Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/14935/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/14935/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛ-147"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про стягнення 18 503 944,82 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Сінахова А.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи - 1: не з'явився

від третьої особи - 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛ-147» (далі - відповідач) про стягнення 18 503 944,82 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 було порушено провадження у справі № 910/14935/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2014 провадження у справі № 910/14935/14 було припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/14935/14 скасовано, матеріали справи № 910/14935/14 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2015 касаційну скаргу ТОВ "ВІЛ-147" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2014 року повернуто заявнику, а справу - господарському суду міста Києва.

Згідно з Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/89 від 28.01.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14935/14, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 касаційну скаргу ТОВ "ВІЛ-147" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2014 року повернуто заявнику, а справу - господарському суду міста Києва.

10.03.2015 до господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/14935/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2015 справа № 910/14935/14 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 08.04.2015.

18.03.2015 до господарського суду міста Києва надійшов запит з Київського апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛ-147" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 910/14935/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 провадження у справі № 910/14935/14 було зупинено до повернення матеріалів даної справи до господарського суду міста Києва.

24.09.2015 до господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/14935/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 провадження у справі № 910/14935/14 було поновлено, розгляд справи призначено на 11.11.2015.

11.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, заяву про відкладення розгляду справи, клопотання про витребування доказів, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про фіксування судового процесу.

Розглянувши у судовому засіданні 11.11.2015 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Розглянувши у судовому засіданні 11.11.2015 клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Розглянувши у судовому засіданні 11.11.2015 клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

У судове засідання 11.11.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 11.11.2015 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2007 між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (далі - позивач, кредитор, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛ-147» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір № 001/07/01-KLI (далі - Кредитний договір).

В подальшому між банком та позичальником було укладено ряд Додаткових угод до Кредитного договору.

Згідно Додаткового договору № 2 від 14.07.2011 до Кредитного договору сторони підтвердили наявність простроченої заборгованості позичальника перед банком за кредитом у розмірі 1 896 000,00 доларів США, прострочення протягом 291 календарний день та наявність простроченої заборгованості позичальника за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 204 144,74 доларів США, протягом 893 календарних дні, сторони дійшли згоди продовжити термін дії Кредитного договору з 24.09.2010 по 01.06.2012 (включно), внесено зміни до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 2.5 та 2.6. Кредитного договору.

Договором про внесення змін № 4 від 24.08.2012 до Кредитного договору сторони домовились продовжити термін дії Кредитного договору з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року (включно), перенести прострочену заборгованість за основним боргом та нарахованими відсотками з рахунків обліку простроченої заборгованості на рахунки обліку строкової заборгованості, внесено зміни до пунктів 1.1, 1.2 та 2.6 Кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору банк надає позичальнику кредитні кошти у формі не відновлювальної кредитної лінії на придбання земельної ділянки, проектування і будівництво приватних будинків та здійснення конвертації доларів США у гривню за цим Договором з максимальним лімітом заборгованості в сумі 16 502 446,77 грн.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредитні кошти надаються строком до 31.10.2012. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 5 процентів річних.

Пунктом 2.6 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитними коштами за цим договором сплачуються:

- за перший місяць користування кредитним коштами з розрахунку 5 % річних і сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з дати підписання цього Договору про внесення змін по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісяця, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього дня поточного місяця;

- проценти за користування кредитними коштами, які нараховані та не сплачені до дати підписання цього Договору про внесення змін в сумі 545 572,69 грн сплачуються позичальником до 31.10.2012.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, відповідач, в свою чергу, порушив свої зобов'язання за Кредитним договором в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, внаслідок чого у відповідача станом на 01.07.2014 існує прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 16 502 446,77 грн та по сплаті нарахованих процентів в розмірі 1 942 184,38 грн.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

З вищезазначених банківських виписок також вбачається, що у відповідача перед позивачем існує наступна заборгованість:

- 16 502 446,77 грн по поверненню кредитних коштів;

- 1 942 184,38 грн по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за Кредитним договором у вищезазначеному розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів в розмірі 16 502 446,77 грн та сплаті нарахованих процентів в розмірі 1 942 184,38 грн підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитним коштами в розмірі 59 313,67 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострчоення.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

11.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву про пропуск строку позовної давності.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до доданих розрахунків до позовної заяви, позивач частково нараховує пеню поза строком позовної давності.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з урахуванням доведеного позивачем належними доказами розміру заборгованості відповідача, а також з урахування поданої відповідачем заяви про пропуск позивачем строку позовної давності, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 50 878,12 грн, у зв'язку із частковим нарахуванням позивачем пені поза строком позовної давності. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, враховуючи загальний трирічний строк позовної давності для таких вимог, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, а також враховуючи умови Кредитного договору, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності при заявленні вказаних вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням пені, в загальному розмірі 18 503 944,82 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 18 495 509,27 грн.

У відповідності до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн.

Частиною 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Виходячи з ціни позову (18 503 944,82 грн), оскільки позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 18 495 509,27 грн, судовий збір повинно бути стягнуто пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв'язку з чим з відповідача в доход бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 73 046,00 грн.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛ-147" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 23, офіс 108; ідентифікаційний код: 23527626) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 7; ідентифікаційний код: 21574573) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 16 502 446 (шістнадцять мільйонів п'ятсот дві тисячі чотириста сорок шість) грн 77 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 942 184 (один мільйон дев'ятсот сорок дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн 38 коп. та пеню в розмірі 50 878 (п'ятдесят тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛ-147" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 23, офіс 108; ідентифікаційний код: 23527626) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 046 (сімдесят три тисячі сорок шість) грн 69 коп.

Повне рішення складено 27.11.2015.

Суддя О.В. Нечай