Постанова

від 24.11.2015 по справі 917/1400/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа № 917/1400/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

позивача - Педоряка О.М. (довіреність №2383-О від 14.08.13)

відповідача - Варакута О.І. (директор), Веснянко О.М. (довіреність б/н від 14.10.14),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4545 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.15 у справі № 917/1400/15

за позовом ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ,

до Приватного підприємства "Нефтіда", м.Кременчук Полтавської області,

про стягнення 76672,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.08.15 (суддя Кльопов І.Г.) ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" відмовлено у позові про стягнення з ПП "Нефтіда" заборгованості за договором банківського обслуговування №Б/Н від 05.04.11 в розмірі 76672,49 грн.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.15 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 13.10.15. Запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

02.10.15 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що ПП "Нефтіда" не користувалося кредитними коштами банку і що вказані кошти вибули з його поточного рахунку незаконно і безпідставно, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

У судовому засіданні 13.10.15, в яке представник позивача не з'явився, розгляд справи було відкладено на 12.11.15.

05.11.15 відповідач надав пояснення щодо користування ПП "Нефтіда" системою дистанційного банківського обслуговування "Приват24" з використанням інтернету, в яких зазначає, що ПП "Нефтіда" не має повної гарантії щодо захищеності інформації про електронні ключі і паролі, тому вказана інформація могла потрапити до невідомих осіб, у тому числі - і від працівників банку. Водночас ПП "Нефтіда" зазначає, що вказані обставини мають бути доведені або спростовані лише правоохоронними органами у відповідному кримінальному провадженні, що на даний час перебуває на стадії досудового розслідування у слідчому відділі Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області. Також ПП "Нефтіда" повідомило суд, що на примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області №917/2006/14 від 04.03.15 про стягнення з ПП "Телекомунікації і системи автоматизації" на користь ПП "Нефтіда" незаконно списаних коштів у сумі 155417,40, що перебуває в провадженні Київського відділу ДВС Полтавського МУЮ, на рахунок стягувача - ПП "Нефтіда" - надійшла сума в розмірі 42969,30 грн., про що зазначено в листі Київського відділу ДВС Полтавського МУЮ від 29.10.15, копію якого надано відповідачем.

12.11.15 позивачем надано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що під час використання системи "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів; відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках із зразками підписів і відбитком печатки, несе клієнт. Позивачем надано копії письмових пояснень керівника ПП "Нефтіда", з яких вбачається, що доступ до робочої станції крім керівника даного підприємства мав також бухгалтер, який користувався інформацією про логін та пароль ЕЦП.

У судовому засіданні 12.11.15, в якому були присутні представники обох сторін, судом задоволено їх узгоджене клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги (а.с.213) та оголошено перерву в судовому засіданні до 24.11.15.

19.11.15 відповідач надав додаткові пояснення, в яких наполягає на тому, що 01.08.14 кредитними коштами не користувався, зазначені кошти вибули з поточного рахунку ПП "Нефтіда" поза його волевиявленням, без його участі, незаконно і безпідставно, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позовні вимоги банку не підлягають задоволенню. Відповідачем також надано копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння коштами ПП "Нефтіда", зокрема, копію висновку судової комп'ютерно-технічної експертизи, проведеної в ході відповідного досудового розслідування, якою встановлено факт відсутності ІР-адрес серверів, призначених для управління роботою комп'ютера ПП "Нефтіда" та відсутності на диску комп'ютера ПП "Нефтіда" програмних продуктів та даних про ІР-адреси, що використовувалися для віддаленого керування.

20.11.15 позивач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначає про відсутність вини банку в ситуації щодо несанкціонованого проведення фінансових операцій по розрахунковому рахунку відповідача. Позивач також надав суду витяг із матеріалів службового розслідування, що проводилося службою безпеки банку за фактом несанкціонованого входу в аккаунт клієнта, ПП "Нефтіда".

Відповідач 24.11.15 звернувся з письмовим клопотанням (вх.№15831) про залучення до матеріалів справи наступних документів: копії запиту слідчого відділу Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області до оператора телекомунікацій, ТОВ "Сетілайт", щодо типу ІР-адреси, яка використовувалася ПП "Нефтіда", копії відповіді ТОВ "Сетілайт", згідно з якою ПП "Нефтіда" використовувалася динамічна ІР-адреса, інформацію з сайту ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" щодо налаштування безпеки авторизації у Приват24 для бізнесу. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Присутні в судовому засіданні 24.11.15 представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.04.11 ПП "Нефтіда" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку в ПАТ Комерційний банк "Приватбанк".

Згідно із вказаною заявою ПП "Нефтіда" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 05.04.11 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови даного договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26003060307392 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт - банк, інтернет - клієнт - банк, смс - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк / інтернет - клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитком печатки (а.с.30), єдиною особою, уповноваженою на використання електронно-цифрового підпису від імені ПП "Нефтіда", визначено директора даного підприємства, Варакуту О.І.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Пунктом.3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно з п. 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Пунктом 3.2.1.4 Умов затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо з одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду з якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36,00% річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

У відповідності до 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4. винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як встановлено місцевим господарським судом в ході розгляду справи та не заперечується відповідачем в ході апеляційного провадження, укладений між сторонами у даній справі кредитний договір відповідає чинному законодавству, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору. Дія вказаного договору не припинилася, його не було визнано недійсним у встановленому порядку - зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем в ході апеляційного провадження.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 52000,00 грн., що підтверджується наявними у справі доказами. У відзиві на позовну заяву (а.с.89) відповідач заперечував факт надання ПП "Нефтіда" згоди на встановлення банком кредитного ліміту, разом з тим, в усних та письмових поясненнях в ході апеляційного провадження представники відповідача підтвердили відсутність заперечень ПП "Нефтіда" щодо порядку встановлення та розміру відповідного кредитного ліміту.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.14 з рахунку відповідача №26003060307392 було перераховано на рахунок Приватного підприємства "Телекомунікації і системи автоматизації", м.Полтава, суму 152370,00 грн., у тому числі - кредитні кошти, що належать ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", відповідно до розміру встановленого кредитного ліміту. Зазначений факт підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

ПП "Нефтіда" звернулося з позовом до ПП "Телекомунікації і системи автоматизації" про стягнення коштів у сумі 152370,00 грн. в порядку ст.1212 ЦК України як безпідставно набутих. Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.10.14 у справі у справі №917/2006/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.15 (а.с. 103 - 107) позов задоволено та стягнуто 152370,00 грн. з ПП "Телекомунікації і системи автоматизації" на користь ПП "Нефтіда". Як вбачається з матеріалів справи, станом на 29.10.15 триває примусове виконання вказаного судового рішення, зокрема, на рахунок стягувача - ПП "Нефтіда" - надійшла сума в розмірі 42969,30 грн. (а.с.177).

Водночас списану з рахунку суму кредиту ПП "Нефтіда" не повернуло банку - що також не заперечується відповідачем в ході апеляційного провадження. За таких обставин у відповідача станом на 24.03.15 утворилась заборгованість за договором банківського обслуговування від 05.04.11 у розмірі 76672,49 грн., у тому числі 51999,98 грн. - заборгованість за кредитом, 13899,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, що нараховані за період з 01.09.14 по 24.03.15, 7499,82 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, нарахована за період з 30.09.14 по 24.03.15, 3273,67 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, що нарахована за період з 01.09.14 по 24.03.15. Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно вірним і таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору та нормам чинного законодавства. Відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції не було спростовано обґрунтованість вказаного розрахунку.

Місцевий господарський суд, із посиланням на ст.614 ЦК України, відмовив у задоволенні позову, обґрунтовуючи своє рішення відсутністю вини відповідача, оскільки кошти в сумі 152370,00 грн., до складу якої увійшли і кошти кредитного ліміту, були незаконно перераховані з рахунку відповідача на рахунок ПП "Телекомунікації і системи автоматизації". Зазначені обставини, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 21.10.14 у справі №917/2006/14 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.15, суд першої інстанції визнав преюдиційними для даної справи в розумінні ст.35 ГПК України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам місцевого господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та відповідачем було врегульовано укладеним між ними кредитним договором, за яким позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачеві у користування кошти, а відповідач зобов'язався повернути вказані кошти у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 статті 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Отже, з огляду на правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, колегія суддів зазначає, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору - враховуючи також ту обставину, що інших правовідносин крім тих, що були врегульовані вищезазначеним кредитним договором, між сторонами не існувало і що відповідну суму в межах кредитного ліміту було надано позивачем відповідачеві саме у відповідності із вказаним договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

При цьому жодною нормою закону або договору не встановлено винятків, пов'язаних, зокрема, із випадком протиправного заволодіння кредитними коштами, наданими позивачем відповідачеві, будь-якою іншою особою.

Як вбачається з рішення господарського суду Полтавської області від 21.10.14 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.15 у справі №917/2006/14, на які посилається відповідач, в ході розгляду вказаної справи судами дійсно встановлено, що списання коштів з рахунку ПП "Нефтіда" відбулося без достатньої правової підстави, внаслідок порушення рівня безпеки входу в систему дистанційного банківського обслуговування. Зазначене обставина визнається також позивачем, що підтверджується наданими представником ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" матеріалами відповідного службового розслідування.

За фактом заволодіння коштами ПП "Нефтіда" невстановленою особою шахрайським шляхом також триває кримінальне провадження з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.190 КК України, однак станом на момент розгляду даної справи № 917/1400/15 господарськими судами першої та апеляційної інстанції вищевказане кримінальне провадження не завершено, осіб, винних у скоєнні злочину, не встановлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позов ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю вини відповідача, ПП "Нефтіда", яке не користувалося кредитними коштами, що були перераховані іншій особі (ПП "Телекомунікації і системи автоматизації") поза волею самого відповідача. При цьому в якості правового обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції наводить лише приписи ст. 614 ЦК України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як вбачається з вищенаведеної норми, вона стосується застосування до сторони зобов'язання заходів відповідальності за його порушення, а не умов, за яких зазначена особа звільнялася б від виконання самого зобов'язання.

Тобто судом першої інстанції не обґрунтовано із посиланням на відповідні норми чинного законодавства підстав відмови у позові в частині стягнення 51999,98 грн. основної заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, враховуючи, що, як уже зазначалося, жодною нормою закону або укладеного між сторонами договору не передбачено звільнення позичальника від повернення банку кредитних коштів, зокрема - з підстав протиправного заволодіння кредитними коштами, наданими позивачем відповідачеві, будь-якою іншою особою.

Згідно з п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. В ході апеляційного провадження представниками відповідача було підтверджено, що кредитний договір з позивачем ПП "Нефтіда" було укладено з метою отримання коштів для здійснення підприємницької діяльності даного суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, на думку колегії суддів, обставини, на які посилається відповідач (протиправне вибуття спірної суми з поточного рахунку ПП "Нефтіда" поза волею даного підприємства), належать до ризиків підприємницької діяльності ПП "Нефтіда" і стосуються правовідносин ПП "Нефтіда" з ПП "Телекомунікації і системи автоматизації" (на рахунок якого було безпідставно перераховано спірну суму), а не з позивачем, ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", який повною мірою виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем щодо надання грошової позики, отже, у ПП "Нефтіда", виникло відповідне безумовне зобов'язання перед банком щодо повернення вказаної позики.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що судовими рішеннями у справі №917/2006/14, які набрали законної сили, суму в розмірі заборгованості за кредитним лімітом було стягнуто на користь ПП "Нефтіда" з ПП "Телекомунікації і системи автоматизації" у складі загальної суми задоволених позовних вимог 152370,00 грн. Колегія суддів зазначає, що, подаючи позов про стягнення на свою користь вказаної суми у повному обсязі (з кредитними коштами банку включно) ПП "Нефтіда" фактично погодилося із отриманням кредиту від ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" у встановленому кредитним лімітом розмірі, тому доводи відповідача про відсутність волевиявлення ПП "Нефтіда" на користування кредитними коштами колегія суддів не вважає належними аргументами та підставою для відмови у позові.

При цьому ні місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, ні представниками відповідача в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не наведено правових підстав, з яких, на їхню думку, спірна сума основного боргу повинна залишатися в розпорядженні відповідача і не підлягає сплаті позивачеві в порядку, визначеному договором, з урахуванням вищенаведених приписів ст.ст. 525, 526, 1049 ЦК України, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, але при цьому не обґрунтовує підстав їх незастосування при вирішенні спору.

В суді апеляційної інстанції представники відповідача зазначали, що кредитні кошти будуть повернуті позивачеві після того, як ПП "Нефтіда" отримає їх від ПП "Телекомунікації і системи автоматизації" на виконання судового рішення у справі №917/2006/14.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку має місце порушення зобов'язання ПП "Нефтіда" щодо повернення суми кредиту позивачеві, ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" - що призвело до порушення прав та законних інтересів банку як управненої сторони за кредитним договором.

Стосовно стягнення нарахувань на суму основного боргу (13899,02 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 7499,82 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 3273,67 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом), колегія суддів зазначає, що проценти за користування кредитом, а також сума комісії за користування кредитом за своєю правовою природою не відносяться до неустойки як заходу відповідальності, що застосовується до боржника за порушення зобов'язання, а є складовою частиною передбачених договором виплат, пов'язаних із користуванням клієнтом коштами банку, отже, на вказані суми також не поширюються приписи ст.614 ЦК України, на яку посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Виходячи з системного аналізу вказаної норми та ч.1, 2 ст.614 ЦК України, колегія суддів зазначає, що судом може бути відмовлено у стягненні неустойки (зокрема, пені) у разі, якщо боржник доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, оскільки згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання - тобто вина боржника презюмується.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено в суді першої та апеляційної інстанції відсутність вини ПП "Нефтіда" у вибутті кредитних коштів з відповідного поточного рахунку. Зокрема, в ході апеляційного провадження ПП "Нефтіда" стверджувало, що порушення рівня безпеки входу в систему дистанційного банківського обслуговування сталося з вини банку, яким не було дотримано порядку надіслання клієнтові sms-повідомлення із паролем для входу в систему Приват24. Надаючи оцінку вказаним твердженням, колегія суддів зазначає, що вони ґрунтуються на припущеннях, оскільки із наданої відповідачем суду першої та апеляційної інстанції роздруківки із деталізацією по локальних та роумінгових дзвінках (а.с.174) не вбачається не отримання ним відповідних вхідних sms від банку.

Окрім того, надані позивачем матеріали відповідного службового розслідування (зокрема, копія власноручних письмових пояснень директора ПП "Нефтіда", а.с.204) свідчать про те, що посадовими особами ПП "Нефтіда" не було повною мірою дотримано приписи п.3.4.2.13 Умов та правил, згідно з яким відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках із зразками підписів і відбитком печатки, несе клієнт. А саме - у письмових поясненнях директор ПП "Нефтіда" повідомляє, що доступ до робочої станції крім керівника даного підприємства мав також бухгалтер, який користувався інформацією про логін та пароль ЕЦП. Водночас представником позивача в ході апеляційного провадження визнано, що твердження банку про зв'язок між вищевказаним порушенням Умов та правил з боку керівництва ПП "Нефтіда" і несанкціонованим списанням коштів з рахунку підприємства має характер припущення.

Колегія суддів зазначає, що встановлення фактичних умов списання спірних коштів з рахунку ПП "Нефтіда", зв'язку між вищенаведеними обставинами, на які посилаються обидві сторони (висловлюючи припущення, що несанкціоноване списання сталося саме з вини іншої сторони), та вибуттям коштів з рахунку належить до компетенції відповідних правоохоронних органів, а не господарського суду. Проте, як уже зазначалося, кримінальне провадження за даним фактом на момент розгляду господарськими судами справи № 917/1400/15 не закінчено, відповідно, відсутній вирок суду, яким було б встановлено винних осіб. Тому посилання відповідача в суді першої та апеляційної інстанції на матеріали вказаного кримінального провадження колегія суддів вважає передчасними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ПП "Нефтіда" не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.34 ГПК України щодо відсутності презюмованої ч.2 ст.614 ЦК України вини (умислу або необережності) даного підприємства у порушенні договірного зобов'язання перед ПАТ Комерційний банк "Приватбанк".

Відповідач в ході апеляційного провадження посилався також на постанову Верховного Суду України від 13.05.15 (а.с. 236). Однак, як вбачається із вказаної постанови, правовідносини сторін у справі, в якій її було винесено, відрізняються від правовідносин у даній справі № 917/1400/15, а саме - позов подано клієнтом банку про стягнення із банку коштів, які, за твердженням клієнта, було неправомірно та поза його волею знято з його платіжної картки.

Окрім того, з викладеним у вказаній постанові висновком Верхового Суду України про безпідставність відмови у позові (з огляду на недоведеність вини клієнта у втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції) узгоджується вищевикладений висновок Харківського апеляційного господарського суду про те, що ні вини, ні відсутності вини як ПП "Нефтіда", так і ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" або інших осіб у списанні спірних коштів станом на момент судового розгляду господарської справи №917/1400/15 не встановлено відповідними компетентними органами, а тому обставини, за яких було здійснено списання кредитних коштів з рахунку ПП "Нефтіда", не можуть впливати на розгляд спору, що виник із правовідносин позивача та відповідача стосовно виконання укладеного між ними кредитного договору, яким визначено відповідні строки та умови повернення кредитних коштів. який в силу вищенаведених приписів закону є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і позичальником. Колегія суддів враховує також, що відповідно до рішення у справі №917/2006/14 спірну суму було стягнуто з ПП "Телекомунікації і системи автоматизації" саме на користь ПП "Нефтіда", а не ПАТ Комерційний банк "Приватбанк".

Водночас колегія суддів зазначає, що ПП "Нефтіда" не позбавлене права звернутися до осіб, винних у списанні коштів з його рахунку, із позовом про стягнення відповідних сум в порядку регресу, а також - звернутися з заявою про перегляд даної постанови суду за нововиявленими обставинами в частині стягнення пені у разі, якщо за результатами кримінального провадження буде встановлено відсутність вини ПП "Нефтіда" (умислу або необережності) у порушенні зобов'язання за укладеним із ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" кредитним договором.

Отже, оскільки доводи позивача знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення має бути скасовано з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими (зокрема, щодо відсутності у відповідача обов'язку сплати позивачеві коштів за кредитним договором та відсутності вини відповідача у порушенні зобов'язання перед позивачем), та має бути прийнято нове рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог, обґрунтованість яких підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 2 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ, задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.15 у справі №917/1400/15 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Нефтіда" (39601, Полтавська область, м.Кременчук, квартал 101, буд.10, кв. 15, код ЄДРПОУ 33588945) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) 51999,98 грн. заборгованості за кредитом, 13899,02 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 7499,82 грн. пені, 3273,67 грн. заборгованості за комісією за користування кредитом, 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову, 913,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 30.11.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.