Постанова

від 22.03.2007 по справі 15/33-07-400а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/33-07-400А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "22" березня 2007 р. Справа  № 15/33-07-400А

  17 год. 18 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                      Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –            Дорось Ю.В.,

від відповідача –        Биковська С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” до Державної податкової адміністрації України про визнання рішення незаконним та зобов'язання виконати певні дії, -

    ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Державної податкової адміністрації України від 04.12.2006 р. про залишення повторної скарги без розгляду та зобов'язати Державну податкову адміністрацію України розглянути скаргу позивача № 47 від 16.11.2006 р. на податкові повідомлення-рішення, прийняті 10.07.2006 р. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на наступне.

10.07.2006 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси були винесені рішення № 0000752370/0 і № 0000762370/0 про визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 210 710,60 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 4769,50 грн. відповідно.

Не погодившись із даними рішеннями, ТОВ „Панком-Авто” звернулося зі скаргами від 21.08.2006 р. № 30 та № 31 до ДПА Одеської області відповідно до вимог Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ПІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”, Положення про порядок подачі й розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 02.03.20001 р. № 82.

Рішенням ДПА Одеської області від 25.10.2006 р. № 2985/10/ 25-0007 було зменшено встановлене позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму в розмірі 81062,60 грн.

У зв'язку з незгодою позивача із вказаним рішенням ДПА позивач звернувся з відповідною скаргою до ДПА України в порядку й у строки, передбачені чинним законодавством.

Однак, рішенням ДПА України від 04.12.2006р. № 13662/6/25/-0115 скаргу позивача залишено без розгляду по суті у зв'язку з порушенням строків для її подачі, передбачені п.п. 5.2.2 пункту 5.2. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ПІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”, п.п. 5.1. п. 5 Положення про порядок подачі й розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 02.03.20001 р. № 82.

При цьому позивач зазначає, що згідно з вищевказаними нормативними актами для оскарження рішення податкового органа встановлено десятиденний строк, що обчислюється з наступного дня після одержання рішення. Так, згідно поштового повідомлення лист із рішенням ДПА Одеської області від 25.10.2006 р. був отриманий  відділенням зв'язку 27.10.2006 р., а вручено позивачу 13.11.2006 р., що підтверджується відповідною позначкою на поштовому повідомленні.

Таким чином, на думку позивача, ДПА України невірно враховано дату одержання позивачем рішення ДПА Одеської області (27.10.2006 р.) і відповідно невірно зазначено строк для подачі позивачем скарги до ДПА України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 січня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/33-07-400А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08 лютого 2007 р. у справі № 15/33-07-400А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовними вимогами не згоден та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 41-42), у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 22 травня по 22 червня 2006 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси проводилась перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2005 р. по 01.04.2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ Приморському районі м. Одеси був складений акт № 19/35/02/10/30611101 від 30.06.2006 р., на підставі якого 10.07.2006 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000752370/0 щодо визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та № 0000752370/0 визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Не погодившись з прийнятими ДПІ у Приморському районі м. Одеси податковими повідомленнями-рішеннями від 10.07.2006 р., ТОВ „Панком-Авто” звернулось до ДПІ у Приморському районі м. Одеси з первинними скаргами від 20.07.2006 р. № 19 та № 20 на зазначені податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати розгляду скарги від 17.08.2006 р. № 19399/10/24-50 вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 10.07.2006 р. № 0000752370/0 та № 0000752370/0 залишені без змін.

Також позивач оскаржив зазначені вище податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси до ДПА в Одеській області, у зв'язку з чим звернувся з відповідними скаргами від 31.08.2006 р. № 30 та № 31. Рішенням ДПА в Одеській області від 25.10.2006 р. № 29852/10/25-0007 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10.07.2006 р. № 0000762370/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 10.07.2006 р. № 0000752370/0 скасовано в частині донарахованих податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 62 941 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18121,60 грн., також скасовано рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати розгляду скарги від 17.08.2006 р. у зазначеній частині. За результатами розгляду ДПА в Одеській області повторної скарги ТОВ „Панком-Авто” ДПІ у Приморському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.11.2006 р.:

- № 0000752370/2 щодо визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 90 851,00 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38 797,00 грн.,  

- № 0000762370/0 щодо визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 4 769,50 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 624,50 грн.

Не погодившись з рішенням ДПА в Одеській області від 25.10.2006 р. № 29852/10/25-0007 про розгляд повторної скарги, ТОВ „Панком-Авто” звернулось зі скаргою до Державної податкової адміністрації України. Так, рішенням ДПА України від 04.12.2006 р. № 13662/6/25-0115 скаргу ТОВ „Панком-Авто” залишено без розгляду у зв'язку з тим, що скаргу подано з порушенням законодавчо встановленого десятиденного терміну для подання повторної скарги на податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції після отримання рішення державної податкової адміністрації, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги.

Правила щодо узгодження податкового зобов'язання визначені ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно абзацу 1 п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги –до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

На підставі норм, передбачених Законами України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про державну податкову службу в Україні”, „Про звернення громадян”, Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами України, Державною податковою адміністрацією України було розроблено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 3 березня 1998 р. № 93 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за № 238/5429. Вказане Положення визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку рішень.

Відповідно до абзацу 5 п. 3 Положення скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення або передана фізичною чи юридичною особою –платником податку через представника.

Як вже було зазначено, позивач, отримавши відповідь на свою попередню скаргу 13.11.2006 р., що підтверджується поштовою відміткою на повідомленні (а.с.19), звернувся зі скаргою від 16.11.2006 р. до Державної податкової адміністрації України, яку було отримано відповідачем 17.11.2006 р., із чого випливає, що позивачем додержано строки, визначені вищенаведеними правовими нормами. Проте,  скарга позивача залишена відповідачем без розгляду, тоді як відповідно до вищенаведених положень законодавства контролюючий орган, яким є відповідач, зобов'язаний протягом двадцятиденного строку прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги платника.

 Посилання відповідача на те, що рішення ДПА в Одеській області від 25.10.2006 р. № 29852/10/25-0007 отримано ТОВ „Панком-Авто” 27.10.2006 р. згідно поштового повідомлення за формою 119, суд вважає недоведеними, виходячи з наступного.

Відповідно до довідки, наданої ТОВ „Панком-Авто” начальником відділення зв'язку № 5 м. Одеси, і листа Одеської дирекції центру поштового зв'язку № 90/12 від 22.02.2007 р., якщо повідомлення форми 119 до юридичної особи, на адресу якої адресований лист, не надходить, відмітки юридичної особи на повідомленні форми 119 не має, тому зазначене повідомлення не може містити інформацію про отримання листа. Повідомлення форми 119 надсилається відправнику працівником відділення зв'язку після одержання поштового відправлення одержувачем відповідно до повідомлення –реєстру  форми 11. Тобто доказом про отримання позивачем рішення ДПА в Одеській області від 25.10.2006 р. є саме надана позивачем відмітка поштового зв'язку, що здійснена працівником поштового зв'язку в місці видачі позивачу поштового відправлення (а.с. 19, 52).     

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною  1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. А згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відтак, відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним 04.12.2006 р. оскаржуваного рішення про залишення скарги позивача без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сплаченого судового збору в розмірі 85 грн. суд зазначає наступне.   

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 розділу 7 (Прикінцеві та перехідні положення) Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору –судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується в порядку, встановленому законодавством для державного мита. При цьому розмір судового збору визначається відповідно до підпункту „б” пункту 1 статі 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Отже, позивач повинен був при звернені до суду сплатити судовий збір у розмірі 6 грн. 80 коп. (2 х 3,40 грн.)

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 6 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Так, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” до Державної податкової адміністрації України про визнання рішення незаконним та зобов'язання виконати певні дії задовольнити.

2.          Рішення Державної податкової адміністрації України № 13662/6/25-0115 від 04.12.2006 р. визнати незаконним.

3.          Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України (04655, МШС, м. Київ-53, Львівська пл. 8) розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 44; код ЄДРПОУ 30611101) від 16.11.2006 р. № 47 по суті.

4.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Панком-Авто” (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 44; код ЄДРПОУ 30611101; р/р 2600301267 в ОФ АБ „Укргазбанк”, МФО 328759) судовий збір в розмірі 06 /шість/ грн. 80 коп.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2007 р.

                     Суддя                                                                  Петров В.С.