Постанова

від 18.11.2015 по справі 910/15305/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/15305/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2015/11/11-3 від 11.11.2015р.

від відповідача: Борковська І.І. - дов. б/н від 23.09.2014р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Щекавиця-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р.

у справі № 910/15305/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Щекавиця-Центр»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця»

про стягнення 144 360, 99 грн.

В судовому засіданні 18.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Щекавиця-Центр» про стягнення 112 493,13 грн. заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250810 від 22.10.2007р., 10 598, 22 грн. пені, 20 524, 43 грн. втрат від інфляції та 745, 21 грн. 3% річних, а всього 144 360, 99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. у справі № 910/15305/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Щекавиця-Центр» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 112 493, 13 грн. заборгованості, 10 598, 22 грн. пені, 20 524, 43 грн. інфляційних втрат, 745, 21 грн. 3% річних та 2 887, 22 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, у нього відсутній обов'язок щодо оплати теплової енергії за січень-лютий 2015р., у зв'язку з припиненням дії спірного договору з 01.01.2015р. та передачею спірного майна ОСББ «Щекавиця».

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Щекавиця-Центр» 13.10.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Самсін Р.І.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.11.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.11.2015р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з відстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 18.11.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.10.2007р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (позивач, енергопостачальна організація за договором) та Відкритим акціонерним товариством «Фірма «Астарта-Центр», найменування якого 14.09.2011р. змінено на Товариство з додатковою відповідальністю «Фірма «Астарта-Центр", а 07.11.2012р. на - Товариство з додатковою відповідальністю «Щекавиця-Центр», (відповідач, абонент за договором) укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Енергопостачальна організація зобов'язується, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - впродовж року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору (підпункт 2.2.1. пункту 2.2. договору).

Абонент зобов'язується, зокрема, виконувати умови і порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору; додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в додатку № 7 договору; за самовільне підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед приладами обліку, сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами (підпункти 2.3.2.-2.3.3, 2.3.7. пункту 2.3. договору).

Цей договір, згідно п. 8.1., набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2007р.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; у випадку, передбаченому підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору (форс-мажор); ліквідації сторін (п. 8.2. договору).

Відповідно до п. 8.3., 8.4. договору припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно п. 9.3. договору у випадках передачі абонентом свого об'єкту іншій організації енергопостачальна організація повинна бути повідомлена в 3-денний термін відповідним двостороннім листом передавача та приймача об'єкту; у цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію.

22.10.2007р. між сторонами було підписано додаток № 4 до договору (далі - додаток № 4), яким узгоджено порядок розрахунків за теплову енергію, а саме:

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі (пункт 1 додатку № 4);

- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати теплової енергії (пункт 2 додатку № 4);

- абонент щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії на попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (пункт 5 додатку № 4);

- на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується абоненту пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (пункт 7 додатку № 4).

22.10.2007р. між сторонами також було підписано додаток № 7 до договору (далі - додаток № 7), за умовами якого відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.1995 № 705 «Про затвердження Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання», умов договору, Правил, чинного законодавства України, енергопостачальна організація припиняє абоненту подачу теплової енергії в випадках, зокрема:

- відсутності оплати теплової енергії та ПДВ, у встановлені в додатку № 4 до договору терміни (підпункт 1.1. пункту 1 додатку № 7);

- закінчення опалювального сезону (підпункт 1.2 пункту 1 додатку № 7);

- проведення енергопостачальною організацією планових іспитів, поточних та капітальних ремонтів, профілактики та ремонту обладнання джерел тепла в міжопалювальний період (підпункт 1.3. пункту 1 додатку № 7);

- письмового звернення абонента про відключення (самовільне відключення абонентом систем теплоспоживання без дозволу енергопостачальної організації забороняється; відключення виконується по наряду енергопостачальної організації з оформленням акту пломбування) (підпункт 1.4. пункту 1 додатку № 7).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що оскільки позивач за період з 01.12.2014р. до 28.02.2015р. надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді вартістю 157 036, 87 грн., а відповідач сплатив лише 44 543, 74 грн., то заборгованість останнього перед ПАТ «Київенерго» становить 112 493, 13 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що у нього відсутній обов'язок щодо сплати вказаної суми заборгованості, оскільки власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 30/39 по вул. Щекавицька у м. Києві було створено ОСББ, на баланс якого відповідачем було передано вказаний будинок, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.12.2014р., у зв'язку з чим обов'язки з обслуговування будинку з 01.01.2015р. покладаються на ОСББ. Листами № 46 від 18.11.2014р. та № 94 від 25.12.2014р. позивач був повідомлений про передачу будинку та про припинення дії договору з 31.12.2014р.

Відповідач вказує на те, що згідно акту звірки взаєморозрахунків за теплову енергію станом на 01.01.2015р. сальдо розрахунків за теплову енергію за договором становило 16 585, 28 грн., проте відповідач сплатив вказану суму, що підтверджується копіями платіжних доручень № 11 від 27.01.2015р. та № 31 від 20.02.2015р.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже внаслідок укладення договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування розрахунку суми розміру заборгованості, позивач вказував на те, що згідно пункту 5 додатку № 4 відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 відповідач зобов'язаний до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

За розрахунком позивача за грудень 2014р. відповідачу було нараховано 44 543, 74 грн., за січень 2015р. - 55 289, 54 грн., за лютий - 57 203, 59 грн., а всього 157 036, 87 грн., що підтверджується обліковими картками за грудень 2014р. - лютий 2015р.

При цьому, місцевим господарським судом вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що в силу п. 8.4. договору вказаний договір було розірвано, а обов'язки з обслуговування будинку, тобто оплати вартості послуг, з 01.01.2015р. покладаються на третю особу, виходячи з такого.

Так, пунктом 8.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Листами № 46 від 18.11.2014р. та від № 94 25.12.2014 відповідач повідомляв позивача про розірвання договору з 01.01.2015р.

Частиною другою статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У пункті 1.4 додатку № 7 сторони узгодили, що подача теплової енергії припиняється у випадку письмового звернення абонента про відключення, згідно з яким самовільне відключення абонентом систем теплоспоживання без дозволу позивача забороняється; відключення виконується по наряду позивача з оформленням акта пломбування.

Як зазначив позивач, маючи намір розірвати договір та з метою відключення від об'єктів теплових мереж об'єкта відповідача 20.01.2015р. (наряд № 1-21) та 20.02.2015р. (наряд № 1-53) енергопостачальною організацією здійснено виїзд на об'єкт, проте відповідачем не було допущено позивача до теплових пунктів офісних приміщень І, II та III черги, у зв'язку з чим ПАТ «Київенерго» було складено акти про недопуск до теплового обладнання від 20.01.2015р. та від 20.02.2015р.

При цьому відповідачем вказані обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України не спростовані.

Оскільки відповідачем не дотримано вимоги додатку № 7 щодо припинення подачі теплової енергії, тобто розірвання договору, то вказаний договір був чинний до 02.03.2015р., оскільки від вказаної дати почав діяти договір, укладений ПАТ «Київенерго» та ОСББ «Щекавиця», тобто з іншим абонентом.

Разом з тим, пунктом 9.3. договору сторони погодили, що у випадках передачі абонентом свого об'єкту іншій організації, енергопостачальна організація повинна бути повідомлена в 3-денний термін відповідним двостороннім листом передавача та приймача об'єкту; у цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено позивачу 1 839, 33 грн. (залишок за минулий період), 26 119, 13 грн. в грудні 2014р., 10 085, 28 грн. в січні 2015р. та 6 500, 00 грн. у лютому 2015р., а всього 44 543, 74 грн.

Оскільки заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в грудні 2014р. станом на 01.01.2015р. в повному обсязі сплачена не була, виходячи з умов п.9.3 укладеного між сторонами договору, доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов'язок щодо оплати теплової енергії за січень-лютий 2015р., у зв'язку з припиненням дії спірного договору з 01.01.2015р. та передачею спірного майна ОСББ «Щекавиця», не заслуговують на увагу.

З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості за теплову енергію за січень-лютий 2015р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 112 493, 13 грн. заборгованості, які позивачем доведені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10 598,22 грн. пені, 745,21 грн. 3% річних та 20 524,43 грн. інфляційних втрат.

На суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією абоненту нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (пункт 7 додатку № 4).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи норми чинного законодавства та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 10 598,22 грн. пені, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% та інфляційних втрат, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 745,21 грн. 3% річних та 20 524,43 грн. інфляційних втрат, які підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 17.09.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Щекавиця-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. у справі № 910/15305/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. у справі № 910/15305/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15305/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала