліквідацію Державного підприємства "Вугілля України" у другому кварталі 2015 року, що також передбачено у програмі діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2014 року № 695 та схваленій Постановою Верховної ради України від 11.12.2014 року; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 213-р затверджено План заходів з виконання "Програми діяльності Кабінету Міністрів України та стратегії сталого розвитку "Україна-2020" у 2015 році", пп.2 п. 268 розділу "Нова політика енергетичної незалежності" якого передбачено ліквідацію ДП "Вугілля України" до 30.06.2015 року. Заявник також зазначив, що Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 року і, відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", йому надано відстрочку виконання судових рішень до 01.01.2016 року, в зв"язку з чим зупинено виконавче провадження по виконанню наказу № 5/119 від 23.12.2012 року. Заявник також зазначив, що фінансова нестабільність Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" не є винятковою обставиною та не дає права останньому не сплачувати грошові кошти за отримане вугілля.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно частини 1 статті 121 цього ж Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (ч. 2 п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

В пунктах 7.1.3, 7.2. цієї ж постанови зазначено про те, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обгрунтовуючи свої вимоги, ДП "Вугілля України" послалось на зміну обставин, на підставі яких надавалась відповідачу розстрочка виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2010 р. у справі №5/119 строком на 20 років.

Так, заява позивача про зміну порядку виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2010 року у справі № 5/119 мотивована зокрема, тим, що відповідно до консолідованого звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2015 року заявник має чистий фінансовий результат (збиток) у розмірі 437 054 000 грн., а відповідно до розділу III консолідованого балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 31 березня 2015 року ДП "Вугілля України" має поточні зобов'язання у розмірі 4381 405 000 грн. Крім того, заявник зазначив, що заборгованість ПАТ "ДТЕК Західенерго" перед ДП "Вугілля України" спричинила негативні фінансові наслідки, в тому числі і збитки, які на сьогодні покладені на стягувача, відповідно до рішень господарського суду міста Києва, якими вирішено стягнути з ДП "Вугілля України" на користь ДП "Донецька залізниця" борг у розмірі 597 515 190,82 грн. Також позивач послався на включення боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, що стало підставою для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5/119 від 10.12.2010 року на підставі п.15 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження". Крім того, наголосив, що боржник припинив перераховувати суму щомісячного платежу з листопада 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні заяви ДП "Вугілля України", суди попередніх інстанцій вірно виходили з відсутності належних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які спричиняють ускладнення або унеможливлюють виконання рішення згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, відсутність підстав для скасування або зміни ухвали і постанови судів попередніх інстанцій. Крім того, суди обґрунтовано вказали, що не підписання відповідачем акта звірки не звільняють останнього від обов'язку доказування та не можуть бути підставою для задоволення заяви.

При цьому, суди попередніх інстанцій розглядали обставини, які свідчать про матеріальні інтереси обох сторін і їх фінансовий стан та одночасно врахували неможливість сплати суму боргу із двомісячною розстрочкою, що призведене до неможливості виконання рішення в цілому. Включення ПАТ "ДТЕК Західенерго" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не може слугувати підставою для зміни порядку виконання рішення шляхом розстрочення його виконання на 2 місяці.

В силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що заявником не подано документальних обґрунтувань в підтвердження виняткових обставин для вмотивованої зміни порядку виконання рішення в розумінні приписів ст.121 ГПК України, заявником не обґрунтовано вимог, заявлених щодо зміни порядку виконання рішення та не подано доказів в підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наведені у заяві про зміну порядку виконання рішення обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення на умовах, встановлених рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2010 року у справі № 5/119, обставини, з урахуванням яких вказаним рішенням розстрочено його виконання на 20 років, на даний момент не відпали і позивачем не подано доказів, які б свідчили про можливість виконання боржником рішення протягом двох місяців.

Відповідно до статті 124 Конституції України, частини першої статті 4-5, частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Згідно частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Крім того, згідно абз. 5 п. 7.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем.

Ухвала господарського суду Львівської області від 02.02.2012 року у даній справі, якою розстрочено виконання рішення, набрала законної сили та не скасована в судовому порядку, а тому судами попередніх інстанцій правильно зазначено про те, що заявник просить здійснити фактичний перегляд ухвали суду, яка набрала законної сили, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те що наведені позивачем обставини не підтверджують неможливість виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2010 року у справі № 5/119 раніше встановленим способом та вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ДП "Вугілля України".

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, ухвала суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому дані судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року у справі № 5/119 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко