Рішення

від 26.11.2015 по справі 910/20319/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015Справа №910/20319/15

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок»

до 1) Вінницької обласної ради

2) Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вовчоцька сільська рада Немирівського району Вінницької області

про скасування рішень, визнання добросовісним користувачем

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Максимич Ю.В., довіреність № 9 від 17.08.2015;

від відповідача-1 Калєтнік С.В., довіреність № 216-06-1147 від 26.08.2015;

від відповідача-2 не з'явився;

від третьої особи не з'явився,

встановив :

06.08.2015 Сільськогосподарський виробничий кооператив «Світанок» звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Вінницької обласної ради про скасування рішень Вінницької обласної ради № 217 від 06.07.2000 «Про передачу земель лісового фонду» та № 252 від 15.09.2000 «Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс»; визнання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування серії ВН № 000006 від 28.04.1994.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 07.04.1994 Колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок», правонаступником якого є Сільськогосподарський виробничий кооператив «Світанок», у постійне користування було надано 585,5 га землі в межах згідно з планом землекористування та видано державний акт на право постійного користування серії ВН № 000006 від 28.04.1994. Разом з тим рішенням 15 сесії Вінницької обласної ради № 217 від 06.07.2000 без згоди позивача припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, а рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради № 252 від 15.09.2000 землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передано Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс». З огляду на вказане позивач вважає, що такі дії органів державної влади та місцевого самоврядування спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права та вчинені з порушенням вимог ст. 141 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2015 порушено провадження по справі №910/20319/15, розгляд справи призначено на 27.08.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2015 розгляд справи відкладено на 05.10.2015.

Письмовим відзивом від 02.10.2015 на позовну заяву відповідач-1 проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки право КСП «Світанок» щодо постійного користування землями лісового фонду України на території Вовчоцької сільської ради припинено рішенням 8 сесії 28 скликання Вовчоцької сільської ради від 06.09.2000 під головуванням голови Вовчоцької сільради ОСОБА_4, який згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб від 28.09.2015 починаючи з 01.01.2010 виконував повноваження керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок», а згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб від 25.09.2015 станом на 25.09.2015 виконував повноваження голови позивача. За доводами відповідача 1 на дату звернення до суду позивачу в особі його керівника - голови ОСОБА_4, було достеменно відомо про факт припинення права постійного користування землями лісового фонду колишнього КСП «Світанок», починаючи з дати його призначення керівником позивача. Крім того, відповідач-1 посилався на те, що провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються скасування рішень Вінницької обласної ради підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Також відповідачем-1 зазначено, що позивач у підтвердження порушення його прав посилається на норми законодавства України, які було прийнято пізніше вчинених дій; при цьому зазначено, що КСП «Світанок» згідно державного акту надано у користування землі сільськогосподарського призначення, а оскаржувані рішення Вінницької обласної ради стосуються земель лісового фонду України. Крім того відповідач-1 вказав, що позивачем не надано доказів того, що СВК «Світанок» є правонаступником КСП «Світанок», а в оскаржених рішеннях Вінницької обласної ради вказано, що припиняється право постійного користування землями лісового фонду саме КСП «Світанок» с. Вовчок, а тому у позивача відсутні права на оскарження вказаних рішень.

Ухвалою господарського суду від 05.10.15 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 12.10.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване підприємство «Віноблагроліс» та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вовчоцьку сільську Раду Немирівського району Вінницької області, а також витребувано у реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області реєстраційну справу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок», у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 10.11.2015.

09.11.2015 до загального відділу господарського суду міста Києва від реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницькій області надійшла частина реєстраційної справи Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок». Крім того, реєстраційною службою Немирівського районного управління юстиції Вінницькій області було подано письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що в ході формування реєстраційної справи було виявлено відсутність реєстраційних дій за період з 28.10.2008 по 12.01.2013, у зв'язку із чим реєстраційна служба Немирівського районного управління юстиції Вінницькій області звернулась до Районної державної адміністрації з запитом про надання пояснень щодо місцезнаходження документів за визначений період, оскільки реєстраційні дії у період з 28.10.2008 по 12.01.2013 здійснювались саме працівниками Районної державної адміністрації.

10.11.2015 представником відповідача 1 через загальний відділ суду було подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а також заяву про застосування строку позовної давності та заяву про колегіальний розгляд справи.

26.11.2015 представником відповідача-1 через загальний відділ суду було подано заяву про припинення провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання 26.11.2015 з'явився, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 26.11.2015 з'явився, надав усні пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача-2 в судове засідання 26.11.2015, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, втім через загальний відділ суду надав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 26.11.2015 без участі представника відповідача-2 та подав додаткові документи по справі.

Представник третьої особи в судове засідання 26.11.2015 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши доводи представника відповідача-1 про призначення колегіального розгляду справи № 910/20319/15, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви, виходячи з такого.

Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України № 2453-VІ «Про судоустрій України і статус суддів» від 07.07.2010. Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частиною 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином, питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору та обґрунтованості клопотання про призначення колегіального розгляду справи, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Заява про призначення колегіального розгляду справи повинна бути обґрунтованою та мотивованою, повинні бути вказані конкретні обставини, що свідчать про складність конкретної справи або про складність певної категорії спору. Заява також повинна бути підтверджена фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

Відповідач-1 у заяві про призначення колегіального розгляду справи не навів конкретних обставин на підтвердження складності справи або складності спору, не надав належних доказів у підтвердження заяви.

За наведених обставин відсутні підстави для задоволення заяви про колегіальний розгляд справи, оскільки заява позбавлена належного обґрунтування.

Розглянувши в судовому засіданні 26.11.2015 заяву відповідача-1 про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на її необґрунтованість, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 провадження у справі № 802/909/15-а за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» до Вінницької обласної ради (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Віноблагроліс») про скасування рішень закрито з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, та роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідно до вимог чинного законодавства спір між судами про підсудність неможливий.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

За доводами позивача Рішенням Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 07.04.1994 Колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» у постійне користування надано 585,5 га землі в межах згідно з планом землекористування та видано державний акт на право постійного користування серії ВН № 000006 від 28.04.1994 (а.с. 20-21).

Рішення Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 07.04.1994 Колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» учасниками судового процесу до справи не надане.

До матеріалів справи позивачем надано копію статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» (а.с. 14-18), затвердженого Немирівською районною державною адміністрацією 03.03.2000, реєстраційний номер 04051075ю0010455, відповідно до пункту 1.1. якого Сільськогосподарський виробничий кооператив «Світанок» є добровільним об'єднанням фізичних та юридичних осіб, створеним для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства. Вказаний пункт статуту позивача містить допис, виконаний друкарським способом, такого змісту «…і є правонаступником КПС «Світанок» (а.с. 14).

Реєстраційною службою Немирівського районного управління юстиції суду надано копію статуту позивача, пункт 1.1 якого не містить відомостей про правонаступництво позивача щодо прав та обов'язків Колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок». За таких обставин посилання позивача на положення пункту 1.1 статуту позивача щодо вказаного правонаступництва судом до уваги не приймаються.

Разом з тим до матеріалів справи Реєстраційною службою надано Протокол № 1 від 26.02.2000 установчих зборів учасників Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» (а.с. 107 - 126), відповідно до якого колишніми членами КСП «Світанок» внаслідок реорганізації КСП шляхом перетворення у Сільськогосподарський виробничий кооператив «Світанок» прийняте рішення про створення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок».

Згідно з наявною у матеріалах реєстраційної справи позивача та наданою суду Реєстраційною карткою, що є Додатком до Положення «Про державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України» (Постанова кабінету міністрів України від 14.07.1993 № 538) (а.с. 138) реєстраційним кодом Колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» був код 37300808.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 19) позивач має код 03730808.

З урахуванням викладеного наявні підстави для висновку про фактичне здійснення реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» шляхом перетворення у Сільськогосподарський виробничий кооператив «Світанок».

Рішенням 15 сесії Вінницької обласної ради № 217 від 06.07.2000 у зв'язку з реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств області на засадах приватної власності на землю і майно та створенням різних типів господарських структур припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до наявного у матеріалах справи протоколу засідання Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 06.09.2000 (а.с. 67 - 68) за участю голови сесії ОСОБА_4 (сільського голови) на вказаному засідання розглянуте питання щодо передачі земель лісового фонду колишнього КПС «Світанок». Рішення про передачу земель лісового фонду колишнього КПС «Світанок» прийняте на засіданні більшістю голосів присутніх.

Вказані відомості позивачем, головою та засновником якого до 17.03.2015 був ОСОБА_4 (відповідно до Протоколу № 1 від 15.01.2002 загальних зборів членів СВК «Світанок» та Протоколу № 1 від 17.03.2015 загальних зборів членів КСП «Світанок»), не спростовані.

Рішенням Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 06.09.2000 (а.с. 69) визнано за доцільне припинення права постійного користування землями лісового фонду колишнього КСП «Світанок» за межами населених пунктів с. Вовчок, с. Довжок і передачу їх в обсязі згідно земельно-облікової документації площею 189 га районному комунальному лісогосподарському підприємству, співзасновниками якого є Немирівська районна рада та Вінницяоблкомунліс. Зазначеним рішенням також доручено виконавчому комітету сільської ради забезпечити передачу земель лісового фонду колишнього КСП «Світанок» районному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Немирівський райкомунліс».

Вказане рішення Вовчоцької районної ради підписане сільським головою ОСОБА_4, що позивачем у справі не спростовано.

Рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради № 252 від 15.09.2000 землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передано Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» (а.с. 54-55).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії довідки відділу Держземагентства у Немирівському районі Вінницької області від 03.02.2015 № 27-28-0.2-672/2-15 (а.с. 22) згідно державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2015 за СВК «Світанок» ліси та інші лісовкриті площі на території Вовчоцької сільської ради не рахуються.

Посилаючись на відсутність правових підстав для передачі земель лісового фонду колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс», правонаступником якого є другий відповідач у справі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, всебічно та повно оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, Вовчоцька сільська рада Немирівського району Вінницької області самостійно прийняла рішення від 06.09.2000 про припинення права постійного користування землями лісового фонду колишнього КПС «Світанок» за межами населених пунктів с. Вовчок, с. Довжок та передачу вказаних земель районному комунальному лісогосподарському підприємству, співзасновниками якого є Немирівська районна рада та Вінницяоблкомунліс.

На підставі вказаного рішення сільради оспорюваним рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради № 252 від 15.09.2000 землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передано Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс».

В обґрунтування позовних вимог позивач у справі посилається на положення статей 123, 141, 149 Земельного кодексу України з зазначенням про відсутність у відповідача підстав для припинення права позивача щодо користування спірними землями лісового фонду, на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують прав на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок», пункт 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», яким встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування щодо оприлюднення актів їх органів та посадових осіб.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказане зафіксовано й у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99.

З урахуванням викладеного вище судом не може бути прийняте посилання позивача у справі на положення Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001, який набрав чинності з 01.01.2002, на частину 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27.03.2014 та Закон України "Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011.

Таким чином, положення ст. 123 Земельного кодексу України щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, ст. 141 Земельного кодексу України щодо підстав припинення користування земельною ділянкою, пункту 2 ст. 149 Земельного кодексу України щодо порядку вилучення земельних ділянок, на які посилається позивач, до правовідносин сторін у справі застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, відповідно до цільового призначення всі землі України відповідно до цільового призначення поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

Як встановлено статтею 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель,що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим. Вказаною нормою також встановлено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема,землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

В силу положень ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям;промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам .

Компетенцію сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин визначено ст. 9 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ. Так, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною ; видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу; вилучення земель відповідно до статті 31 названого Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу, додержанням земельного законодавства; розробка і виконання разом з районними та міськими Радами народних депутатів обласних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земельних ресурсів.

Підстави для припинення права користування землею визначені ст.ст. 27,28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ. Так, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; використання землі не за цільовим призначенням; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 Кодексу. Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої ст. 27, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.ст. 76,77 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства . Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей. Плата за вказані землі вноситься в порядку, передбаченому статтею 36 цього Кодексу. Порядок використання земель лісового фонду визначається законодавством України.

З урахуванням викладених вище приписів Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ суд доходить висновку про те, що спірні рішення Вінницької обласної ради № 217 від 06.07.2000 «Про передачу земель лісового фонду» та № 252 від 15.09.2000 «Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» прийняті першим відповідачем в межах визначеної вказаним Земельним кодексом України компетенції. Крім того, судом враховано встановлену названим Кодексом (ст.ст. 76,77) тимчасовість користування землями лісового фонду, обов'язок з цільового використання земель лісового фонду , що є передумовою для продовження права користування такими землями.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 4 названого Земельного кодексу не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема,землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ВН № 000006 від 28.04.1994 КСП «Світанок» у постійне користування надано 585,5 гектарів земель лише сільськогосподарського призначення. Землі лісового фонду, що не є землями сільськогосподарського призначення, за вказаним актом у постійне користування КСП «Світанок» не надавалися.

Таким чином, позивачем у справі не доведено факту порушення вимог закону або його прав та охоронюваних законом інтересів під час прийняття першим відповідачем оспорюваних рішень.

За таких обставин позовні вимоги до першого відповідача про визнання недійсними рішень останнього є необґрунтованими .

Внаслідок необґрунтованості вимог про визнання недійсними рішень першого відповідача, а також у зв 'язку з обранням невірного, не передбаченого ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, іншими нормативними актами способу захисту порушеного права є необґрунтованою та не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування серії ВН № 000006 від 28.04.1994.

Як наслідок, не підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо другого відповідача у справі.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі .

Письмовим відзивом від 02.10.2015 на позовну заяву перший відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки право КСП «Світанок» щодо постійного користування землями лісового фонду України на території Вовчоцької сільської ради припинено рішенням 8 сесії 28 скликання Вовчоцької сільської ради від 06.09.2000 під головуванням голови Вовчоцької сільради ОСОБА_4, який згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб від 28.09.2015, починаючи з 01.01.2010 виконував повноваження керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок», а згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб від 25.09.2015 станом на 25.09.2015 виконував повноваження голови позивача. За доводами першого відповідача на дату звернення до суду позивачу в особі його керівника - голови ОСОБА_4, було достеменно відомо про факт припинення права постійного користування землями лісового фонду колишнього КСП «Світанок», починаючи з дати його призначення керівником позивача.

Судом встановлено, що матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено обізнаність керівника позивача ОСОБА_4, наділеного правом представництва позивача без доручення, про факт прийняття першим відповідачем оспорюваних рішень, оскільки матеріали справи містять підписаний ОСОБА_4 Акт приймання земель лісового фонду від 22.10.2000(а.с. 213), складений з посиланням на факт виконання рішення № 252 16 сесії Вінницької обласної ради від 15.09.2000, що є предметом спору у даній справі.

Позовна давність за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, з урахуванням необґрунтованості заявленого Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Світанок» позову позовна давність, сплив якої доведений матеріалами справи, до позовних вимог не застосовується.

Судові витрати внаслідок необґрунтованості позову покладаються на позивача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 30.11.2015.

Суддя В.О. Демидов