Ухвала

від 20.11.2015 по справі 908/4626/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/129/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.11.2015 Справа № 908/4626/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромат" про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2015р. у справі №908/4626/15

за позовом Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат», м. Запоріжжя,

про стягнення 38 529 грн. 05 коп.

представники сторін не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.10.2015 р. у справі №908/4626/15 (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромат" на користь Комунального підприємства «Водоканал» 38 529 грн. 05 коп. заборгованості та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

26.10.2015 р. на виконання даного рішення суду видано відповідний наказ.

10.11.2015р. боржник звернувся до господарського суду із заявою про надання розстрочки виконання судового рішення до 31 жовтня 2020 року, посилаючись на те, що стягнута сума є досить великою і сплата всієї суми може призвести до зупинки підприємства та його неплатоспроможності. З огляду на це, а також на інфляційні процеси в економіці держави та кризу, в якій знаходиться значна кількість підприємств, у зв'язку з чим зменшується кількість замовників на послуги, які надає відповідач у своїй діяльності, стягнення суми боргу за рішенням без розстрочки виконання рішення суду зумовить неможливість здійснювати інші платежі, в тому числі по податках і зборах.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, враховуючи тимчасову непрацездатність судді-доповідача у справі Дроздової С.С., заяву про розстрочку виконання рішення передано на розгляд судді Мойсеєнко Т.В.

Ухвалою господарського суду від 12.11.2015 р. заяву прийнято до розгляду суддею Мойсеєнко Т.В. та призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 20.11.2015 р.

В судове засідання 20.11.2015 р. сторони своїх представників не направили. У зв'язку з цим фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Стягувач причин неявки свого представника не повідомив.

Боржник надіслав суду клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання його представника, який відбув у відрядження.

Суд залишив дане клопотання без задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України заява про розстрочку має бути розглянута судом в десятиденний строк, а 22.11.2015 р. є останнім днем розгляду даної заяви. Тому можливості відкласти розгляд заяви на іншу дату з належним повідомленням сторін про час та місце наступного судового засідання суд не має. Крім того, боржник не підтвердив будь-якими доказами обставини, які викладені в його клопотанні, зокрема, неможливість явки представника. Також суд зауважує, що боржник не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво своїх інтересів у суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. п. 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до змісту поданої заяви, боржник обґрунтовує необхідність надання розстрочки значним розміром заборгованості та негативним впливом на господарську діяльність відповідача інфляційних процесів в економіці.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У той же час, боржником всупереч вимог ст. 33, 34 ГПК України не подано суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Зокрема, не надано документів на підтвердження фінансового та майнового стану боржника (довідки банків про рух коштів по рахунках, баланс та звіт про фінансові результати підприємства за останні звітні періоди, відомості про кредиторську та дебіторську заборгованість тощо), які надали б суду можливість оцінити майновий стан підприємства та фінансові результати його господарської діяльності. При цьому суд зазначає, що виконання судового рішення можливе не лише за рахунок коштів боржника, а й за рахунок іншого наявного в нього майна. Неможливість виконання судового рішення, на яку посилається боржник, ним не доведена.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009р. №16-пр/2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Згідно з вимогами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Боржник не надав доказів об'єктивної неможливості виконання судового рішення в повному обсязі на даний час.

Збитковість господарської діяльності відповідача не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення, адже відповідач здійснює господарську діяльність та має відповідні грошові надходження. Неможливість виплати за судовим рішення відповідачем має доводитися в загальному порядку. Проведення стягнення можливо за рахунок наявного у відповідача майна.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення.

Отже, той факт, що виконання рішення негативно вплине на фінансовий стан боржника та його господарську діяльність не є виключною обставиною, яка може бути підставою для надання розстрочки.

Крім того, невиконання рішення боржником негативно впливає на господарську діяльність стягувача, а наслідки інфляційних процесів в економіці держави та фінансова криза рівним чином впливають на фінансовий стан як боржника, так і стягувача.

Боржником не обґрунтовано необхідність надання розстрочки саме до 31 жовтня 2020 року та не підтверджено відповідними доказами, з огляду на фінансовий стан боржника, можливість сплати боргу частинами та в якій сумі. На момент розгляду заяви про розстрочку боржник не надав доказів намагання ним виконати судове рішення і хоча б часткової сплати боргу стягувачу.

Враховуючи стягувану за судовим рішенням суму (загалом 40 356,05 грн.), суд визнав зазначений боржником період розстрочки (майже 5 років) необґрунтованим.

З огляду на те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки, а також не обґрунтував своїх вимог про надання розстрочки саме до 31 жовтня 2020 року, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача.

Боржник не позбавлений права звернутись до господарського суду повторно із заявою про розстрочку виконання рішення, надавши відповідні докази в підтвердження своїх вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромат" про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2015р. у справі №908/4626/15 залишити без задоволення.

Суддя Т.В.Мойсеєнко